Іменем України
10 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/30530/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.12.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2020 № 382/26-15-13-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2020; зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2020 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування позову позивач посилається, що він не отримував акта перевірки та самого оскарженого рішення. Підставою для винесення спірного рішення було те, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 за кодом НОМЕР_2 «Єдиний податок з фізичних осіб» на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів (IV квартал 2019 та І квартал 2020 року) був наявний податковий борг, а саме: на 01.10.2019 - 5209,28 грн, 01.11.2019 - 5209,28 грн, 01.12.2019 - 9225,23 грн, 01.01.2020 - 9225,23 грн, 01.02.2020 - 9225,23 грн, 01.03.2020 - 19095,27 грн.
Проте позивач не погоджується із таким висновком контролюючого органу. Зазначає, що при сплаті єдиного податку в платіжних дорученнях помилково було вказано рахунок та код бюджетної класифікації, призначені для «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», а не «Єдиний податок з фізичних осіб».
З'ясувавши влітку 2020 року, що вказані кошти не були самостійно зараховані ГУ ДПС у м. Києві до сплати єдиного податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 , позивач 09.06.2020 подав Заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, відповідно до яких оплачені кошти були переведені з рахунку «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на рахунок «Єдиний податок з фізичних осіб».
Як зазначається в Рішенні про результати розгляду скарги від 16.10.2020 № 30330/6/99-00-04-04-03-06, відповідач з 01.10.2019 рахував за ФОП ОСОБА_1 податковий борг по єдиному податку. Однак всупереч вимогам п. 87.9 ст. 87 ПК України контролюючий орган не взяв до уваги сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти за платіжним дорученням № 1808 від 18.07.2019, які не були затребувані, та за платіжним дорученням № 1912 від 18.10.2019, які були сплачені після визначення відповідачем податкового боргу в якості погашення податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за єдиним податком.
Таким чином, на думку позивача, сплачені кошти за платіжним дорученням № 1808 від 18.07.2019 та за платіжним дорученням № 1912 від 18.10.2019 в сумі 9870,04 грн підлягали зарахуванню в якості погашення податкового боргу за єдиним податком ФОП ОСОБА_1 з дати їх надходження. А тому позивач вважає, що відповідач не мав права рахувати податковий борг за ІІ та ІІІ квартали 2019 року. А відповідно, і рішення ГУ ДПС у м. Києві від 31.03.2020 № 328/26-15-13-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку є безпідставним.
16.01.2020 було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік. Протягом IVкварталу 2019 року ФОП ОСОБА_1 доходів не отримав, а тому показники річної декларації за доходами та розміром податку відповідали декларації, поданій за 9 місяців 2019 року.
В ній помилково в рядку 13 не була врахована сума єдиного податку за попередній період. Однак у рядку 11 було вказано розмір єдиного податку за весь звітний період (рік) - 9870,04 грн. Враховуючи зазначене, відповідач, на думку позивача, безпідставно донарахував податковий борг за річною декларацією за 2019 рік у сумі 9870,04 грн.
11.06.2020 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2019 рік, де усунув допущені неточності.
Разом з тим, позивач вважає, що контролюючий орган не мав жодних підстав донараховувати податковий борг. А за періоди ІІ та ІІІ кварталів 2019 року в рахунок погашення боргу по єдиному податку підлягають кошти, сплачені за платіжним дорученням № 1808 від 18.07.2019 та за платіжним дорученням № 1912 від 18.10.2019 в сумі 9870,04 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.11.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС у м. Києві заперечує проти позову, зазначає, що за даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів (IV квартал 2019 та І квартал 2020 року) ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг, а саме: на 01.10.2019 - 5209,28 грн, 01.11.2019 - 5209,28 грн, 01.12.2019 - 9225,23 грн, 01.01.2020 - 9225,23 грн, 01.02.2020 - 9225,23 грн, 01.03.2020 - 19095,27 грн. При цьому подана податкова декларація за 2019 рік заповнена з порушенням вимог порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, а саме платником не враховано в рядку 13 суму податку, нараховану за попередній період. Відповідач вважає, що він діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та просить відмовити в задоволенні позову.
01.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач з підстав, аналогічних зазначеним у позові, просить задовольнити позовні вимоги.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 справу прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 03.07.2025 здійснено заміну відповідача Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04655).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.04.2019, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
Позивач зареєстрований платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
ГУ ДПС у м. Києві, керуючись п. 299.10 та п. 299.1 ст. 299 Кодексу, за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 8 п.п. 298.23 п. 298.2 ст. 298 Кодексу було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 12.03.2020 № 214/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 (надісланий платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101130619585, повернуто без вручення за закінченням встановленого строку зберігання).
31.03.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 382/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про анулювання шляхом виключення ФОП ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку, яке було надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (поштове відправлення № 0101130124047, повернуто за закінченням терміну зберігання).
Підставою для прийняття ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення від 31.03.2020 № 382/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про анулювання шляхом виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку стало виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог глави І розділу ХIV Кодексу (п. 299.1 ст. 299 Кодексу). Згідно з підпунктом 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 Кодексу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, а саме: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу.
Витягом з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 підтверджується, що за позивачем був наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (IV квартал 2019 та І квартал 2020 року), а саме: на 01.10.2019 - 5209,28 грн, 01.11.2019 - 5209,28 грн, 01.12.2019 - 9225,23 грн, 01.01.2020 - 9225,23 грн, 01.02.2020 - 9225,23 грн, 01.03.2020 - 19095,27 грн, який залишався несплаченим на момент винесення оскарженого рішення.
Так, 19.07.2019 ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві подана податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за І півріччя 2019, в якій самостійно визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 5854,09 гривень. Інформація про сплату єдиного податку по терміну на 19.08.2019 в сумі 5845,09 грн відсутня.
При цьому станом на 01.01.2019 в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується переплата в розмірі 644,81 грн та після граничного терміну нарахування податкового зобов'язання на 19.08.2019 виник борг в розмірі 5209,28 грн (з врахуванням фактичної переплати). В подальшому заборгованість по єдиному податку збільшувалась на дати граничних сплат: 19.11.2019 в сумі 4015,95 грн та 20.02.2020 в сумі 9870,04 грн, по податковим деклараціям за: три квартали 2019 та річна 2019. При цьому, податкова декларація за 2019 рік заповнена з порушенням вимог порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2017 № 369), а саме: платником не враховано в рядку 13 суму єдиного податку, нараховану за попередній звітній період.
ФОП ОСОБА_1 11.06.2020 подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік, в якій відкореговано неправильне нарахування сум єдиного податку.
Не погоджуючись з оскарженим рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.10.2020 № 30330/6/99-00-04-04-03-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у м. Києві від 31.03.2020 № 382/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку - без змін.
Як зазначає сам позивач, при заповненні платіжних доручень № 1808 від 18 липня 2019 року на суму 5854,09 грн та № 1912 від 18 жовтня 2019 року на суму 4016,00 грн ним було помилково вказані рахунок та код бюджетної класифікації призначені для «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», а не «Єдиний податок з фізичних осіб».
09.06.2020 позивачем було подано заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, відповідно до яких оплачені кошти були повернуті з рахунку «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на рахунок «Єдиний податок з фізичних осіб».
Не погоджуючись з рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема:
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України);
- виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1. ст. 38 ПК України).
Відповідно до пункту 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
За пунктом 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Згідно з пунктом 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (пункт 299.1 статті 299 ПК України).
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема:
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу (пункт 299.10 статті 299 ПК України).
Згідно із пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV ПК України можливе лише під час проведення перевірок.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Контролюючий орган зобов'язаний деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 320/4840/22.
Таким чином, перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ПК України.
Тобто обов'язковою умовою для прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення контролюючим органом документальної перевірки платника податків.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем рішення про анулювання реєстрації прийнято на підставі висновків акту камеральної перевірки та контролюючим органом під час розгляду справи у суді не надано доказів проведення документальної перевірки позивача.
Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що оскаржене рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2020 № 382/26-15-13-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2020 року належить до скасування як протиправне.
Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2020 року та включити до реєстру платників єдиного податку, суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 19-3.1 статті 19-3 Податкового кодексу України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, суд вважає, що оскільки оскаржене рішення Головного управління ДПС у м. Києві 31.03.2020 № 382/26-15-13-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку є протиправним та належить до скасування, то ефективним засобом порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи в реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання - з 01 квітня 2020 року та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 03.12.2020 № 34202784-1 в сумі 2102,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позову судові витрати в сумі 2102,00 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04655) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.03.2020 № 382/26-15-13-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01 квітня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи в реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання - з 01 квітня 2020 року та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун