Іменем України
10 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/910/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
01 травня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на її банківський рахунок згідно рішення від 23.10.2024 Ріпкинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про поновлення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком.
Виплату пенсії було припинено у 2022 році відповідачем. Рішенням від 23.10.2024 Ріпкинський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) поновив виплату та нарахування пенсії після проходження відеоідентифікації.
Однак, ОСОБА_1 з жовтня 2024 року намагається долучити до своєї пенсійної справи реквізити банківського рахунку, але відповідач не приймає їх та не виплачує пенсію. Позивач багато разів зверталась з заявами до пенсійного фонду надаючи свій рахунок банку, заяви розглянуті позитивно, але рахунок банку не додано до пенсійної справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно змінює спосіб виплати пенсії з пошти на банк, чим порушив конституційне право позивача на отримання пенсії. Ніяких повідомлень не було щодо зупинення виплати пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо не поновлення виплат пенсії протиправними, позивач звернулась до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про перерахунок пенсії з 23.10.2024 з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_1 з 28.08.1998 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області , як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія виплачується щомісяця, за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначені підстави для припинення виплати пенсії.
За нормами частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії припиняється: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; - за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном; - у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; - у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;- в інших випадках, передбачених законом.
За матеріалами електронної пенсійної справи позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та отримувала пенсію засобом зв'язку через відділення АТ «Укрпошта».
З серпня 2022 року виплату пенсії ОСОБА_1 було переведено до АТ “Ощадбанк» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 “Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162).
Нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.10.2022 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку неотриманням пенсійних виплат більше року (пенсійні кошти не одержувались з 01.03.2022 по 30.09.2022).
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на її банківський рахунок згідно рішення від 23.10.2024 Ріпкинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про поновлення пенсії.
Поновлення виплати пенсії здійснюється відповідно до вимог частини 2 статті 49 Закону № 1058 на підставі заяви пенсіонера за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Пунктом 10 Постанови № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що заява, зокрема, про поновлення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяви, зокрема про поновлення пенсії, особою пред'являється паспорт громадянина України.
Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку № 22-1, ідентифікація заявника (в тому числі пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб) здійснюється працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування громадян, при прийманні документів.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що фізична ідентифікація - процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, що проводиться в органах Пенсійного фонду, якщо особа не пройшла фізичну ідентифікацію в установі банку, в якій отримує пенсію. До фізичної ідентифікації прирівнюється:- авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; - ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв'язку з дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту населення та у сфері електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.
Пунктом 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 визначено, якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, і протягом року за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред'явленого (в обов'язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв'язку пред'являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.
Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку. До фізичної ідентифікації також прирівнюється авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
ОСОБА_1 15.09.2024 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявкою на «Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку». Рішенням від 04.10.2024 № 391680 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області особу ОСОБА_1 встановлено.
За умови успішної відеоідентифікації в ВІО в підсистемі «Звернення» автоматично створюється звернення за перерахунком пенсії виду «Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам», до якого прикріплюються всі скан копії документів, які прикріплювалися до звернення на проведення відеоідентифікації та скан-копія документу типу «Рішення ВІО» (рішення комісії, що проводила ідентифікацію особи в ході відеоконференції в підсистемі ВІО).
Автоматично сформовану заяву ОСОБА_1 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв'язок» опрацьовано.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області Рішенням від 23.10.2024 № 909240175700 виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.03.2022 з урахуванням частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з відсутністю в електронній пенсійній справі заяви про виплату пенсії через банківську установу, проводити виплату пенсії заявниці не можливо.
Таким чином для забезпечення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати до органів Пенсійного фонду України заяву про виплату пенсії відповідно до пункту 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 зі змінами (додаток 1) та заяву довільної форми із зазначенням факту одержання / неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації (пункт 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Для користувачів вебпорталу, які увійшли із кваліфікованим електронним підписом, до звернення надається можливість дистанційно заповнити заяву на зміну банківських реквізитів та подати її до Пенсійного фонду України. Для цього призначено пункт особистого кабінету користувача “Внесення змін до пенсійної справи» (для користувачів, які є пенсіонерами) - з подальшим вибором “Заява про зміну способу виплати пенсії (у разі зміни способу виплати - з пошти на банк або зміни банківських реквізитів)».
Водночас зазначаємо, що повноцінне користування особистим кабінетом на вебпорталі можливо при наявності актуальних та ідентичних відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО), електронній пенсійній справі та в кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг який видав кваліфікований електронний підпис.
За зверненням ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, (за вх. № 8461/Т-1200-24 від 28.10.2024 та вх. № 8830/Т-1200-24 від 07.11.2024) стосовно виплати пенсії за розглядом яких виявлено що в РЗО та електронній пенсійній справі наявний РНОКПП, в той час як в КЕПі він відсутній.
З метою усунення розбіжностей та внесення змін до РЗО та електронній пенсійній справи заявниці було рекомендовано (вих. лист від 21.02.2025 №№ 1141 912/Т-06/8-1200/25) звернутися до органу Державної податкової служби України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, з метою перевірки та внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Після внесення змін щодо облікової картки платника податків заявниці необхідно було зробити декілька кроків, а самє:- звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, або скористатися перевагами електронних сервісів вебпорталу та подати звернення “Для приведення у відповідність даних РЗО», до якого додати актуальні документи;- звернутись з актуальними документами на зміну особистих данних, що здійснюється шляхом подачі заяви про перерахунок пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Таким чином, повноцінне користування особистим кабінетом на вебпорталі та питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 може бути вирішено після усунення невідповідностей особистих даних, зокрема в Державних реєстрах, матеріалах електронної пенсійної справи та в кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг який видав кваліфікований електронний підпис.
Згідно даних ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплата пенсій (ППВП)» та ІКІС ПФУ: Підсистема “Звернення» ОСОБА_1 із заявою щодо поновлення виплати пенсії або зміни виплатних реквізитів станом на теперішній час не зверталася.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зазначає, що питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 може бути вирішено після усунення невідповідностей в Державних реєстрах та в електронній пенсійній справі.
До того ж, пунктом 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Для забезпечення виплати пенсії ОСОБА_1 також необхідно надати до органів Пенсійного фонду України заяву довільної форми із зазначенням факту одержання /неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації (пункт 14-4 Закону) та заяву про виплату пенсії згідно з “Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 зі змінами (додаток 1).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі - Постанова № 299).
Цей Порядок визначає механізм, зокрема, виплати пенсій, особам які:- тимчасово проживають за межами України;- проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України);- виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.
Пунктом 4 Постанови № 299 встановлено, що пенсії виплачуються через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, або за бажанням одержувачів пенсії з числа осіб, які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, - акціонерним товариством «Укрпошта» відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги».
Відповідно до пункту 10 Постанови № 299 особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
10.07.2025 відповідачем надано копію рішення ГУПФУ в Київській області від 04.10.2024 № 391680 про встановлення особи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
Відповідач визнає, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивачка отримувала пенсію засобом зв'язку через відділення АТ «Укрпошта».
З серпня 2022 року виплату пенсії ОСОБА_1 було переведено до АТ “Ощадбанк» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 “Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162).
Нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.10.2022 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку неотриманням пенсійних виплат більше року (пенсійні кошти не одержувались з 01.03.2022 по 30.09.2022).
ОСОБА_1 15.09.2024 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявкою на «Ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області рішення ГУПФУ в Київській області від 04.10.2024 № 391680 про встановлення особи за результатами проведеного відеоконференцзв'язку 03.10.2024 15:30:00 та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (1594505883 № пенсійної справи 909240175700) встановлено.
Відповідач стверджує, що на підставі рішення від 23.10.2024 № 909240175700 виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.03.2022 з урахуванням частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також відповідач зазначив у відзиві, що у зв'язку з відсутністю в електронній пенсійній справі заяви про виплату пенсії через банківську установу, проводити виплату пенсії заявниці не можливо.
Листом від 11.11.2024 8509-8461/Т-02/8-1200/24 ГУПФУ в Луганській області на звернення ОСОБА_1 на вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ВЕБ-12001-Ф-С-24-172776 та ВЕБ-12001-Ф-С-24-178904 стосовно виплати пенсії, які зареєстровано за № 8461/Т-1200-24 та № 8830/Т-1200-24, надано відповідь, в якій зазначено таке.
Пунктом 14-4 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058 IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058) встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Уразі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Згідно зі статтею 16 Закону № 1058 застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового соціального страхування, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Частиною третьою статті 49 Закону №1058 визначено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних. Фізичні особи-платники податків, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зроблену до набуття чинності Податкового кодексу України (з 01.01.2011) та які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повинні поновити цю інформацію: або присвоїти номер, або взяти відмову відповідно до вимог чинного законодавства.
Питання функціонування Державного реєстру фізичних осіб- платників податків та внесення змін до нього знаходяться у компетенції Державної податкової служби України. Таким чином, з метою усунення розбіжностей пропонуємо Вам у першу чергу звернутися до органів Державної податкової служби України за місцем перебування.
Дистанційно подати заяву можливо, скориставшись засобами Електронного кабінету платника податків за адресою https://cabinet.tax.gov.ua, у якому необхідно подати Заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за формою № 5ДР, після заповнення якої необхідно долучити скановані копії документів, що посвідчують особу, та інші документи, які підтверджують зміни облікових даних.
Після упорядкування особистих даних в органах Державної податкової служби Вам необхідно надати до органів Пенсійного фонду України засобами вебпорталу анкету застрахованої особи для внесення змін/уточнення даних в реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та заяву про зміну особистих даних в електронній пенсійній справі, долучивши наступні документи:- чинний паспорт громадянина України (всі сторінки, в тому числі сторінку з оновленою інформацією органів державної податкової служби);- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності).
Після упорядкування особистих даних в Державних реєстрах та в матеріалах електронної пенсійної справи Ви зможете подати до органів Пенсійного фонду України заяву про виплату пенсії (Додаток 1) у способи, передбачені пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, до якої необхідно долучити заяву довільної форми із зазначенням відомостей про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
За наявною інформацією в підсистемі “Звернення» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України Ваша анкета застрахованої особи для внесення змін/уточнення даних в реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 07.11.2024 має статус “відхилено».
Листом від 21.02.2025 № 1141-912/Т-06/8-1200/25 надано відповідь на звернення позивачки на вебпортал Пенсійного фонду України за №ВЕБ-12001-Ф-С-25-026745, в якій, зокрема, повідомлено, що повноцінне користування особистим кабінетом на вебпорталі можливо при наявності актуальних та ідентичних відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі-РЗО),електронній пенсійній справі та в кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг який видав кваліфікований електронний підпис. При аналізі звернення виявлено, що в РЗО та електронній пенсійній справі наявний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі-РНОКПП), в той час як в КЕП він відсутній. Фізичні особи-платники податків, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зроблену до набуття чинності Податкового кодексу України (з 01.01.2011) та які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повинні поновити цю інформацію: або присвоїти номер, або взяти відмову відповідно до вимог чинного законодавства. З метою усунення розбіжностей та внесення змін до РЗО та електронній пенсійній справі Вам необхідно звернутися до органу Державної податкової служби України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, з метою перевірки та внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Також зазначено, що повноцінне користування особистим кабінетом на вебпорталі можливо лише після впорядкування особистих даних в Державних реєстрах, в матеріалах електронної пенсійної справи та в кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг який видав кваліфікований електронний підпис.
Станом на теперішній час нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення від 23.10.2024 № 909240175700 не поновлено, інших рішень щодо припинення нарахування та виплати пенсії після рішення від 23.10.2024 не приймалося.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Абзацом першим частини першої статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Кабінетом Міністрів України 26 лютого 2022 року прийнято постанову № 162 “Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період ведення воєнного стану» (далі - Постанова № 162 в редакції, чинній на дату відкриття І відповідачем рахунку в АТ “Ощадбанк» на позивача).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 162 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства соціальної політики щодо виплати та доставки пенсій, грошової допомоги на період введення воєнного стану з урахуванням таких особливостей:
АТ “Укрпошта» за погодженням з відповідною військовою адміністрацією до 28 числа місяця, що передує виплатному періоду, подає Пенсійному фонду України письмове повідомлення про населені пункти, в яких АТ “Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій, а протягом трьох днів - про відновлення такої можливості у зазначених населених пунктах. Одержувачам, яким у визначених населених пунктах АТ “Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій, Пенсійний фонд України відповідні суми пенсій перераховує на їх поточні рахунки, які відкриваються в банку за зверненням органів Пенсійного фонду України без отримання від одержувачів заяв про виплату пенсії з відкриттям рахунка в банку, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), і вони виплачуються одержувачам після укладення ними договору банківського рахунка з банком. На таких же умовах виплата пенсій за поточний місяць здійснюється у разі, коли до Пенсійного фонду України до 15 числа поточного місяця надійде додаткове повідомлення АТ “Укрпошта», погоджене з відповідною військовою адміністрацією про населені пункти, в яких АТ “Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій одержувачам. При цьому до такого повідомлення Пенсійному фонду України додаються відомості на виплату пенсій (абзац сьомий);
суми пенсій, зараховані на такі поточні рахунки, повертаються банком Пенсійному фонду України не пізніше ніж наступного операційного дня від дня відмови банком в укладенні договору банківського рахунка з підстав, визначених законодавством та/або нормативними актами Національного банку, а також не пізніше ніж наступного операційного дня від дня закінчення шестимісячного строку з дати відкриття такого рахунка, якщо протягом цього строку одержувачем не укладено договір банківського рахунка. При цьому банк повідомляє Пенсійному фонду України про причини повернення сум пенсій. У разі звернення одержувача, яким не укладено договору банківського рахунка, до органу Пенсійного фонду України у визначеному законодавством порядку, в тому числі надіслання одержувачем письмової заяви поштовим відправленням, щодо виплати пенсії через поточний рахунок, відкритий в іншому уповноваженому банку, або щодо виплати йому пенсії за місцем проживання через АТ “Укрпошта» суми пенсій, зараховані на поточний рахунок, через який здійснювалися виплати до такого звернення, повертаються банком Пенсійному фонду України не пізніше ніж наступного операційного дня від дня надходження до банку відповідної вимоги Пенсійного фонду України (абзац восьмий).
Міністерству соціальної політики, Пенсійному фонду України, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрам з нарахування та здійснення соціальних виплат забезпечити: перевірку шляхом зворотного зв'язку з одержувачем за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку відомостей, що надійшли з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку чи в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, щодо зміни фактичного місця проживання; інформування одержувачів пенсій та грошових виплат про порядок отримання перерахованих банку коштів у разі застосування положень цієї постанови (пункт 2 Постанови № 162).
Згідно з пунктом 3 Постанови № 162 неможливість (у тому числі технічна) доставки акціонерним товариством “Укрпошта» пенсій, грошової допомоги на території адміністративно-територіальних одиниць, зазначених в абзаці п'ятому пункту 1 цієї постанови, включаючи втрату відомостей на виплату пенсій, грошової допомоги, відсутність готівкових коштів, посвідчується відповідною військовою адміністрацією. Невиплачені суми пенсій, грошової допомоги включаються до виплати у наступних виплатних періодах.
З аналізу наведених норм слідує, що одержувачі пенсії можуть звернутися до органу Пенсійного фонду України у визначеному законодавством порядку, в тому числі шляхом надіслання одержувачами письмової заяви поштовим відправленням, щодо виплати пенсії через поточний рахунок, відкритий в іншому уповноваженому банку. Невиплачені суми пенсій включаються до виплати у наступних виплатних періодах.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин органом ПФУ самостійно прийнято рішення від 23.10.2024 № 909240175700 про поновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, що визнається відповідачем, проте доказів виконання такого рішення та поновлення нарахування пенсії з дати припинення (протоколів, розпоряджень, тощо) суду не надано.
Також суду не надано будь-яких рішень, прийнятих після прийняття ГУПФУ в Сумській області рішення від 23.10.2024 № 909240175700 про поновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, про припинення таких нарахування та виплати.
Тобто, органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося, рішення від 23.10.2024 № 909240175700 не скасовувалося та не визнавалося нечинним, що свідчило б про наявність підстав для його невиконання.
Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IVяк підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).
Отже судом встановлено, що підстави, визначені статтею 49 Закону № 1058, для ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за рішенням від 23.10.2024 № 909240175700, відсутні, а інших норм права, якими б передбачалася можливість не нараховувати та не виплачувати пенсію особі, не визначено.
Щодо інших доводів про неможливість нарахування та виплати пенсії позивачці, наведених відповідачем у відзиві, суд зазначає, що наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, а тому існуючі “загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом України з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося не з вини позивача, а знаходячись в окупації й так є постраждалою від дій агресора.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 щодо неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, а також наражає на небезпеку при проходженні окупаційних блок постів та кордонів.
В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем норм Порядків № 22-1 та № 1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, стає в умовах воєнного стану.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Не здійснивши нарахування та поновлення виплати позивачці пенсії після прийнятого територіальним органом ПФУ рішення від 23.10.2024 № 909240175700, та за відсутності підстав для невиконання цього рішення, підстав для припинення нарахування і виплати пенсії, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В ході судового розгляду справи встановлено, що право позивача порушено 01.05.2023.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями статті 9 КАС України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо непоновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на її банківський рахунок згідно рішення Ріпкинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про поновлення пенсії від 23.10.2024.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на наведене, судові витрати зі сплати судового збору належать до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, 93404, ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо непоновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Ріпкинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про поновлення пенсії від 23.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на її банківський рахунок згідно рішення Ріпкинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) про поновлення пенсії від 23.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська