Іменем України
09 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1131/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Середи Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі - представник позивача, Середа В.М.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, НОМЕР_2 ), з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не застосування з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 , перерахунок та виплату грошового забезпечення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням відповідних податків та зборів
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив наступне.
ОСОБА_1 , колишній військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), військову службу проходив з 29 жовтня 2003 року по 07 червня 2016 року, відповідно до наказу начальника загону №285-ОС виключений зі списків особового складу частини в зв'язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , а також з 13 лютого 2020 року по 28 квітня 2023 року, виключений зі списків особового складу частини наказом начальника загону № 206-ОС у зв'язку з переміщенням до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
У період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 07.06.2016 по 12.02.2020 перебував на фінансовому та інших видах забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 .
09 травня 2025 року звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою, в якій зазначив, що при виключенні зі списків особового складу частини не проведено повний розрахунок грошового забезпечення, а саме не вірно встановлені посадовий оклад та оклад за військове звання в зв'язку з чим, за період з 13.02.2020 по 18.07.2022 включно грошове забезпечення підлягало перерахунку та нарахуванню відповідно до встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.
Листом від 15 травня 2025 року №9/С-1581/1702 відповідач повідомив, що посадові оклади, оклади за військове звання, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення за вказаний період нараховувалися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які розраховувалися виходячи з розміру 1762 гривні та визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 даної постанови.
Як зазначає представник позивача, з доводами відповідача про нарахування посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із розміру прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2018 року він не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.
25.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з такого.
Згідно довідки від 06.06.2025 №08/3131 позивач з 29.10.2003 по 07.06.2016 та з 13.02.2020 по 29.04.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У подальшому вибув для подальшого проходження служби в НОМЕР_4 прикордонний загін. З військової частини НОМЕР_1 позивач не звільнявся. Згідно карток грошового забезпечення за 2020-2022 роки позивач перебував на грошовому забезпеченні у відповідача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 був скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, в частині, який стосувався прав військових пенсіонерів та звужував гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, але вказана постанова суду не мала жодного відношення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
В мотивувальний частині вказаної постанови суду колегія суддів вважала, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 березня 2018 року, які залишили в силi.
Представник позивача зазначає, що питання про невідповідність положень пункту Постанови КМУ №704 в редакції Постанови КМУ №103 рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18 про скасування даної редакції, та питання чинності чи не чинності Постанови КМУ №704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією відповідача під час розрахунку грошового забезпечення позивача. Досліджуючи, зокрема, чинну Постанову КМУ №704, то там можна побачити пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103, який законодавець досі не змінив
Маючи право лише виконувати вимоги законодавства, а не його змінювати чи виходити за його рамки, на думку представника відповідача, відповідач правомірно застосував положення пункту 4 пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103.
3 огляду на вказане, протиправна складова саме у діях відповідача відсутня взагалі.
Представник відповідач наголошує на тому, що саме положення Закону України №1774-VII вказують на те, що при обчисленні грошового забезпечення не застосовується мінімальна заробітна плата (чи її частина), на підставі чого позивачеві й було відмовлено в його проханні, та повинно бути відмовлено в ycix подібних випадках, що також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права в таких випадках.
Представник відповідача звертає увагу суду, що пунктом 2 постанови КМУ від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням були розраховані та виплачені позивачу з урахуванням вимог діючого законодавства.
Представник відповідача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, про що 26.06.2025 надав на адресу суду відповідь на відзив.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 29.10.2003 по 07.06.2016; з 13.02.2020 по 29.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України, про що свідчить відповідна довідка від 06.06.2025 № 08/3131.
Відповідно до довідки від 07.06.2025 № 637, посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 за період з 13.02.2020 по 18.07.2022 розраховувався у відповідності до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 в розмірі 1762, 00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2020 року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" - 2270,00 грн., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" - 2684,00 грн.
Отже, редакція законів України про державний бюджет 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.
Суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення з 13.02.2020 по 18.07.2022, щомісячні і одноразові додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.
Відтак, похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві, грошове забезпечення з 13.02.2020 по 18.07.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року також підлягають задоволенню.
Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11 березня 2020 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", якою, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України установлено карантин дія якого продовжувалася до 30 червня 2023 року, згідно Постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
З огляду на викладене, суд вказує, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а ураховуючи, те що діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, то строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягав застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року.
При цьому, суд вказує, що строки звернення до суду, передбачені нормами частини другої статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 року, не можуть бути застосовані до періоду, коли такої норми взагалі не існувало та діяла інша редакція частини другої статті 233 КЗпП України, згідно якої строки звернення до суду не були обмежені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №380/14605/22.
Відтак, суд робить наступний висновок, а саме: за період з 13.02.2020 по 18.07.2022 законодавство не обмежує будь-яким строком право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених у справі обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова