ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" липня 2025 р. справа №300/3659/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кіт Роман Степанович, до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кіт Роман Степанович, звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2024 №UA206050/2024/000043/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2024 №UA206050/2024/000322.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.11.2024 митним брокером подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію №24UA206050013685U0 на товар «обладнання для обробки (агломерації) відходів деревини - гідравлічний прес, (брикетувальна система) для брикетування стружки (тирси). Одночасно із ЕМД подано документи, які підтверджують вартість товару. Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) та банківського платіжного документу, що стосується товару, загальна вартість товару становить 10 000 євро. Однак, 27.11.2024 посадовими особами Івано-Франківської митниці за результатами розгляду ЕМД №24UA206050013685U0 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA206050/2024/000043/1 від 27.11.2024, яким визначено митну вартість товару за резервним методом у сторону збільшення та відмовлено в митному оформленні товару. Спірні рішення не містять обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що декларантом заявлені витрати на транспортування в розмірі 1000 євро, однак не надано належних документів на підтвердження даних витрат. Як вбачається з автотранспортної накладної перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 , однак декларантом не надано письмових доказів про укладення договору між позивачем та даним підприємцем. Крім того, встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснене, є вищим ніж заявлена митна вартість декларантом. Позивачем разом із адміністративним позовом подано ряд документів, зокрема копії перекладу рахунку-фактури, митної декларації країни відправлення та автотранспортної накладної, котрі до митного оформлення не надавалися. Дослідження судом обставин, які не булі досліджені митним органом, є не що інше, як виконання судом функцій митного контролю замість митного органу. З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні (а.с. 25-28).
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами частини першої статті 51, частини першої статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі контракту №24-26 від 10.09.2024 придбав у ТОВ "Striel&iq lentpjfivк" прямокутний прес для брикетування деревної тріски "RUF 600", №1622 (а.с.12-13).
Згідно з рахунком-фактурою серії SL №0129924 від 11.10.2024 вартість даного товару 10000 євро (а.с.5).
Оплата за вказаний товар позивачем проведена 18.10.2024 у безготівковій формі, про що свідчить платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №10 (а.с.11).
З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище контракту та рахунку-фактури, 27.11.2024 митним брокером подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206050013685U0 (а.с.7-8, 29).
Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом - ціною контракту у розмірі 10000 євро, як складову митної вартості декларантом вказано також транспортні витрати в розмірі 1000 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206050013685U0 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SL Nr. 0129924 від 11.10.2024;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 19.11.2024,
- банківський платіжний документ, що стосується товару №10 від 18.10.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 26.11.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №24-26 від 10.09.2024 (а.с.5-7, 10-13).
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем розпочато митну консультацію з декларантом та запропоновано надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити для ідентифікації товару; а у разі відсутності таких документів надати експертний висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.51).
На письмову вимогу митного органу надати додаткові документи, декларантом надано платіжні документи про оплату товару та експортну декларацію фірми відправника (а.с.52).
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №24UA206050013685U0 та долучених документів, 27.11.2024 прийнято рішення №UA206050/2024/000043/1 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару у розмірі 31794 євро (замість 10000 євро, що була заявлена декларантом) (а.с.8 на звороті, 53).
Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, у рішенні про коригування митної вартості №UA206050/2024/000043/1 митний орган вказав, що відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не надано: експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; декларацію країни відправлення. Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 08.11.2023 №UA209140/2023/31231 на подібний (аналогічний) товар: прес брикетуючий RUF 600 призначений для виготовлення деревних брикетів діаметром 150х60 мм, вживаний 2014 року випуску. Серійний номер 2254. Напруга 500В. Продуктивність 550 кг/год. Виробник: Ruf GmbH & Co. КGТоргівельна марка: RUF. Визначена митна вартість становить - 7,57 євро/кг.
Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206050/2024/000322 (а.с.9-10, 55).
Позивач вважаючи рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та карту відмови протиправними, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як зазначено судом вище, відповідач, серед іншого, зазначив про ненадання декларантом платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару. З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Водночас, положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Окрім цього, як уже зазначено, оплата здійснювалася у безготівковій формі, на підтвердження чого під час митної консультації декларантом надано платіжні документи щодо оплати товару (а.с.10-11).
Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував зміст такої платіжної інструкції та інших відомостей про отримання від компетентних органів країни продавця інформації про не відчуження позивачу товару чи несплати зазначеної суми коштів (10000 євро) за вказаний товар.
Що стосується посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про ненадання позивачем належних документів на підтвердження транспортування товару, суд зазначає, що під час митного оформлення відповідачем не запитувалися дані документи, їх відсутність (чи невідповідність уже наданих) не була підставою для прийняття спірних у цій справі рішень про коригування митної вартості та картки відмови.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження транспортних витрат було надано міжнародну транспортну накладну від 19.11.2024, довідку про транспортні витрати №1 від 26.11.2024, в якій вказано, що вартість транспортного перевезення вантажу до кордону України складає 1000 євро, від державного кордону до м. Івано-Франківськ 300 євро (а.с.6 на звороті, 7, 11 на звороті), які на думку суду є належними документами для підтвердження витрат на транспортування, а неподання декларантом інших транспортних документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.
Щодо відсутності висновку про вартість товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що висновок з оцінки є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач не вказав, яким чином висновок експерта про оцінку надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний договір та рахунок-фактура (інвойс).
Що стосується посилання відповідача на ненадання декларантом експортної декларації країни відправлення.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом під час митної консультації надано таку декларацію за № 24LTKR2000164781B5 від 20.11.2024. Тому суд відхиляє доводи відповідача про її ненадання у зв'язку із їх необґрунтованістю.
До того ж надана позивачем митна декларація країни експорту, підтверджує факт проходження товару митного оформлення в країні відправлення, факт перевезення імпортованого товару до України, але не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.
Так, у розумінні ст.53 Митного кодексу України, декларація країни відправлення є допоміжним, а не обов'язковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому, експортна декларація складається продавцем товару за правилами та нормами країни відправлення та перевіряється (реєструється) відповідними державними/уповноваженими органами країни відправлення; декларант не має повноважень щодо внесення будь-яких відомостей до вказаного документу. Разом з тим, всі необхідні відомості, такі як найменування відправника та отримувача, умови поставки та інші, зазначені у наданій декларації країни відправлення.
Що стосується посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про ненадання декларантом митному органу, документів з офіційним перекладом на українську мову, суд зазначає таке.
По-перше, ці посилання не були підставою для прийняття спірних у цій справі рішень.
По друге, згідно з приписами частини 1 статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Водночас, доказу того, що митний орган вимагав переклад українською мовою документів складених литовською мовою, а позивачем такого не забезпечено, відповідачем не надано, а тому твердження відповідача про відсутність перекладу, як підстави коригування митної вартості є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах Митного кодексу України.
З приводу застосованого в оскаржуваному рішенні від 27.11.2024 №UA206050/2024/000043/1 резервного методу для визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару відповідачем слугувала МД від 08.11.2023 №UA209140/2023/31231 на подібний (аналогічний) товар: прес брикетуючий RUF 600 призначений для виготовлення деревних брикетів діаметром 150х60 мм, вживаний 2014 року випуску. Серійний номер 2254. Напруга 500В. Продуктивність 550 кг/год. Виробник: Ruf GmbH & Co. КGТоргівельна марка: RUF. Визначена митна вартість становить - 7,57 євро/кг.
Митним органом хоч і використано подібний товар для порівняння, однак рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, методи визначення митної вартості, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Слід зазначити, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Позивачем під час митного оформлення наданий договір, на підставі якого придбано товар, рахунок-фактуру та товаро-супровідні документи, що підтверджують його транспортування.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності є тими відомостями, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Дійсно, статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, на котру посилається відповідач, визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, на яку, в тому числі, посилається відповідач, оскільки в цій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно, та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред'явленим до митного оформлення. Отже сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), подана декларантом, була підтверджена.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин придбання товару, або що видані позивачу документи є фіктивними чи недійсними.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.
Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3633,32 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27.11.2024 №UA206050/2024/000043/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2024 №UA206050/2024/000322.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.Чорновола,159, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с.Банилів, Вижницький район, Чернівецька область) сплачений судовий збір в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн.32 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.