ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" липня 2025 р. справа №300/3650/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє Котик Роман Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, бездіяльність та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , від імені якого діє Котик Роман Васильович, звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в якій просив:
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо присвоєння сину позивача - ОСОБА_2 прізвища « ОСОБА_3 »;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання ОСОБА_2 на військовій службі, і як наслідок позбавлення позивача права на догляд на непрофесійній основі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області привести дані по сину позивача до належних, а саме замінити прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 »;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_2 новий військовий квиток, а виданий знищити та забезпечити позивача правом на догляд на непрофесійній основі зі сторони ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації згідно з п.13 ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема у зв'язку з наявністю одного зі своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі не меншому 100000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи. Його син ОСОБА_2 з метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації, звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак таку заяву прийнято не було, оскільки з точки зору відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 не рідні, бо прізвища у них різні. Дана помилка допущена Управлінням державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, що діє на території Городенківської та Чернелицької ТГ, при видачі паспорта сину позивача в якому помилково прізвище зазначено « ОСОБА_3 ». На заяву позивача щодо видачі довідки на підтвердження помилки в прізвищі, Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області відмовило, з тих підстав, що для отримання такої довідки повинен звернутися син позивача, а не його батько. Отже протиправні дії та бездіяльність зі сторони службових осіб відповідачів позбавили передбаченого законодавством догляду позивача на непрофесійній основі, які вправі був здійснювати син позивача. Відповідачів слід зобов'язати привести дані про сина позивача до належних, тобто, щоби видали йому правильний паспорт, у зв'язку із цим слід також скасувати рішення про мобілізацію особи з повними даними ОСОБА_2 , оскільки така особа юридично навіть не народжена.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Вказав, що 28.02.2017 ОСОБА_2 звернувся до Городенківського відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою-анкетою №383502 у якій просив внести до Єдиного державного демографічного реєстру відповідну інформацію про нього (а саме прізвище, ім'я, по батькові, далі за текстом), у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України (у формі ІД-картки), замість втраченого попереднього. ОСОБА_2 власним підписом підтвердив до заяви-анкети №383502 відомості про його особу. З питань оформлення нового паспорта у зв'язку з обміном паспорта громадянина України за № НОМЕР_2 із підстав виявленої помилки в інформації, внесеної до даного паспорта ОСОБА_2 не звертався. Більше того, 04.05.2018 ОСОБА_2 звернувся із заявою-анкетою №10197167 до Городенківського відділу УДМС в Івано-Франківській області щодо виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, де знову ж таки надав відповідну інформацію про себе, де вкотре підтвердив правильність внесених до заяви-анкети №10197167 відомостей про свою особу власним підписом. Тому, жодної протиправної дії, бездіяльності чи рішення відповідачем відносно сина позивача - ОСОБА_2 не було вчинено. У разі виникнення обставин, які зумовлюють обмін паспорта громадянина України, у тому числі внесення помилкових даних до паспорта, особа зобов'язана особисто звернутися із заявою-анкетою до територіального підрозділу ДМС подавши при цьому відповідні підтверджуючі документи. Особисто син позивача - ОСОБА_2 із вирішенням даного питання (із заявами-анкетами), у встановленому законодавством порядку не звертався (а.с.40-44).
У відповіді на відзив Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області представник позивача вказав, що представник Повх В.І. повноважень щодо заперечення позову іншої особи не мав і немає, бо має лише виключно в судах України, без окремого доручення керівника, повноваження на подання, на відмови, зміни, відкликання позову, відкликання, відмови від апеляційних, касаційних скарг, які подані Управлінням Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області. Посилання відповідача про те, що син позивача сам заповнив заявку-анкету №383502 від 28.02.2017 не відповідає дійсності, бо немає по її закінченні на ній підпису сина позивача, а є ОСОБА_2 , у той же час підпис сина позивача під своєю фотографією не можна встановити таким, що ним підтверджено правильність заповнення друкарським шрифтом заяви-анкети №383502 від 28.02.2017. Те ж саме стосується й анкети-заяви на отримання закордонного паспорта (а.с.55-58).
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. Вказав, що представник позивача Котик Р.В. не може звертатися з даним позовом про визнання дій, бездіяльності та рішень усіх відповідачів протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, так як дана справа не підлягає вимогам незначної складності справи. Стосовно вимоги зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області привести дані про сина позивача до належних, а саме замінити прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », вважає, що дана вимога безпідставна та незаконна, оскільки відповідно до Постанови від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Щодо скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_2 , надання відстрочки від призову, то солдат запасу ОСОБА_2 , позаштатною діючою військовою лікарською комісією №2 при ІНФОРМАЦІЯ_5 на базі КНП «Обласна клінічна лікарня» ІФ ОР від 15.03.2025 визнаний придатним до військової служби. ОСОБА_2 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Стосовно відшкодування моральної шкоди в розмірі не меншому 100000 грн. заперечив. За таких обставин просив в задоволенні позову відмовити (а.с.62-67).
У відповіді на відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача вказав, що відповідач має мати обов'язок з'ясувати чи ОСОБА_2 під час отримання нового військового квитка на прізвище ОСОБА_2 не має підстав на відстрочку від мобілізації, а якщо має, то її надати. Щодо заперечень з приводу заявленої моральної шкоди вказав, що позивач втратив щоденний догляд зі сторони сина, якого відповідач мобілізував, протиправно стверджуючи, що син позивача не є сином позивача через різні прізвища. Таким чином, відповідач безумовно заподіяв і заподіює позивачу поряд з іншими відповідачами солідарної моральної шкоди і вона підлягає за їх рахунок відшкодуванню позивачу (а.с.75-79).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, на заперечення представника позивача про те, що представник відповідача Повх Владислав Ігорович є «неповноважний у справі» та висловлено, що виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлює такому представнику право заперечувати проти позову, додатково суду надано довіреність від 03.01.2025 за № 6 на ім'я представника відповідача, що вкотре підтверджує його повноваження (а.с.84-85).
Відповідач військова частина НОМЕР_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №211652 від 16.01.2023 (а.с.8-9,11).
Як йдеться в позовній заяві, позивач є особою з інвалідністю, що потребує постійного стороннього догляду, на який він має право згідно із Законом України «Про соціальні послуги». В той же час, він позбавлений такого догляду через мобілізацію сина. Зазначає, що згідно з п.13 ч.2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову особи, на утриманні яких перебувають особи з інвалідністю II групи. Через допущену помилку у прізвищі при видачі паспорта громадянина України сину позивача, а саме зазначення « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 », син позивача був незаконно мобілізований, наразі не може звільнитися зі служби, відповідно його батько не може отримати постійний догляд, як особа з інвалідністю ІІ групи.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо присвоєння сину позивача - ОСОБА_2 прізвища « ОСОБА_3 »; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області привести дані по сину позивача до належних, а саме замінити прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 »; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_2 новий військовий квиток, а виданий знищити та забезпечити позивача правом на догляд на непрофесійній основі зі сторони ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Колінки, Городенківський район, Івано-Франківська область, про що складений відповідний актовий запис №17 від 13.07.1994. Батьком зазначений ОСОБА_1 , матір'ю ОСОБА_5 (а.с.13).
За приписами частини першої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
У частині п'ятій статті 21 Закону №5492-VI зазначено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктами 4 і 4-1 частини першої статті 2 цього Закону.
Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України».
Пунктом 6 Порядку визначено, що обмін паспорта здійснюється, в тому числі, у разі виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта (підпункт 3).
Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку встановлено, що оформлення (в тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
У пункті 14 Порядку зазначено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети.
Згідно із пунктом 26 Порядку після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення.
Відповідно до пункту 27 Порядку після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.
Пунктом 21 Порядку визначено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта або обміну паспорта зразка 1994 року за бажанням), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій) .
Отже, у разі виникнення обставин, які зумовлюють обмін паспорта громадянина України, у тому числі внесення помилкових даних до паспорта, особа зобов'язана особисто звернутися із заявою-анкетою до територіального підрозділу ДМС подавши при цьому відповідні підтверджуючі документи.
Відповідно до матеріалів та обставин даної справи, син позивача, власним підписом підтвердив правильність внесених до заяви-анкети №383502 від 28.02.2017 відомостей до ЄДДР про його особу, зокрема прізвища саме « ОСОБА_3 ».
Внаслідок чого було виготовлено паспорт громадянина України за № НОМЕР_2 , який виданий 14.03.2017. Більше того, 04.05.2018 вкотре підтвердив заявою-анкетою №10197167 щодо виготовлення закордонного паспорта правильності внесених відомостей про його особу, засвідчуючи своїм підписом (а.с.49-51).
Як зазначив відповідач Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, від моменту подачі заяви-анкети №383502 у (28.02.2017) по теперішній час ОСОБА_2 із новими особистими заявами-анкетами щодо оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з обміном паспорта за № НОМЕР_2 , що виданий 14.03.2017, із підстав виявленої помилки в інформації, внесеної до даного паспорта, а також щодо видачі довідки про підтвердження, що паспорт і документи про народження стосуються однієї і теж особи - сина позивача, не звертався.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при оформленні та видачі паспорта сину позивача, зі сторони відповідача Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області відсутні протиправні дії чи бездіяльність.
Разом з тим, допущена помилка в прізвищі сина позивача не порушує права саме позивача в цій справі, адже стосується офіційного документу, що засвідчую особу іншого громадянина.
Не підлягають задоволенню і вимоги заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо приведення даних по сину позивача у відповідність, а також про зобов'язання видати ОСОБА_2 новий військовий квиток, а виданий знищити та забезпечити позивача правом на догляд на непрофесійній основі зі сторони ОСОБА_2 з огляду на таке.
Відповідно до Постанови від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, серед іншого, оформлення та видача військово-облікових документів призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1478, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Видача, зберігання та знищення військових квитків врегульовано Порядком видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 №206 (далі - Порядок №206).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №206, видача військових квитків військовозобов'язаним проводиться Р(М)ВК за місцем їх перебування на військовому обліку на підставі заяви про видачу військового квитка. Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК.
Відповідно до п. 6 Порядку №206, видача військовозобов'язаним нових військових квитків замість втрачених чи таких, що стали непридатними до користування не з вини власників, а також у разі зміни військовозобов'язаним прізвища, імені та по батькові проводиться на підставі заяви, до якої додаються підтвердні документи, видані компетентними органами.
Отже, військовий квиток, це іменний документ, який засвідчує облік особи, як військовозобов'язаного або військовослужбовця, містить персональні дані, які пов'язані із медичним станом, місцем проходженням служби, може містити гриф «таємно», тощо. Таким чином, видача нового військового квитка можлива на підставі саме особистої заяви особи.
У даному випадку в обставинах, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, відсутні конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкт публічного права вступив у спірні правовідносини саме з позивачем. З урахуванням цього, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Що стосується вимоги позивача про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_2 ; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації згідно з п.13 ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає таке.
Зокрема, п. 13 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно з ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Отже, за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Таким чином, факт мобілізації сина позивача не можна вважати втручанням у права саме позивача. Право на відстрочку стосується саме військовозобов'язаного, яким він може скористатися шляхом подання/направлення заяви про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Також суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Разом з тим, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2025 №9124, солдат ОСОБА_2 перебуває на службі з 16.03.2025 у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.16).
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування наказу про мобілізацію сина позивача та надання йому відстрочки від мобілізації, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання ОСОБА_2 на військовій службі, і як наслідок позбавлення позивача права на догляд на непрофесійній основі; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема у зв'язку з наявністю одного зі своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Частина сьома статті 26 Закону №2232-XII визначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Позивач маючи намір отримати догляд на непрофесійній основі, який повинен, на його думку, надати його син, просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання ОСОБА_2 на військовій службі та звільнити такого зі служби.
Водночас, законодавство чітко визначає, що звільнення з військової служби відбувається на підставі рапорту самого військовослужбовця та на підставі певних обставин, визначених законом, таких як стан здоров'я, сімейні обставини, досягнення граничного віку, тощо.
Суд зазначає, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо утримання сина позивача на військовій службі виходить за межі правовідносин щодо догляду позивача, як особи з інвалідністю.
За встановлених обставин справи не можливо стверджувати про те, що син позивача не бажає продовжувати службу, а військовою частиною вчиняються протиправні дії щодо його не звільнення, як наслідок, не можливо стверджувати про наявність підстав для захисту прав позивача саме у такий спосіб, як ним визначено в заявленому позові. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами.
При цьому, суд враховує, що син позивача не позбавлений можливості звернутися з рапортом до військової частини про звільнення з військової служби, долучивши до нього оригінали документів, що підтверджують підстави звільнення.
Отже, вимога щодо звільнення сина позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, а отже не підлягає задоволенню.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень, а також, наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутні публічно-правові відносини між позивачем та відповідачами, відсутнє порушене право позивача у вигляді протиправних дій/бездіяльності відповідачів, та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення заявлених до суду позовних вимог зобов'язального характеру.
Щодо вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає, що саме на позивача покладено обов'язок довести, якими діями йому завдано моральну шкоду, в чому вона полягає та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, а також надати відповідні докази.
Оскільки стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, та враховуючи висновок суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, в задоволенні цієї частини позовних вимог належить також відмовити.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє Котик Роман Васильович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, бездіяльність та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.