10 липня 2025 року справа №320/39875/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2022 по 10.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2022 по 10.08.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат додаткової винагороди за цей період.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до його грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 10.08.2022 не було включено додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». У цей період позивач брав участь у бойових діях у складі Військової частини НОМЕР_1 , а тому має право на відповідну додаткову винагороду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2013 № 137 ОСОБА_1 (позивач), призначений Наказом Міністра оборони України від 21.06.2013 № 186 на посаду начальника речової служби тилу, ВОС-2504003 з 23.07.2013, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2023 № 34 позивача звільнено з військової служби наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.01.2023 № 37 у відставку відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та з 16.02.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2023 № 220 позивач перебуває на військовій службі з 23.07.2013 по 16.03.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 271ад наказано виплатити особовому складу військової частини (в тому числі військовослужбовцям строкової служби) додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційного часу проходження служби за період з 01 травня по 31 травня 2022 року.
Також згідно п.3 вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 271ад та п. 167 Додатку до нього, позивачу здійснено доплату за період безпосередньої участі в бойових діях додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 24.02.2022 по 28.02.2022.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2022 № 1355 ОСОБА_1 проходив військову службу начальником речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 № 359 ОСОБА_1 проходив військову службу начальником речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 01.06.2022 по 10.08.2022.
Відповідно до довідки про доходи № 452 від 25.10.2023, позивачу в квітні 2022 році нараховано додаткову винагороду в сумі 21290,33 грн., яка розрахована від суми 30 000,00 грн. пропорційно дням в розрахунку на місяць (з 10 по 31 березня 2022 року).
В подальшому, в період з травня 2022 року по січень 2023 року позивачу було виплачено додатково винагороду в розмірі 30 000,00 грн. пропорційно дням в розрахунку на місяць.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про доходи позивача, останньому було виплачено винагороду у березні 2022 року - 29550,69 грн., у квітні 2022 року - 5806,46 грн., у травні, червні, липні та вересні 2022 року - 30000,00 грн., у серпні 2022 року - 42500,00 грн.
Не погоджуючись із такими виплатами в розмірі 30 000,00 грн. на місяць замість 100 000,00 грн. позивач і звернувся вже з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022.
Надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
У пункті 1 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01.06.2022) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 07.03.2022 № 248/1217).
Аналіз наведених правових норм свідчить, військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного випливає, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Судом встановлено, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з невиплатою ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 000,00 грн. за період з 24.02.2022 по 10.08.2022.
Суд встановлено, що ОСОБА_1 згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2023 № 220 перебував на військовій службі з 23.07.2013 по 16.03.2023.
Свою позицію щодо наявності права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. позивач обґрунтовував тим, що він у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 приймав безпосередню участь в бойових діях.
Згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2022 № 1355 та від 22.03.2023 № 359 ОСОБА_1 проходив військову службу начальником речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 24.02.2022 по 10.08.2022.
Разом з цим судом встановлено, що позивач свою участь у спірний період у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії будь-якими документами, як то бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу, не підтвердив.
Довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2022 № 1355 та від 22.03.2023 № 359 на переконання суду не є такими документами.
Відповідачем на виконання вимог ухвали суду 22.01.2024 відповідних документів також суду не подано.
Крім того, як можна зрозуміти з поданої позивачем позовної заяви, останній не пов'язує своє право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі власне з виконанням ним бойових завдань та заходів, які у значенні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Це підтверджується, зокрема тим, що позивач на обґрунтування своєї позиції не зазначає, до виконання яких завдань чи заходів він був залучений під час перебування у відповідному позиційному районі протягом спірного періоду, не конкретизує, у якому місці та за яких обставин ці завдання ним виконувалися, не наводить щонайменшої деталізації виконуваних ним бойових завдань чи заходів.
У цьому контексті суд уважає за доцільне підкреслити, що для належного обґрунтування наявності права на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн., військовослужбовець повинен не лише послатися на сам факт своєї участі у бойових діях та заходах, але й навести конкретні обставини такої участі, включаючи опис, обставини та умови виконуваних завдань.
У спірному випадку позивач фактично уважає достатньою підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. факт введення військового стану.
Між тим, саме лише введення військового стану або перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень, передбаченої Постановою № 168.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 400/249/23, від 27.06.2024 у справі № 380/5880/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, які в силу до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягають застосуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також суд ураховує сформовану позицію Верховного Суду у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 щодо питання застосування рішень Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.042022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 168.
У згаданій постанові у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті таких рішень Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн.), мають належне юридичне підґрунтя.
Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29, підлягали обов'язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
Поза тим, Верховний Суд відзначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
Таким чином Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин зазначених рішень Міністра оборони України.
При цьому безпідставними є доводи про невідповідність зазначених рішень Міністра оборони України, зокрема окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, оскільки виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн. запроваджено на період дії воєнного стану, згадані рішення Міністра оборони України, в тому числі окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, не повинні узгоджуватися з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позаяк сфера його дії не поширюється на прийняття актів з питань здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Суд наголошує, що згадані рішення Міністра оборони України є частиною нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період проходження ними військової служби в умовах воєнного стану та мають зовсім інше правове підґрунтя в порівнянні із загальною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності.
Отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.