10 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/3266/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, -
30 квітня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким просить суд: "1. Визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно мого призову на військову службу, якій здійснений 16 березня 2022 року; 2. Судові витрати покласти на відповідача.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року даний позов був залишений без руху
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року було витребувано докази.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його було призвано та направлено для проходження військової служби. Позивач зазначає, що на момент призову він був непридатним до військової служби, оскільки рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 жовтня 2000 року його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до статті 30 «а», графа I, Наказу МОУ № 2-1994 р. У зв'язку із наведеним, позивач вважає, протиправними дії відповідача щодо його призову.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження встановленого судом строку для надання відзиву на позовну заяву в даній справі було відмовлено.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 13 березня 2022 року позивач подав особисто заяву на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у якій зазначено, що до нього доведено про його призов на військову службу по мобілізації. З порядком проходження військової служби ознайомлений. Скарг та заяв на стан свого здоров'я не має та не заявляє. Вважає себе придатним до військової служби (а.с. 39).
13 березня 2022 року ОСОБА_1 написав заяву про видачу військового квитка (а.с. 40).
ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 було виготовлено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного від 13 березня 2022 року № 4031 в якому в графі 7 внесено запис щодо придатності до військової служби: придатний до військової служби (а.с. 41).
13 березня 2022 року військово-лікарською комісією проведено медичний огляд позивача та за результатом проведення медичного огляду складено довідку військово лікарської комісії від 13 березня 2022 року № 240, в якій в графі «Діагноз та постанова ВЛК» вказано: міома обох очей високого ступеню та зазначено, що на підставі статті 30 «В» графи ІІ Розкладу хвороб позивач обмежено придатний до військової служби (а.с.а.с. 50-52).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2022 року № 76 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби відповідно до поіменного списку, які призвані і відправлені в складі команд НОМЕР_3 (а.с.а.с. 36-38).
Із вказаними діями щодо його призову позивач не погоджується, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно із статтею 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із статтею 4 частиною 2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до статті 4 частин 5 та 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно із частиною 1 абзацом 1 вищевказаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема, і дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно вимог статті 33 Закону України № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення № 402).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
На підставі пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ІНФОРМАЦІЯ_5 16 жовтня 2000 року було видано довідку №4/611, згідно якої ОСОБА_1 визнано ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до статті 30 «а», графа I, Наказу МОУ № 2-1994 р (а.с. 12).
Під час вирішення справи судом не було здобуто доказів, які б свідчили про те, що позивачем було надано вказану довідку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно, як судом було вже вказано, що 13 березня 2022 року позивач подав особисто заяву на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з якої слідує, що до нього доведено про його призов на військову службу по мобілізації. З порядком військової служби ознайомлений. Позивач також в цій заяві вказав, що скарг та заяв на стан свого здоров'я не має та не заявляє. Вважає себе придатним до військової служби (а.с. 39).
А відтак, судом не було встановлено, а позивачем не надано доказів, які б свідчили, що, зокрема, відповідачеві було відомо про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
При цьому, 13 березня 2022 року військово-лікарською комісією проведено медичний огляд позивача та за результатом проведення медичного огляду складено довідку військово лікарської комісії від 13 березня 2022 року № 240, в якій в графі «Діагноз та постанова ВЛК» вказано міома обох очей високого ступеню та зазначено, що на підставі статті 30 «В» графи ІІ Розкладу хвороб позивач обмежено придатний до військової служби (а.с.а.с. 50-52).
Відповідно до пункту «а», статті 30 Розкладу хвороб станів та фізичних вад Положення № 402, визначає непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, належать: короткозорість або далекозорість будь якого ока в одному із меридіанів більше 12,0 дптр або астигматизм будь якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 6,0 дптр.
При цьому пунктом «в», статті 30 Розкладу хвороб станів та фізичних вад Положення № 402, встановлено непридатність до військової служби в мирний час, обмежено придатність у воєнний час за наявності діагнозу короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше 6,0 дптр і до 8,0 дптр або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних меридіанах більше 3,0 дптр і до 6,0 дптр.
Разом із тим, відповідно до довідки ВЛК від 18 червня 2024 року № 957/3356, у позивача наявний, зокрема діагноз короткозорість правого ока 8,0 дптр, лівого ока - 11,0 дптр, що відповідає, статті 30 пункту "б" Розкладу хвороб станів та фізичних вад Положення № 402 (а.с. 55). Що також зазначає позивач у відповіді на відзив.
Що стосується аргумента позивача з приводу порушень в оформленні повістки, суд зазначає наступне.
Повістка це лише засіб оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування. Форма повістки визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921. Водночас обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таку позицію виловив Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2022 року по справі № 300/1263/22.
Таким чином, недоліки при оформленні повісток ні яким чином не можуть вплинути на обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування.
Враховуючи, що позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов'язаний, наявні докази проходження ВЛК, тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги.
Відповідно до статті 2 частини 2 пункту 1 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В даній справі обов'язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко