ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"10" липня 2025 р. справа № 300/2106/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ в частині, стягнення коштів та моральної шкоди
02.07.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 300/2106/25 про стягнення з Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) гривень.
У поданій заяві позивача просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно Протоколу від 02.07.2025, на виконання вимог підпункту 2.3.39.8 та підпункту 2.3.41 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 та абзацу другого пункту 2.10 розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених Рішенням зборів суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року № 08 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Визначено суддю Григорука О.Б.
Клопотання про поновлення встановленого законом строку на подачу заяви мотивовано тим, що з поважних причин у зв'язку з об'єктивними, незалежними від позивача обставинами ним пропущено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з похоронами в родині - смерть матері дружини 12.06.2025, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 16.06.2025. У зв'язку з цим на позивача, як на близького члена родини, лягли моральні та фізичні обов'язки щодо організації поховання, підтримки дружини в період горя, участі в поминальних заходах, вирішення побутових, спадкових, родинних питань. Матір дружини перед цим хворіла, тому фактично кінець травня-червень 2025 року були пов'язані виключно із цими обставинами.
Заява про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 300/2106/25 мотивована тим, що при прийнятті рішення судом не вирішено питання стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Вказані витрати підтверджені договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт, розрахунком (детальним описом) щодо обсягу наданої правової допомоги. Ці витрати є обґрунтованими та співмірними до суті заявлених позовних вимог. Зокрема, на етапі підготовки позову було виконано значну юридичну роботу: проведено тривалу консультацію з адвокатом, а також одну виїзну зустріч безпосередньо поруч військової частини, де позивач проходить службу, оскільки як військовослужбовець не має можливості вільно залишати місце несення служби. З огляду на складність справи, потребу в ґрунтовному аналізі фактів та нормативної бази, така допомога була критично необхідною. Підготовлені та здійснені від мого імені рапорти до військової частини щодо надання додаткових доказів (рапортів, наказів, тощо). Окрім цього, вважає понесені витрати пропорційними, оскільки предметом спору була сума близько 600 000,00 грн, яку відповідач необґрунтовано бажав стягувати з позивача, що стало б надмірним фінансовим тягарем, враховуючи його службове становище. Позивач і так зобов'язаний сплатити вказану суму у розмірі 60 000,00 грн, що є фактично наслідком дій відповідача, оскільки саме останній порушив його права та змусив звертатись за їх захистом до суду. Зауважує, що вказана справа є безпрецедентною, оскільки це перше судове рішення у спорі щодо виплати додаткової винагороди військовим капеланам у Державній прикордонній службі України. Тому обсяг роботи адвоката і його вклад є досить значним, тільки аналіз фактів та нормативно-правових актів становив більше 20 сторінок позовної заяви, що вимагав як підготовку вказаних доводів так і їх друк, що вимагало значно часу та зусиль.
07.07.2025 Військова частина НОМЕР_2 через систему "Електронний суд" подала до суду заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення. Просить відмовити в задоволенні поданої заяви з обґрунтувань, що заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню в силу статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки витрати на правничу допомогу підлягають стягненню лише у разі задоволення адміністративного позову. Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та неспівмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання цих послуг, обсягом цих послуг та значенням справи для сторони. Зауважує, що по-перше, зі змісту позовної заяви та ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі вбачається, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та представником позивача не було подано клопотання про розгляд справи за участю сторін; по-друге, дана справа в розумінні статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до справ незначної складності; по-третє, справи щодо оскарження рішень про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців не є унікальними, практика розгляду даної категорії справ є доволі широкою в розрізі аналізу рішень національних судів; по-четверте, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру. Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача щодо компенсації витрат на правову допомогу оскільки вважає їх необґрунтованими, несумісними з виконаною роботою та такими, що є не пропорційними до предмету спору, а долучені докази не підтверджують, що зазначені в документах послуги надавались саме щодо розгляду даної справи. Крім наведеного, зазначено, що стягнення надмірних грошових коштів з правоохоронного органу спеціального призначення в період правового режиму воєнного стану є неприпустимим. Також, відповідач заперечує щодо улопотання про поновлення встановленого законом строку, оскільки з доданих документів, 08.06.2025 сторонами узгоджено обсяг виконаних робіт згідно Договору № 139 від 03.03.2025, проте звернення з вказаною заявою здійснено тільки 02.07.2025.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вказані в заяві обставини не залежали від волевиявлення позивача і їх слід визнати поважними причинами пропуску встановленого законом строку звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати, а пропущений процесуальний строк - поновити.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши в порядку письмового провадження подану суду заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/2106/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 3-6 наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ "Про результати службового розслідування". Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за березень 2025 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 17-31).
Судом питання розподілу судових витрат в частині стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно частин 5, 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 січня 2020 року у справі №300/941/19 вказав, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 139 від 03.03.2025 про надання правової допомоги адвокатом Примак Христиною Богданівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002508 від 10.11.2022, акту виконаних робіт від 08.06.2025 до вказаного договору, розрахунок обсягу наданої правової допомоги до вказаного договору від 08.06.2025.
Отже, понесені позивачем витрати підтверджуються належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Однак, вказана сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.
Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено та рішенням суду у даній справі позов задоволено частково, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Водночас, положенням Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування судових витрат в разі відмови у задоволенні вимог позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача слід задовольнити частково, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень.
Керуючись статтями 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати поважними причинами пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати, а пропущений процесуальний строк - поновити.
Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 300/2106/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.