09 липня 2025 рокусправа № 380/4025/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області код ЄДРПОУ 20001591, місцезнаходження: 79011, м.Львів, вулиця Д.Вітовського, буд. 55, у якій просить суд:
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 201761,38грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив повного розрахунку із позивачем під час звільнення, що змусило його звернутися до суду з позовом. Вказує, що на виконання рішення суду відповідач нарахував позивачеві на картковий рахунок кошти, а отже відбувся остаточний розрахунок за належними йому виплатам, відтак існувала затримка в розрахунку у зв'язку із звільненням. Зважаючи на викладене, у позивача виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
12.05.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволенні позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків і не мав жодних претензій до відповідача. Більше того, про його згоду та обізнаність свідчить його особистий підпис від 20.11.2023 на «повідомлені про нараховані та виплачені суми полковнику ОСОБА_1 звільненого з військової служби з 08.11.2023» (долучено позивачем). При цьому всі нараховані виплати ОСОБА_1 були нараховані та сплачені завчасно, згідно з платіжною інструкцією, зазначеної у повідомлені та банківської виписки. Водночас, звільнення позивача з військової служби відбулося законно та у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, виходячи із позиції тверджень позивача, підстави для заявлення вимог, пов'язаних з несвоєчасним розрахунком при звільненні, виникли у нього вже з дня звільнення з військової служби - 08.11.2023.
10.06.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він зазначив, що наявність спору або судових рішень про розмір заборгованості не є визначальними для кваліфікації самої затримки, оскільки правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов'язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення. Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов'язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 10.03.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області.
Наказом Служби безпеки України № 1326-ОС/дск від 19.10.2023 підполковник юстиції ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом “б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Управління Служби безпеки України у Львівській області № 1326-ОС/дск від 01.11.2023 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу з 08.11.2023.
При цьому, під час проходження військової служби, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі, а саме: у період з 01.02.2020 до 08.11.2023 нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
З метою захисту порушеного права на належне грошове забезпечення 15.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №380/943/24 позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нездійснення нарахування та виплати за період з 01.02.2020 по 08.11.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язано Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.02.2020 по 08.11.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 року по 08.11.2023 року грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №380/943/24 апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/943/24 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №380/943/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області. З наслідком часткового перерахунку належного ОСОБА_1 грошового забезпечення згідно рішення суду у справі № 380/943/24,
Управлінням Служби безпеки України у Львівській області 26.10.2024 здійснено виплату грошових коштів в загальній сумі 208 054,11 грн.
В подальшому, у відповідь на адвокатський запит, листом начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21/Л-899/14 від 11.11.2024 повідомлено, що ухваленим судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №380/943/24 суд чітко визначає механізм розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням. При цьому, на думку Відповідача, суд не встановлює обов'язку здійснити перерахунок додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, преміювання) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року. Крім того, Управлінням Служби безпеки України у Львівській області 29.10.2024 надано Інформацію щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №380/943/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі №380/943/24.
Не погодившись із частковим перерахуванням грошового забезпечення (без урахування його додаткових видів) Позивач 29.11.2024 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №380/943/24 та із заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №380/943/24 встановлено судовий контроль та зобов'язано Управління Служби безпеки України у Львівській області подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №380/943/24 у десятиденний строк з дня набрання законної сили ухвалою в частині зобов'язання Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.02.2020 року по 08.11.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024року у справі №380/943/24 визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиконання рішення суду та зобов'язано Управління протягом тридцяти днів після надходження окремої ухвали вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при невиконанні Рішення суду. Про виконання даної окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця з дня її отримання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №380/943/24 апеляційні скарги Управління Служби безпеки України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року та окрему ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року залишено без змін.
За наслідком перерахунку належного ОСОБА_1 грошового забезпечення (з урахуванням його додаткових видів) та повного виконання рішення суду у справі №380/943/24 Управлінням Служби безпеки України у Львівській області 31.01.2025 здійснено виплату грошових коштів в загальній сумі 1016287,40 грн. Крім того, Управлінням Служби безпеки України у Львівській області складено та долучено до матеріалів адміністративної справи № 380/943/24 розрахунок донарахувань грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 з січня по грудень 2023 року на виконання окремої ухвали суду від 03.12.2024 у справі №380/943/24.
Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
З матеріалів справи видно, що при звільненні позивача з служби з ним не в повному обсязі проведено розрахунок. Виплату коштів у загальній сумі 1 016 287,40 грн здійснено відповідачем на картковий рахунок позивача 31.01.2025.
Суд враховує, що вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2019 по справі № 828/598/17, від 16.04.2020 по справі № 822/3307/17.
Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина 2 статті 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
У постанові від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 Верховний Суд сформував наступну правову позицію.
Редакція статті 117 КЗпП України (викладена відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352-ІХ від 01.07.2022) набрала законної сили з 19.07.2022.
Варто зауважити, що стаття 117 КЗпП України діяла і до цього часу (до змін введених Законом № 2352-ІХ) і Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні вказаних норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на приведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Як вже зазначалось з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України діє у редакції Закону №2352-ІХ, а тому і підхід до правозастосування вказаної норми змінився.
Тому, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19.07.2022 і після цього.
Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Проте, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
Суд вважає, що враховуючи постанову Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 до спірного періоду стягнення середнього заробітку у цій справі слід застосовувати статтю 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ після 19.07.2022.
Суд встановив, що остаточний розрахунок з позивачем у зв'язку зі звільненням проведено 31.01.2025 при виключенні зі списків 08.11.2023, а тому з відповідача слід стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.11.2023 по 08.05.2024 за затримку терміном 182 календарних дні.
Суд наголошує на тому, що твердження представника позивача, відповідно до яких, у позові розрахунок суми середнього заробітку здійснюється в межах визначеного законом шестимісячного періоду, а також із виключенням періодів, щодо яких вимоги заявлялись в інших справах, а саме з 09.11.2024 до 30.01.2025 (останній день, що передує дню розрахунку) не відповідають положенням Кодексу законів про працю України, оскільки містить вимоги про застосування шестимісячного періодуз моменту звільнення без можливості виключення із такого жодних періодів, зокрема заявлених в інших справах.
Згідно з відомостями про грошове забезпечення позивача за період з 01.09.2023 по 31.10.2024 середньоденна заробітна плата, яка визначено відповідно до пункту 8 Порядку №100 становить - 2430,86 грн (за вересень 2023 року: 42675,60 грн (нараховане під час проходження служби) + 4 200,00 грн (перераховані на прожитковий мінімум основні види) + 18 083,20 грн. (перераховані на прожитковий мінімум додаткові види) = 64 958,80 грн та за жовтень 2023 року: 61 040,70 грн (нараховане під час проходження служби) + 4 200,00 грн (перераховані на прожитковий мінімум основні види) + 18 083,20 грн (перераховані на прожитковий мінімум додаткові види) = 83 323,90 грн/ 61 день).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 442416,52грн (2430,86грн х 182 календарних дні).
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку визначена судом, становить 442416,52грн.
Суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.11.2023 по 08.05.2024.
У зв'язку з цим, суд керуючись принципом офіційного з'ясування обставин у справі та з врахуванням положень частини другої статті 9 КАС України, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.11.2023 по 08.05.2024 у розмірі 442416,52 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.11.2023 по 08.05.2024.
Стягнути з Управління Служби безпеки України у Львівській області код ЄДРПОУ 20001591, місцезнаходження: 79011, м. Львів, вулиця Д.Вітовського, буд. 55 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.11.2023 по 08.05.2024 у розмірі 442416 (чотириста сорок дві тисячі чотириста шістнадцять)грн 52 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович