09 липня 2025 рокусправа № 320/55886/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
25.11.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача, викладену у формі довідки від 29.10.2024 № 5855, відносно позивача;
- зобов'язати відповідача повторно провести медичний огляд позивача та прийняти нову постанову про ступінь придатності його до військової служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 адміністративна справа № 320/55886/24 передана за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 справа № 320/55886/24 передана на розгляд судді Кисильовій О.Й.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби. За результатами ВЛК позивачу поставлено діагноз: залишкові явища вибухової травми (08.06.2024) акубаротравми, ВОСП задньої поверхні грудної клітини зліва та операції 09.09.2024) - ПХО ран у вигляді зміцнілого шкіряного рубця без порушення функції, суб'єктивного шуму без порушення функції слуху, шепітна мова AD/AS=6/6 м. Відповідно до довідки № 5855 вказане поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Крім того, позивачу поставлено також діагноз: віддалені наслідки закритого перелому лівої п'яткової кістки (12.07.2019) тa консервативного лікування у вигляді консолідованого перелому лівої п'яткової кістки, артрозу лівого підтаранного суглобу І ст. Вказана травма відповідно до довідки № 5855 не пов'язана із захистом Батьківщини.
Також постановлено діагноз: міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз грудного відділу хребта І ст., лівобічний сколіоз І ст. (8 градусів) без порушення функції. Відповідно до довідки ВЛК діагноз пов'язаний з проходженням військової служби.
Наступний діагноз, поставлений ВЛК позивачу - хронічний гастрит, ремісія, виразкова хвороба 12-палої кишки, фаза ремісії, без порушення функції, часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелеп. Вказані захворювання не пов'язані з проходженням служби.
ОСОБА_1 зауважує, що за результатами військово-лікарської експертизи його визнано придатним до військової служби, з чим позивач не погоджується. При проходженні ВЛК 13.04.2023 відповідно до довідки № 1823 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 536 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві.
Стверджує, що на час проходження позивачем ВЛК 29.10.2024 стан його здоров'я не покращився, що підтверджується відповідною медичною документацією.
Отже, на переконання позивача, Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України під час проведення військово-лікарської експертизи не дослідив усіх обставин, не врахував попередню постанову ВЛК та медичні документи, які підтверджуються обмежену придатність позивача до військової служби.
З урахуванням викладеного, позивач вважає спірне рішення ВЛК протиправним, таким, що порушує його права та завдає шкоди його інтересам, оскільки суперечить вимогам законодавства України.
У зв'язку із наведеним, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 06.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.02.2025 відповідач отримав ухвалу від 06.02.2025 про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0610231676581).
Відповідач не скористався наданим йому правом подання відзиву, і станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України, що підтверджується копією службового посвідчення від 20.10.2023 серії НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2023 № 1823 (далі - Довідка від 13.04.2023 № 1823) ОСОБА_1 13.04.2023 пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого позивач визнаний обмежено придатним до військової служби.
18.09.2024 військова частина НОМЕР_3 сформувала направлення № 2421 на медичний огляд до військово-лікарської комісії ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ, м. Київ, солдата ОСОБА_1 (реєстраційні дані відповідно до КЕП ОСОБА_2 від 13.09.2024 №13.5/46507/24/Вн).
Згідно із п. 2 направлення на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421, ОСОБА_1 до цього ВЛК не проходив.
29.10.2024 за направленням начальника 3 ПЗ від 13.09.2024 № 13.5/46507/24/Вн, солдату ОСОБА_1 проведений медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, про що складена Довідка від 29.10.2024 № 5855.
У Довідці гарнізонного військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі від 29.10.2024 № 5855 (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (далі - Довідка від 29.10.2024 № 5855) зазначено, мовою оригіналу:
"Діагноз та постанова гарнізонної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок.
Залишкові явища вибухової травми (08.06.2024 року) акубаротравми, ВОСП задньої поверхні грудної клітки зліва та операції 09.06.2024 року) ПХО ран у вигляді зміцнілого шкірного рубця без порушення функції, суб'єктивного шуму без порушення функції слуху, шепітна мова AD/AS = 6/6 м.
Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Довідка про обставини травми (поранення) № 1360 від 08.08.2024 року за підписом начальника 3 ПЗ
Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року ступінь тяжкості травми (поранення) - легке.
Віддалені наслідки закритого перелому лівої п'яткової кістки (12.07.2019 року) та консервативного лікування у вигляді консолідованого перелому лівої п'яткової кістки, артрозу лівого підтаранного суглобу І ст.
Травма, НІ, не пов'язана з проходженням військової служби.
Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз грудного відділу хребта І ст., лівобічний сколіоз І ст. (8 градусів) без порушення функції.
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Повздовжня плоскостопість лівої стопи ІІ ст. з явищами артрозу лівого таранно-човникоподібного суглобу І ст. Артроз лівого гомілково-ступневого суглобу І ст.
Хронічний гастрит, ремісія. виразкова хвороба 12-ти палої кишки, фаза ремісії, без порушення функції, часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелеп.
Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
На підставі ст. 78-в, 62-в, 61-в, 23-в, 64-г. графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Таблиці додаткових вимог до стан здоров'я:
Придатний до військової служби".
Вважаючи протиправною постанову відповідача, оформленою Довідкою від 29.10.2024 № 5855, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ врегульовано відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону № 2232-XII встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами п. 13 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
У преамбулі Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII), вказано, зокрема, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Згідно ст. 70 Закону № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 № 441, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2024 за № 1089/42434 (далі - Положення № 441), визначено порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов'язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв'язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби.
Згідно з п. 2 розділу І Положення № 441 медичний огляд - огляд, який проводять ВЛК, ЛЛК Держприкордонслужби, включає вивчення та оцінку стану здоров'я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з прийняттям письмової постанови. Придатність до військової служби - стан здоров'я та фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, посадовими інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності в Держприкордонслужбі в мирний час та особливий період.
Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення №441 до основних завдань ВЛК віднесено, зокрема, визначення ступеня придатності військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби.
За приписами пункту 2 глави 1 розділу ІІ Положення № 441 для виконання завдань, визначених у пункті 1 цього розділу, у Держприкордонслужбі створюються: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі позаштатні гарнізонні та госпітальні ВЛК закладів охорони здоров'я (органів) Держприкордонслужби, а також постійно діючі ЛЛК
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 441 з метою проведення медичного огляду в Держприкордонслужбі утворюються: постійно діючі ВЛК, ЛЛК; тимчасово діючі ВЛК - для медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, кандидатів на військову службу за контрактом.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІІ Положення № 441, до постійно діючих ВЛК відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються:
госпітальна ВЛК - у закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби. За клінічними профілями в закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК;
гарнізонна ВЛК - при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках закладів охорони здоров'я (органів) Держприкордонслужби.
На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладаються: проведення медичного огляду, контрольного та повторного медичних оглядів осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; проведення медичного огляду водолазів; ведення книги протоколів засідань ВЛК, ЛЛК (додаток 4) та здавання її в архів; контроль за повнотою та якістю проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, строком проведення медичного огляду; проведення разом із медичними спеціалістами військово-медичних клінічних центрів (клінічних госпіталів) та начальниками служб охорони здоров'я органів Держприкордонслужби, що перебувають у зоні відповідальності закладу охорони здоров'я Держприкордонслужби, аналізу визнання військовослужбовців Держприкордонслужби непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо поліпшення стану здоров'я військовослужбовців Держприкордонслужби, їх узагальнення та надання до ЦВЛК. Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; за погодженням з керівниками органів Держприкордонслужби залучати до роботи на правах членів ВЛК медичних фахівців інших закладів охорони здоров'я (за згодою).
Згідно пунктів 1-2 глави 1 розділу ІІІ Положення № 441 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку осіб на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням постанови. Під придатністю до військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати службові обов'язки з конкретної військової спеціальності, у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу враховуються актуальні результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами медичного огляду, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматися рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Лікарі під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця Держприкордонслужби, та з іншими медичними документами, які надає військовослужбовець Держприкордонслужби, а також вносять відповідні медичні записи до електронної системи охорони здоров'я, у порядку, визначеному законодавством.
Медичний огляд проводиться з метою визначення придатності: кандидатів до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу; військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби; військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби за військовою спеціальністю; кандидатів на навчання у ВВНЗ; військовослужбовців, працівників Держприкордонслужби для роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби до проходження служби на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями Держприкордонслужби та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності тривалого спеціалізованого лікування, медичного спостереження за членами сімей військовослужбовців Держприкордонслужби, транспортабельності їх за станом здоров'я; потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби в тривалому лікуванні.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІІІ Положення № 441 направлення на медичний огляд здійснюється начальниками органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони (органів) здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування, у тому числі за рішенням органів прокуратури, судів.
Суд встановив, що 18.09.2024 військова частина НОМЕР_3 сформувала направлення від 18.09.2024 № 2421 на медичний огляд до військово-лікарської комісії ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ, м. Київ, солдата ОСОБА_1 (реєстраційні дані відповідно до КЕП ОСОБА_2 від 13.09.2024 № 13.5/46507/24/Вн). Згідно із п. 2 направлення на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421, ОСОБА_1 до цього ВЛК - не проходив.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Положення № 441 постанови ВЛК, ЛЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ). Розклад хвороб розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду.
Згідно пункту 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 постанови ВЛК, ЛЛК приймаються колегіально, більшістю голосів.
ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) (за наявності), які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу, а також ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я особи, та вносять відповідні медичні записи до електронної системі охорони здоров'я в порядку, установленому законодавством. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні, у разі незгоди голови або членів ВЛК з думкою інших членів, їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК, ЛЛК.
Із матеріалів справи встановлено, що 29.10.2024 за направленням начальника 3 ПЗ від 13.09.2024 № 13.5/46507/24/Вн, солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, про що свідчить довідка від 29.10.2024 № 5855.
Довідкою від 29.10.2024 № 5855 гарнізонно-військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (далі - довідка встановлено, зокрема: "На підставі ст. 78-в, 62-в, 61-в, 23-в, 64-г. графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби Таблиці «» додаткових вимог до стан здоров'я: Придатний до військової служби".
Варто зауважити, що суд, вирішуючи цей спір, не досліджує медичні критерії щодо діагнозів або ступеня придатності до військової служби, а перевіряє лише дотримання відповідачем встановленої законом процедури прийняття спірного рішення та її відповідність вимогам чинного законодавства.
Так, суд встановив, що відповідно до Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2023 № 1823, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Разом із тим, у п. 2 направлення на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421, вказано, що ОСОБА_1 до цього ВЛК не проходив.
Так, у спірній довідці Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України від 29.10.2024 № 5855, вказано, що медичний огляд проводився на підставі направлення на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421 (реєстраційні дані відповідно до КЕП ОСОБА_2 від 13.09.2024 №13.5/46507/24/Вн).
Як зазначено вище, п. 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 визначено, що ВЛК при винесенні постанови оцінює, зокрема, висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) (за наявності), які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу, а також ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров'я, що характеризують стан здоров'я особи.
Зважаючи на те, що направлення на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421 не містить відомостей про вже існуючий висновок ВЛК від 13.04.2023 № 1823, у довідці від 29.10.2024 № 5855 відсутні будь-які посилання на довідку від 13.04.2023 № 1823, а інших доказів врахування відповідачем висновку ВЛК від 13.04.2023 № 1823 матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що під час проведення військово-лікарської експертизи відповідач не врахував повної інформації про стан здоров'я позивача, у порушення вимог п. 1 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441, який, окрім іншого, передбачає обов'язок ВЛК оцінювати наявні документи з інших закладів охорони здоров'я.
Згідно із п. 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку.
Наведені вище обставини свідчать про те, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 відповідно до довідки від 29.10.2024 № 5855, Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про протиправність постанови відповідача, викладеної у формі Довідки від 29.10.2024 № 5855.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно провести медичний огляд позивача та прийняти нову постанову про ступінь придатності його до військової служби.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідача, а тому у задоволення позовних вимог про в частині прийняття нової постанови про ступінь придатності позивача до військової служби необхідно відмовити.
Відтак, з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 суд частково задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправною та скасування постанови Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, виданої у формі довідки від 29.10.2024 № 5855 та
зобов'язання відповідача провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 на підставі направлення військової частини НОМЕР_3 на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421, з урахуванням довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2023 № 1823 та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи суду не надав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Разом з тим, у межах розгляду цієї справи позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що ним укладений договір про надання правничої допомоги, отримано юридичні послуги чи здійснено будь-яку оплату адвокатських послуг у зв'язку з розглядом цієї справи.
Окрім цього, із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву позивач подав особисто, засобами поштового зв'язку, без участі представника. Ознак того, що в процесі позивача представляв адвокат або інша особа на підставі довіреності чи договору - не встановлено.
У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту надання чи оплати професійної правничої допомоги, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321618), видану у формі довідки від 29.10.2024 № 5855.
Зобов'язати Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321618) провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) на підставі направлення військової частини НОМЕР_3 на медичний огляд від 18.09.2024 № 2421, з урахуванням довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2023 № 1823 та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна