справа№380/4681/25
09 липня 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4681/25 за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними наказу, дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 422 від 18 липня 2024 року в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до іменного списку № 6963 від 18.07.2024;
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення діагнозу, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), визначення ступеня придатності до військової служби, визначення підстави ступеня придатності до військової служби, що оформлені довідкою № 3968 військово-лікарської комісії від 15.07.2024;
- скасувати постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), яка оформлена довідкою № 3968 військово- лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2024;
- скасувати довідку № 3968 військово-лікарської комісії від 15.07.2024, що оформлена військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.05.2023 позивачу, зробили ультразвукове дослідження щитоподібної залози, під час якого виявили об'ємні утворення щитоподібної залози: у перешийку, в обох частках у всіх сегментах; множинні; форма: овальна; розміри: праворуч - від 7 до 39,3 мм (останній з переходом на перешийок); ліворуч - від 9,4 до 25 мм (розташовані компактно - у вигляді вузлового конгломерату) ехогенність: ізоехогенні; структура: неоднорідна з анехогенними ділянками, що підтверджується копією ультразвукового дослідження щитоподібної залози від 25.05.2023.
31.05.2023 позивачу було проведено ТАПБ (полягає у дослідженні біоматеріалу - клітин вузла щитовидної залози) утворень щитоподібної залози, що підтверджується копією ТАПБ щитоподібної залози від 07.06.2023. Після зазначених досліджень лікарі-ендокринологи надали рекомендацію, що в подальшому необхідно буде провести операцію по видаленню щитоподібної залози. З 1997 позивач хворіє на тяжку невиліковну хворобу, що підтверджується копіями документів з медичної карти амбулаторного хворого № 44580.
15.07.2024 позивач рухався по трасі Київ - Чоп у напрямку м. Київ, з метою отримання консультації у свого лікаря - ендокринолога і термінового планування операції, оскільки почав відчувати негативні наслідки хвороби на своєму здоров'ї, проте близько 9-10 години ранку на контрольно-пропускному пункті у м. Стрий його зупинили уповноважені особи Стрийського РУП ГУНП у Львівський області разом з особами у військовій формі, що іменували себе працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Уповноважені особи Національної поліції України попросили мене пред'явити військово-обліковий документ «Резерв+» та паспорт громадянина України.
Позивач повідомив працівникам Стрийського РУП ГУНП у Львівський області, щоб складали адміністративний протокол про його затримання, після чого особи у військовій формі смикнули за ручку дверей транспортного засобу та разом з уповноваженими особами Національної поліції України витягли позивача з авто, насильно затягли в транспортний засіб з військовими та повезли у невідомому напрямку.
Позивач просив уповноважених осіб відпустити його, оскільки йому потрібно було їхати у Київ до лікаря і планувати операцію, оскільки хворіє гіпотиреозом та цукровим діабетом типу 2 з неуточненими ускладненнями. Також позивач просив надати йому правничу допомогу, дати змогу подзвонити адвокату, як захиснику, після чого у нього відібрали телефон. Прохання позивача були повністю проігноровані, його незаконно позбавили волі, його права не роз'яснили та перешкоджали захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Коли транспортний засіб зупинився, особи у військовій формі повідомили позивачу, що наразі його оформлять і потрібно буде пройти військово-лікарську комісію. Позивача завели в кабінет і почали оформляти якісь документи, потім давали їх на підпис, але позивач відмовлявся підписувати будь-що, на насильницькі погрози намагався реагувати спокійно, щоб уникнути конфлікту.
Коли на позивача оформляли документи, він просив надати змогу зібрати всі медичні довідки та висновки, що підтверджують непридатність до військової служби, оскільки у нього наявна тяжка форма гіпотиреозу, на що йому відповіли, що він повинен пройти військово-лікарську комісію і там лікар перевірить його діагноз.
Позивача з конвоєм повезли у поліклініку. В місцевій лікарні військові завели у кабінет до лікаря, який почав задавати питання щодо його стану здоров'я, від проходження військово-лікарської комісії та медичного огляду позивач відмовився, поки не дадуть змоги зібрати усі медичні довідки та висновки, які підтверджують діагноз тяжкого захворювання. Без жодного обстеження, без результатів аналізів, без жодних медичних документів лікар поставив невірний діагноз, проти якого позивач заперечив та наголосив, що хворіє на тяжку хворобу, проте медичних документів з собою не було. Член військово - лікарської комісії зазначив, що позивач придатний до військової служби. Позивачем були висловлені вимоги терміново провести належні медичні обстеження.
Після зазначених обставин позивача вивели з лікарні, посадили у транспортний засіб, відвезли в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де військові підробили паперовий військово-обліковий документ, поставили у ньому підпис замість позивача по вказівці заступника ІНФОРМАЦІЯ_4 , як його іменував сержант, який був завжди поряд.
Після зазначених обставин позивача відвезли в ліс, який знаходиться між населеними пунктами Старичі та Новояворівськ (Львівська обл.), де примушували прийняти військову присягу, від якої позивач відмовлявся, наголошуючи на незаконному позбавлені волі, встановленому невірному діагнозі.
Жодних документів ані від посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , ані від військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , ані від інших посадових осіб правоохоронних органів і військовослужбовців відповідних військових формувань позивач не отримував.
22.08.2024 позивачу зробили операцію (тотальна струмектомія з приводу багатовузлового зобу), що передбачає собою видалення щитоподібної залози в повному обсязі. Дана обставина підтверджується копією виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 25370.
07.02.2025 на електронну адресу адвоката надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 , що адвокатський запит розглянутий та зареєстрований, а також до відповіді були долучені копії документів: копія довідки військово-лікарської комісії № 3968, копія витягу з Наказу від 18.07.2024 року № 422 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією», лист ознайомлення зі статтями КК України.
Вивчивши копію довідки військово-лікарської комісії № 3968, у якій зазначений невірний діагноз (вузловий зоб, лівобічна тиреоїдектамія (2005)) та протиправна постанова ВЛК (на підставі статті 13 в графи ІІ розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б придатний до військової служби у воєнний час), можна прийти до висновку, що діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) були встановлені безпідставно, з порушенням встановленої законодавством процедури та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Вивчивши копію витягу з Наказу від 18.07.2024 року № 422 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією», у якому зазначено, що на підставі іменного списку № 6963 від 18.07.2024 солдата ОСОБА_1 , 1983 року народження, ВОС - НОМЕР_2 з 18.07.2024 призвати за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключити з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та направити у військову частину НОМЕР_1 , можна прийти до висновку, що Наказ від 18.07.2024 року № 422 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 є безпідставним, протиправним, постановленим з порушення визначеної законодавством процедури та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Позивача було безпідставно та незаконно позбавлено волі та призвано ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації, не враховуючи стану здоров'я, без наявності жодних медичних та інших документів, порушуючи право на повагу до гідності (стаття 28 Конституції України), право на свободу та особисту недоторканість (стаття 29 Конституції України), право на охорону здоров'я та медичну допомогу (стаття 49 Конституції України) право на професійну правничу допомогу (статті 29, 59 Конституції України), право на повагу до приватного/особистого життя (стаття 32 Конституції України).
З наказом від 18.07.2024 № 422 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову на військову службу і направлення у військову частину позивач не погоджується, вважає його протиправним та просить скасувати.
З діагнозом, постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 і висновком про ступінь придатності (придатний до військової служби у воєнний час), що оформлені довідкою № 3968 військово-лікарської комісії позивач не погоджується, вважає його протиправним та просить скасувати.
Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, у нього наявна невиліковна хвороба, повністю відсутня щитоподібна залоза (права частина видалена під час операції у 2005 році, а ліва частина у 2024 році), зазначає наступне.
Медичний огляд щодо позивача військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 був проведений проти його волі.
Відповідно до статті 8 ЄКПЛ кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 3 Конвенції накладає на державу зобов'язання захищати фізичне благополуччя осіб, позбавлених волі, наприклад, шляхом надання їм необхідної медичної допомоги. Однак Суд повинен переконатися, що медична необхідність була переконливо доведена і що процесуальні гарантії для втручання існують і дотримуються (див. рішення у справі «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine)). Якщо певний вид поводження не відповідає вимогам статті 3, він може, однак, порушувати статтю 8 Конвенції, яка, серед іншого, передбачає захист фізичної та моральної недоторканності в рамках принципу поваги до приватного життя (див., наприклад, рішення у справі «Уейнрайт проти Сполученого Королівства» (Wainwright v. the United Kingdom)). У зв'язку з цим Суд наголошує, що рішення про медичне втручання всупереч волі суб'єкта призведе до втручання у повагу до його приватного життя і, зокрема, до його права на фізичну недоторканність (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Гласс проти Сполученого Королівства» (Glass v. the United Kingdom)).
Таким чином, рішення про медичне втручання всупереч волі суб'єкта призводить до втручання у повагу до його приватного життя та право на особисту недоторканість.
Виходячи з обставин справи, жодних направлень на додаткові обстеження позивачу надано не було, аналізи не проводилися, зібрати документи, а саме медичну карту амбулаторного хворого, виписки з неї, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань не надали змоги, позивача незаконно призвали на військову службу протягом декількох годин і насильно позбавили волі, права на особистий захист та медичну допомогу.
До того ж, у довідці № 3968 військово-лікарської комісії зазначено, що на підставі статті 13в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б позивача визнали придатним до військової служби.
У разі виявлення вузлового зоба (вузол більше 1 см в діаметрі) виконується пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату. До пункту «а» (непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку) належать: тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 125 мкг на добу та більше (п. 1 стаття 13 Розділу IV Додатка 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Згідно з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 177/25/96/В та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 25370 у позивача наявна тяжка форма гіпотиреозу, він вживаю у складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 200 мкг на добу. Тобто згідно з медичних документів він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 13а графи ІІ Розкладу хвороб.
Лікар на ВЛК виявив вузловий зоб (хоча був наявний багатовузловий зоб), проте згідно вимог процедури та Положення 402 пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату виконані не були.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції від 12.07.2024), визначає організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Усна заява позивача щодо незгоди з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не була врахована посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , написати заяву йому не надали змоги, телефон відібрали, а потім замість проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відвезли в ліс.
Лікарі ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 порушили визначену законом процедуру/порядок направлення та проходження військовозобов'язаним військово-лікарської комісії, що зазначені у Положенні 402 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації резервістам та військовозобов'язаним відповідної редакції.
По-друге, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і далі - Закон № 2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 177/25/96/В мені встановлено ІІІ групу інвалідності.
З огляду на очевидну незаконність оскаржуваного акта індивідуальної дії щодо призову під час мобілізації, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову або невиліковну тяжку хворобу.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали надали суду додаткові пояснення, просили позов задоволити повністю.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , проти позову заперечив з підстав, що спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.
Законодавчими нормами передбачено, що з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов військовозобов'язаних на військову службу.
При цьому в законодавчому розумінні призову під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, тобто громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років, придатні до військової служби за станом здоров'я, за відсутності передбачених нормами ст. 23 Закону №3543, підстав для відстрочки.
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Питання щодо медичного огляду військовозобов'язаних під час мобілізації врегульовано нормами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, пунктом 1.1 якого передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
15.07.2024 позивача було доставлено спільним нарядом працівниками поліції, а також працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних. ОСОБА_1 був скерований для проходження військово-лікарської комісії, та визнаний придатним до військової служби у воєнний час згідно довідки ВЛК № 4502/1 від 15.07.2024. При уточненні облікових даних позивач в анкетних даних в рядку право на відстрочку від мобілізації написав не має. Після чого гр. ОСОБА_1 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» № 422 від 18.07.2024 був призваний та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . На момент призову гр. ОСОБА_1 не мав групи інвалідності, і жодних документів не надав.
Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Пунктом 233 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При цьому, необхідно зазначити, що навіть за умови протиправності дій щодо мобілізації позивача на військову службу та зарахування до особового складу військової частини, для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232.
Представник вказаного відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила надала суду додаткові пояснення, просила в задоволені позову відмовити повністю.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , проти позову заперечив з підстав, що як вбачається із позовної заяви позивач не скористався своїм правом оскаржити висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 до регіонального ВЛК.
За час проходження військової служби позивач не звертався до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та не скеровувався на консультацію лікаря.
Позовна заява зводиться до незгоди із рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.07.2024 Вих.№4502, проте з 18.07.2024 і до моменту звернення до суду позивач не вчиняв жодних дій передбачених діючим законодавством для оскарження вказаного висновку.
Як зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року по справі 160/2592/23: «факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав».
Позивач у позовній заяві не наводить жодних доводів щодо протиправних дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , проте просить суд зобов'язати військову частини виключити позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до списків військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваних до військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2024 вих. №6963 позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 205 від 18.07.2024 позивач призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 , Львівська область для проходження базової та фахової підготовки зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта, шпк солдат (підстава поіменний список).
Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , командир військової частин виходив з того, що направляючи особу до ВЧ НОМЕР_1 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу.
Командир ВЧ НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.
Відтак, командування ВЧ НОМЕР_1 не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу цієї військової частини.
Отже, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця.
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Військово-адміністративні процедури проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентовано декількома нормативними документами:
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 № і 153/2008; Інструкцією про організацію виконання Положення № 1153, затверджену наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170; Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженою наказом Міністра Оборони України від 15 вересня 2022 року № 280.
Водночас, такий вид військової адміністративної процедури як «виключення зі списків особового складу військової частини» можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (п. 10 Положення № 1153, абз.8 пп. 1 п.1.5 розділу І Інструкції № 170); звільнення з військової служби (п.34-37 Положення № 1153, п. 14.10 Інструкції № 170); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (п.77 Положення № 1153, абз,2 п. 3.22 Інструкції № 170); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абз.6 п. 144 Положення № 1153, абз.9 п. 4.8 Інструкції № 170); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (п.230, 247 Положення № 1153).
Випадки застосування процедури «виключення зі списків особового складу» показовим чином вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише: 1) про визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання. Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.
Визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року по справі 160/2592/23. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною».
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Позивач за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби не звертався.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.07.2024 № 215 пункту 17, позивач 26.07.2024 самовільно залишив військову частину, з цього ж числа знятий з усіх видів забезпечення.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2025 №01 позивачу, який 26.07.2024 самовільно залишив місце несення служби та перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , з 17.01.2024 призупинено військову службу та не враховано до чисельності Збройних Сил України. Виключений зі списків особового складу військової частини. Облікові документи направленні до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підстава: витяг з ЄРДР №62024140110002638 від 17.12.2024.
У зв'язку з викладеним, у випадку задоволення позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача із списків особового складу військова частина НОМЕР_1 не зможе виконати таке рішення у зв'язку з тим, що позивач вже виключений із списків особового складу військової частини на підставі внесення відомостей до ЄРДР.
Представник вказаного відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив надав суду додаткові пояснення, просив в задоволені позову відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 17.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
15.07.2024 довідкою за № 3968 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено:
«рядовий запасу ОСОБА_1 05.05.1983
Проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 15.07.2024
Діагноз: вузловий зоб Лівобічна тиреоїдектамія (2005).
На підставі статті 13в, графи ІІ Розкладу хвороб графи 2-7 ТДВ-Б придатний до служби у воєнний час».
18.07.2024 наказом № 422 «Про призов військовозобов'язаних сержантського та содатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» наказано:
« 1. Нижчепойменованих військовозобов'язаних з 18 липня 2024 року призвати за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України.
1.1. Виключити з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та направити:
у військову частину НОМЕР_1 :
1.1.1.Солдат ОСОБА_1 1983 року народження, ВОС - НОМЕР_2 .
Підстава: іменний висновок № 6963 від 18.07.2024р».
01.01.2025 п. 54 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 01:
«Солдату ОСОБА_1 , колишньому курсанту навчального взводу навчального курсу школи загальновійськової підготовки, який « 26» липня 2024 року самовільно залишив місце несення служби та перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно повідомлення Військової служби правопорядку № НОМЕР_3 від 17.12.2024 та наказу командира НОМЕР_4 навчального механізованого полку (по особовому складу) від « 01» січня 2025 року № 1- РС, з « 17» грудня 2024 року призупинити військову службу та не враховувати до чисельності Збройних Сил України.
Виключити зі списків особового складу військової частини.
Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Підстава: витяг з ЄРДР № 62024140110002638 від 17.12.2024, наказ командира НОМЕР_4 навчального механізованого полку (по особовому складу) від « 01» січня 2025 року № 1- РС».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення та дії протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень та дій, зобов'язання вчинити певні дії, з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 1.2. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого 14.08.2008 наказом Міністра оборони України №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції на час спірних правовідносин) зазначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно із п. 2.1. глави 2 розділу I цього ж Положення:
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу.
Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців, державних службовців, працівників, які є членами ВЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.
До доброчесної поведінки відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.
Пріоритет службових інтересів - передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов'язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).
Неупередженість - члени ВЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситись до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об'єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.
Компетентність - включає сумлінне, своєчасне та результативне виконання службових обов'язків, наказів і розпоряджень керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Члени ВЛК повинні:
добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов'язки;
постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;
не ухилятися від прийняття рішень;
не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;
знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов'язків.
Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.
Прозорість - члени ВЛК не повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.
Конфіденційність - члени ВЛК, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина або будь-яку конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відомою у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.
Згідно із п. 1.1. глави 1 розділу ІІ цього ж Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Згідно із п. 1.2. глави 1 розділу ІІ цього ж Положення, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно із глави 3 розділу II цього ж Положення:
3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
3.2. Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
3.4. Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.
3.5. До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.
3.10. У воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров'я надається військовозобов'язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування. Після закінчення відстрочки військовозобов'язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.
3.11. У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров'я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров'я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Спірною довідкою позивач на підставі статті 13в, графи ІІ Розкладу хвороб графи 7 ТДВ-Б (в редакції на час спірних правовідносин), визнано придатним до військової служби.
Згідно із статті 13 графи ІІ Розкладу хвороб графи 7 ТДВ-Б (в редакції на час спірних правовідносин), яка встановлювала:
«усі хвороби щитоподібної залози (за виключенням новоутворень) Е00-Е07; усі типи цукрового діабету та інших порушень регуляції глюкози Е10-Е16; порушення інших ендокринних залоз Е20-Е35; недостатнє та надмірне харчування, порушення обміну речовин (усі види ожиріння, функціональна гіпербілірубінемія, ліпоматоз) та інші Е40-Е90, з помірними порушеннями функцій, придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
а) зі значними порушеннями функцій - Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку;
б) з помірними порушеннями функцій - Придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
в) з незначними порушеннями функцій; за наявності об'єктивних даних без порушень функцій - Придатні;
г) стани після перенесених гострих захворювань або хірургічного лікування з приводу хвороб ендокринної системи та прирівняних станів - Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків.
Згідно із Додатку 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (пункт 1.2 глави I розділу II) Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби в частині IV Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (Е00-Е90), їх наслідки.
1. Стаття 13: медичний огляд громадян та військовослужбовців під час визначення ступеня придатності до військової служби, до навчання у ВВНЗ проводиться після стаціонарного обстеження в умовах спеціалізованого закладу охорони здоров'я (установи). У разі виявлення вузлового зоба (вузол більше 1 см в діаметрі) виконується пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату. Якщо відсутні дані про новоутворення, огляд проводиться за пунктом «в».
1) до пункту «а» належать:
тяжка форма цукрового діабету: інсулінозалежний з лабільним перебігом (часті, більше двох, кетоацидотичні або гіпоглікемічні стани), наявністю ускладнень (проліферативна стадія ретинопатії, генералізована симетрична полінейропатія, хронічна сенсорно-моторна або автономна нейропатія, нефропатія в стадії протеїнурії більше 0,5 г/добу та розвитком ниркової недостатності, макроангіопатія) або наявністю потреби в застосуванні більше 60 одиниць інсуліну на добу для досягнення стану субкомпенсації вуглеводного обміну;
рецидивуючий тиреотоксикоз важкого ступеня (схуднення, екзофтальм, задуха у спокої, частота пульсу більше 120 ударів на хвилину та порушення серцевого ритму);
тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 125 мкг на добу та більше;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії.
До цього пункту належать також усі хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, наднирників, паращитоподібної та статевих залоз), які супроводжуються відповідними клінічними проявами та відхиленнями в лабораторних показниках; потребують тривалого (більше 1 року) патогенетичного лікування.
2) до пункту «б» належать:
цукровий діабет середньої тяжкості: наявність ускладнень (непроліферативна стадія ретинопатії, дистальна нейропатія з больовим синдромом, мікро- та макроангіопатія), яка потребує застосування до 60 одиниць інсуліну на добу для компенсації вуглеводного обміну або пероральних цукрознижуючих препаратів;
тиреотоксикоз середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла більше 20 % початкової, тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом середнього ступеня тяжкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні від 75 до 124 мкг на добу;
аліментарне ожиріння III ступеня.
До цього пункту належать також захворювання залоз внутрішньої секреції з помірним порушенням функції.
3) до пункту «в» належать:
цукровий діабет легкого ступеня: відсутність ускладнень, компенсація досягається дотриманням дієти та модифікацією способу життя;
захворювання щитоподібної залози з легким (зворотнім) перебігом тиреотоксикозу (легка неврозоподібна симптоматика, зниження толерантності до фізичного навантаження, тахікардія з частотою пульсу до 100 ударів на хвилину);
захворювання щитоподібної залози з гіпотиреозом легкого ступеня, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні до 75 мкг на добу;
дифузний та вузловий зоб 1-3 ступеня без порушення функцій щитоподібної залози;
гіпоталамічний синдром нейроендокринної форми (ожиріння, артеріальна гіпертензія, порушення толерантності до вуглеводів, наявність стриїв на тулубі, кінцівках);
аліментарне ожиріння I-II ступеня;
порушена толерантність до вуглеводів;
прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом.
До цього пункту належить також функціональна гіпербілірубінемія з постійним підвищенням білірубіну більше ніж 30 ммоль/л.
З метою ранньої діагностики порушення вуглеводного обміну та цукрового діабету для проведення тесту обстежуваний приймає внутрішньо сухий порошок глюкози, розчинений в 250 мл води з розрахунку 1 г сухого порошку на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г.
4) до пункту «г» належать стани після хірургічних втручань на щитоподібній залозі, курсу радіойодотерапії, інших ендокринних залозах при нормалізації їх функцій після лікування. За цим самим пунктом оглядаються військовослужбовці за контрактом, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити та стани після стаціонарного лікування з приводу вперше виявленого цукрового діабету 1-го типу, тиреотоксикозу.
При ожирінні іншого походження огляд за графами I-III Розкладу хвороб цього Положення проводиться залежно від тяжкості перебігу основного захворювання за відповідними cтаттями Розкладу хвороб.
Особи з незбалансованим харчуванням та фізичним розвитком (конституціональна високорослість) оглядаються за статтею 82 Розкладу хвороб.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії ВЛК, скасування постанови ВЛК оформленої довідкою № 3968 від 15.07.2024 суд зазначає наступне.
Позивач в цій частині позовні вимоги обґрунтовує порушеннями процедури прийняття спірної довідки, зазначає, що при встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я. Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями. Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Позивач також зазначає, що до пункту «а» (непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку) належать: тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 125 мкг на добу та більше (п. 1 стаття 13 Розділу IV Додатка 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України). Згідно з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 177/25/96/В та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 25370 у позивача наявна тяжка форма гіпотиреозу, він вживає у складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 200 мкг на добу.
ВЛК виявив вузловий зоб (хоча у позивача наявний багатовузловий зоб), проте згідно вимог процедури та Положення 402, пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату виконані не були.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів направлення позивача на додаткові обстеження, фактичного проведення відповідних аналізів, зібрання документів, в тому числі медичної карти амбулаторного хворого, виписки з неї, виписки з медичної документації щодо перенесених позивачем захворювань тощо.
Відповідач вказані позивачем обставини не спростував і не заперечив, не надав суду доказів дотримання ним всіх вимог згаданих вище Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та Таблиць додаткових вимог до стану здоров'я, щодо встановленого ВЛК діагнозу.
Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною та скасування довідки № 3968 військово-лікарської комісії від 15.07.2024, що оформлена військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача за № 422 від 18.07.2024 року в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до іменного списку № 6963 від 18.07.2024, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560 (в редакції на час спірних правовідносин), призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
Згідно із п. 82 цього Порядку, наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
Згідно із п. 85 цього ж Порядку, на кожного резервіста та військовозобов'язаного, який призивається на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформляється (заповнюється), крім іншого, довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров'я.
Згідно із п. 88 цього ж Порядку, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Таким чином, наказ відповідача за № 422 від 18.07.2024 в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до іменного списку № 6963 від 18.07.2024, підлягає скасуванню, оскільки як встановлено судом ВЛК проведена позивачу з порушенням вищевказаних вимог Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та Таблиць додаткових вимог до стану здоров'я, щодо встановленого ВЛК діагнозу, відповідно спірний наказ є передчасним.
В цій частині судом не враховуються заперечення відповідача про те, що після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби. Законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, оскільки з матеріалів даної справи встановлено, що гідно із п. 54 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 01 від 01.01.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини. Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язати посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Згідно із п. 54 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 01 від 01.01.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Також суд зазначає, що згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність юридичного засобу захисту права людини - це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети - захистити право людини.
Застосування будь-якого способу захисту права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя. Одними із критеріїв ефективності судового рішення по суті є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.
Зобов'язання посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , не буде відповідати критеріям ефективності, оскільки по суті таке судове рішення не захистить/не відновить порушене/оспорюване право/інтерес позивача; таке судове рішення створить передумови для іншого судового процесу; таке судове рішення неможливо виконати по суті, з наведених вище обставин.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів. Однак за статтею 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених спірним рішенням прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.
Спосіб захисту своїх прав, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, по даній справі, відповідно суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, що по суті і є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Вказана по суті позиція узгоджується із позицією викладеною у Постанові ВП ВС від 12.07.2023, у справі №757/31372/18-ц (№ у ЄДРСР 112516535), згідно якої задоволення судом позовної вимоги має відбуватись з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (пункт 60).
Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).
Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).
Таким чином, зобов'язання посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , не буде відповідати критеріям ефективності, оскільки по суті таке судове рішення не захистить/не відновить порушене/оспорюване право/інтерес позивача, а таке судове рішення неможливо виконати по суті, відтак в наслідок помилки в обраному способі захисту, позов в цій частині задоволенню не підлягає з підстав зазначених судом.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом часткво враховуються аргументи позивача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю частково.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними наказу, дій та зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати довідку № 3968 військово-лікарської комісії від 15.07.2024, що оформлена військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 422 від 18.07.2024 в частині призову за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та направлення у військову частину НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до іменного списку № 6963 від 18.07.2024.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 605,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 09.07.2025 року.
Суддя Гавдик З.В.