10 липня 2025 року м. Кропивницький Справа №340/4599/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39 704,40 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 286,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» передбачено автоматизований режим з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем з інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць. Відповідно до інформації, отриманої відділенням Фонду в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, встановлено факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» нормативу робочих місць, чим порушено приписи статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». За порушення вказаних норм закону, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2024 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 39 704,40, що підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, з врахуванням ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем було нараховано відповідачу пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, у розмірі 1 286,28 грн, що підтверджується розрахунком сум пені. Позивач вказує, що за ТОВ «Агроліга Трейд», станом на момент звернення до суду, рахується заборгованість у сумі 40 990,68 грн, яка підлягає стягненню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому заперечено щодо задоволення позову (а.с.32). Представник відповідача вказує, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. З 18.10.2021 р. по 01.05.2023 р. у відповідача була працевлаштована ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю і для якої це місце роботи було основним.
Представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що у відзиві відповідач повідомляє, що у його штаті до 01.05.2023 р. була працевлаштована особа з інвалідністю - ОСОБА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності було встановлено, що середньооблікова штатних працівників ТОВ «Агроліга Трейд», яким встановлено інвалідність - 0. Таким чином, середньооблікова кількість працівників обчислюється протягом всього року, у якому особа з інвалідністю повинна була пропрацювати. Відповідно до п. 3.2.5. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді. Кількість працівників з інвалідністю протягом 2023 року становила: за січень - 1, за лютий - 1, за березень - 1, за квітень - 1, за травень - 0, за червень - 0, за липень - 0, за серпень - 0, за вересень - 0, за жовтень - 0, за листопад - 0, за грудень - 0. Таким чином, середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю становила 0,33. Як наслідок, в автоматизованому режимі було визначено, що відповідач не дотримався нормативу. Після звільнення особи з інвалідністю відповідач не здійснив працевлаштування особи з інвалідністю на це робоче місце. Представник позивача наголошує на тому, що після звільнення працівника відповідач не вчиняв дій, спрямованих на працевлаштування особи з інвалідністю. З відзиву також не вбачається, що відповідач виконав свій обов'язок своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На думку представника позивача, відповідач не виконав вимоги закону щодо виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.16).
02.09.2024 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.61).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 р. витребувано докази (а.с.66).
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» зареєстроване як юридична особа 11.03.2014 р. (а.с.62-65).
Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «Агроліга Трейд» за 2023 року та визначено розмір адміністративно-господарських санкцій у сумі 39 704,40 грн (а.с.8).
Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 07.03.2024 р. надіслано відповідачу до електронного кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 07.03.2024 р. (а.с.7).
У зв'язку з простроченням ТОВ «Агроліга Трейд» сплати адміністративно-господарських санкцій Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю нараховано пеню за період з 16.04.2024 р. по 05.07.2024 р. у сумі 1 286,28 грн (а.с.6).
Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Закон №875) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
Статтею 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Відповідно до ст.20 Закону України №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях (бездіяльності) роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
На підставі ч.3 ст.181 Закону №875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
З аналізу зазначених норм судом встановлено, що обов'язок із працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб'єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості. При цьому, обов'язок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується їх обов'язком щодо пошуку таких осіб для їх працевлаштування.
Судом встановлено, що наказом ТОВ «Агроліга Трейд» №7-к/тр від 18.10.2021 р. «Про прийняття на роботу» прийнято ОСОБА_1 на роботу з 19.10.2021 р. менеджером зі збуту (а.с.42).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №179036 від 15.01.2019 р. ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безтерміново (а.с.36).
Наказом ТОВ «Агроліга Трейд» від 01.05.2023 р. №23-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , менеджера зі збуту, з 01 травня 2023 року за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.44).
Таким чином, у період з 01.01.2023 року по 30.04.2023 р. у ТОВ «Агроліга Трейд» була працевлаштована одна особа з інвалідністю.
Окрім того, 01.02.2023 р. ТОВ «Агроліга Трейд» подано до територіального органу центру зайнятості звіт за формою №3-ПН у якому відображено наявність вакансії для особи з інвалідністю «менеджер зі збуту» (а.с.73-74).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України щодо організації та створення робочих місць для осіб з інвалідністю.
Беручи до уваги, що відповідачем виконано вимоги статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та не порушено вимог статті 19 цього Закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем.
Натомість відповідач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що відповідачем витрачено 5 000 грн і планується ще витратити 10 000 грн.
Представник позивача зазначає, що вказана справа є малозначною і розглядається в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання. Справа є типовою. Кожного року після спливу строку на сплату АГС кожне територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подає кілька сотень позовних заяв у зв'язку з порушенням нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Нормативною базою, яка регулює спірні правовідносини, є дві статті ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Таким чином, підготовка відзиву полягала в отриманні вже наявних копій документів у клієнта. Оскільки представник не надає додаткового нормативного обґрунтування, ним не здійснювалося вивчення нормативної бази. Більша частина відзиву складається з цитування статей 19, 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», наведених Позивачем в позовній заяві. Сам текст відзиву складається з однієї сторінки. Представник позивача зазначає, що розмір витрат у сумі 10 000 грн не підтверджуються доказами, тому є необґрунтованим. Також представник позивача стверджує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000 грн не співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 134 КАСУ.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обгрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 викладено правовий висновок стосовно того, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові від 03.10.2024 р. у справі №357/8695/23 Верховний Суд виснував, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність і розумність.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Так, 12.07.2024 р. між Адвокатським об'єднанням «Усатенко і Усатенко» і ТОВ «Агроліга Трейд» (Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надання професійної правничої допомоги із складання заяв по суті позову і представництво в Кіровоградському окружному адміністративному суді в адміністративній справі №340/4599/24 (а.с.45).
З огляду на п.4.1 розділу 4 зазначеного Договору, вартість професійної правничої допомоги фіксована - 5 000,00 грн.
29.07.2024 р. ТОВ «Агроліга Трейд» сплачено АО «Усатенко і Усатенко» 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29653 від 29.07.2024 р. (а.с.46).
Зважаючи на критерії реальності витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що відображені в договорі про надання професійної правничої допомоги від 12.07.2024 р. види наданих послуг є достовірними та необхідними, оскільки підлягали вчиненню під час розгляду справи. Окрім того, співвідносячи надані послуги зі з їх обсягом та витраченим часом, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір правничої допомоги не відповідає критерію розумності.
На підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов'язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. У задоволення позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 22217312, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» (код ЄДРПОУ 39129432, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 48, оф.4) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга Трейд» (код ЄДРПОУ 39129432, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 48, оф.4) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 22217312, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Дата складання повного рішення суду - 10 липня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ