09 липня 2025 рокусправа № 380/5393/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи - Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-1), за участю третьої особи - Державної прикордонної служби України (далі - третя особа), у якому просить:
- визнати протиправним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 16.03.2025, прийняте відносно позивача;
- скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте інспектором першої категорії-фельдшером відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) майстер-сержантом ОСОБА_2 уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2025, інспектор першої категорії-фельдшером відділення інспекторів прикордонної служби Шегині (тип А) майстер-сержант ОСОБА_2 уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону прийняла рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_3 у пункті пропуску "Мостиська".
Причиною відмови у спірному рішенні зазначено "не надання на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзду з України в умовах дії правового режиму воєнного стану".
Позивач зазначає, що для перетинання державного кордону України 16.03.2025, ОСОБА_1 надав уповноваженій особі: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , дата видачі 11.10.2022, відповідно до якого, позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, довідку про зняття з обліку, довідку військово-лікарської комісії із зазначенням "На підставі статті 40 "а", 39 "б" графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ непридатний до в/с з викл. з в/обліку", лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.06.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 07.10.2022 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
На переконання позивача, рішення про відмову в перетинанні державного кордону України винесено протиправно, безпідставно, не враховано всі наявні та надані до перевірки документи, не обґрунтовано причини відмови в перетинанні державного кордону України.
Стверджує, що оскільки він виключений з військового обліку і не є військовозобов'язаним, обмеження щодо виїзду за кордон на нього не поширюються.
З огляду на вкладене, позивач вважає рішення відповідача від 16.03.2025 таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його конституційні права. Із вказаних підстав, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 24.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
09.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що попри надання позивачем тимчасового посвідчення військовозобов'язаного із записом про непридатність до військової служби, довідки ВЛК та листа ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виключення з обліку, під час прикордонного контролю у наявних реєстрах залишалася інформація про перебування позивача на військовому обліку. Водночас, позивач не надав інших офіційних підтверджень, які б давали підстави для визнання його таким, що не підлягає призову.
Покликаючись на приписи Порядку № 1455, відповідач відмічає, що зняття з обліку та внесення відповідної позначки у військово-облікові документи здійснюють виключно територіальні центри комплектування, а не органи прикордонної служби.
Так, відповідно до норм чинного законодавства, уповноважені посадові особи мають право перевіряти документи, з'ясовувати підстави для виїзду та у разі відсутності необхідних документів - приймати рішення про відмову в перетині державного кордону. Оскаржуване рішення відповідає формі, затвердженій наказом МВС України від 05.06.2023 № 457, та є індивідуальним актом правозастосування, дія якого вичерпується фактом його виконання.
Стверджує, що в умовах воєнного стану право на виїзд може обмежуватись, а рішення про відмову в перетині кордону - не створює перешкод для подальшого виїзду в разі надання відповідних підтверджуючих документів.
У зв'язку з наведеним відповідач вважає, що спірне рішення прийняте правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а позовні вимоги є безпідставними.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
11.04.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві. Зазначає, що відзив жодним чином не спростовує надані позивачем докази, а тому просить його відхилити повністю.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .
З метою перетину державного кордону України ОСОБА_1 16.03.2025 прибув до пункту попуску "Мостиська" та надав такі документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 вид. 28.09.2022;
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 11.10.2022 № 534, в графі 7 якого зазначено "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку";
- Довідку від 07.10.2022 № 16/8961 із зазначенням "На підставі статті 40 "а", 39 "б" графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ непридатний до в/с з викл. з в/обліку";
- лист ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.06.2024 № 5383, в якому зазначено, зокрема, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 07.10.2022 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вказаний перелік документів сторонами не заперечується та наведені також відповідачем у відзиві на позовну заяву.
16.03.2025 інспектор першої категорії-фельдшер відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) майстер-сержант ОСОБА_2 прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
У рішенні від 16.03.2025 відповідач, як підставу для відмови позивачу у перетині державного кордону України, зазначив, що вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії режиму воєнного стану, відповідно до постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".
Не погоджуючись із рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 16.03.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні положення законодавства.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII), яка передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За змістом ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону № 389-VIII).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24.01.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжений та триває на момент розгляду даної справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (далі - Правила № 57).
Згідно з п. 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до п.п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в пунктах 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок № 1455) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що про взяття військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Вказане кореспондується також з нормами Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Військово-обліковий документ, відповідно до п. 1. Порядку № 559, є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа".
Згідно з нормами вказаного Положення, у військово-обліковому документі, серед іншого, проставляється відмітка про зняття (виключення) військовозобов'язаного з військового обліку.
Частинами 1, 3 ст. 14 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Відповідно до пп. 3 п. ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби;
Зі змісту оспорюваного рішення встановлено, що громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України у зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки зазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Доводи позивача щодо протиправності рішення відповідача про відмову у перетині кордону ґрунтуються на тому, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що він непридатний до військової служби та виключений з військового обліку військовозобов'язаних, про що надав відповідачу під час здійснення контролю відповідні документи, перелік яких наведений вище.
З огляду на це, позивач вважає вказані обставини такими, що свідчать про наявність у нього права на перетинання державного кордону України, а обмеження його у цьому є порушенням приписів Конституції України щодо свободи пересування та вільно залишати територію України.
Як зазначено вище, право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством.
Втім, факт зняття з військового обліку на підставі п пп. 3 п. ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність у нього права на перетин кордону із виключенням з військового обліку.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а.
Із наданих ОСОБА_1 доказів слідує, що позивач непридатний до військової служби та виключений з військового обліку військовозобов'язаних.
Варто відмітити, що документи про виключення з військового обліку засвідчують виключно питання військового обліку особи та не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Суд встановив, що крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав:
- тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 11.10.2022 № 534, в графі 7 якого зазначено "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку";
- Довідку від 07.10.2022 № 16/8961 із зазначенням "На підставі статті 40 "а", 39 "б" графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ непридатний до в/с з викл. з в/обліку";
- лист ІНФОРМАЦІЯ_8 від 07.06.2024 № 5383, в якому зазначено, зокрема, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 07.10.2022 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Беручи до уваги ту обставину, що позивач при перетині кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, суд дійшов висновку про правомірність рішення від 16.03.2025 про відмову в перетині державного кордону України.
Також суд зауважує, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 293 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи - Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна