ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" липня 2025 р. справа №300/3605/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2025 №094799 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою до нього застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів на автобусному маршруті регулярних перевезень за відсутності на момент перевірки схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону. Вважав, що вказана постанова є протиправною, оскільки акт проведення перевірки складено без присутності водія, а згідно пояснювальної записки останнього співробітникам Укртрансбезпеки було надано повний пакет документів. При цьому, інспектором було зроблено фотографії усіх документів у тому числі схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду. Звернув увагу, що під час проведення перевірки нагрудний відеореєстратор то включався, то виключався. Таким чином, має місце порушення приписів п. 15, п. 20 Порядку №1567, оскільки акт було складено при відсутності порушення законодавства про автомобільний транспорт у частині виконання вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та порушення п.1 ч.5 Розділу 2 Поряду №590, оскільки не було здійснено відеофіксацію рейдової перевірки та виявлення та фіксування порушень. Як наслідок, оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, для водія автобуса необхідні документи для регулярних пасажирських перевезень: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту. розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Вказав, що під час рейдової перевірки 06.03.2025 було встановлено, що автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 не забезпечено водія документами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема схемою маршруту, розкладом руху, таблицею вартості проїзду. Відтак, під час перевірки виявлені порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 цього Закону. Враховуючи зафіксовані порушення законодавства відповідачем 15.04.2025 винесено постанову №094799 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. Доводи позивача про нездійснення відеофіксації рейдової перевірки є безпідставними, що спростовується долученим відеозаписом. Звернув увагу, що долучення до матеріалів справи позивачем документів не може бути спростуванням зафіксованого в акті перевірки №076683 від 06.03.2025 порушення, оскільки відповідальність за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 39 цього Закону. У зв'язку з цим наявні підстави для відмови в позові.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що з відеозапису, який долучений відповідачем до матеріалів справи, чітко видно що на вимогу представника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті водієм було пред'явлено водійське посвідчення, а сам акт перевірки складався в службовій машині відповідача та водієві для ознайомлення надано не було.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача, водій підтвердив відсутність обов'язкових для перевезення пасажирів документів на момент перевірки. На попередження про складання акту перевірки водій позивача покинув територію автостанції.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №076683 від 06.03.2025 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій, Луганській та Харківській областях проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої зафіксовано порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так перевіркою виявлено, що при здійсненні регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Городенка-Івано-Франківськ» на момент перевірки у водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме схема маршруту, таблиця вартості проїзду та розкладу руху. За вказані порушення відповідальність передбачена вимогами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.42).
Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті листом від 24.03.2025 №26610/29/24-25 повідомив позивача про розгляд 15.04.2025 справи щодо порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час проведення рейдової перевірки згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.03.2025 №076683 (а.с.6).
В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , ураховуючи те, що ним 06.03.2025 допущено відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: схеми маршруту, таблиці вартості проїзду та розкладу руху, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову №094799 від 15.04.2025 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с.9).
Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (надалі Закон №2344-ІІІ).
Частиною 14 статті 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом частини 17 статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Згідно зі статтею 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
З системного аналізу наведених норм слідує, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року по справі №600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року по справі №823/1199/17, від 19 серпня 2019 року по справі №823/5035/15.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (надалі Порядок №1567).
Пунктами 20, 21 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Враховуючи зазначені правові норми, суд приходить до висновку про наявність обов'язку у працівників Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки здійснити фіксування виявленого порушення, шляхом складання акту, що і було здійснено відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки встановлено здійснення позивачем перевезення пасажирів за відсутності схеми маршруту, таблиці вартості проїзду та розкладу руху, про що складено акт №076683 від 06.03.2025, здійснено фотофіксацію та відеофіксацію.
Згідно зі статтею 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний, зокрема мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса. Також вказаною статтею визначено, що водію автобуса забороняється, зокрема змінювати маршрут та розклад руху.
Аналізуючи вказані правові норми, суд зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів, наявних поза місцем події.
Суд зазначає, що подання до суду документів, які не було пред'явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов'язок пред'являти такі документи чітко встановлений Законом №2344-ІІІ.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та з чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку з документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року по справі №420/24932/23, від 22 грудня 2021 року по справі №420/3371/21, від 23 листопада 2023 року по справі №340/4637/22, від 19 жовтня 2023 по справі №640/27759/21.
Суд зазначає, що позивач разом з позовною заявою подав до суду схему маршруту Монастирок-Городенка (АС), Городенка (АС)-Івано-Франківськ (АС-1), таблицю вартості проїзду на внутрішньообласному маршруті Лука-Городенка-Івано-Франківськ та розклад руху автобусів на маршрут Монастирок-Городенка, Городенка - Івано-Франківськ (а.с.13-16).
Позивачем не підтверджено жодними доказами, що вказані документи подавалися 06.03.2025 посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Донецькій, Луганській та Харківській областях під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
При цьому, позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу щодо наявності схеми маршруту, таблиці вартості проїзду та розкладу руху.
Суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що водієм надавалися посадовим особам Укртрансбезпеки всі документи, зокрема схеми маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, а нагрудний відеореєстратор інспектора неналежно працював, оскільки такі доводи спростовуються дослідженим судом відеозаписом проведеної 06.03.2025 перевірки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на відсутність доказів подання позивачем схеми маршруту, розкладу руху та таблиці вартості проїзду як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, та враховуючи те, що позивач, як перевізник, не дотримався обов'язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У підсумку суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови. Як наслідок, спірна постанова відповідача є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.
Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем у позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 15.04.2025 №094799 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя /підпис/ Могила А.Б.