10 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/2351/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за №244-5949/М-02/8-0700/25 від 22 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, а саме базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, відповідно до абзацу 4 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень у сумі 232156,76 гривень щомісячно довічно з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач всупереч законодавству відмовив у перерахунку та виплаті в належному розмірі суддівської винагороди з 01.01.2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Позивач стверджує, що таке рішення відповідача порушує його право на отримання довічного грошового утримання у належному розмірі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17 квітня 2025 року до суду від відповідача надійшли матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Представником відповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки з урахуванням п.1 ч.3 ст.135, ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, протягом останніх років не відбулося.
Вказує, що 27.12.2024 року (вх.№5949/М-0700-24), ОСОБА_1 звертався із заявою, що подана згідно з Законом України «Про звернення громадян», і не звертався із заявою та відповідною довідкою про винагороду, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. ОСОБА_1 була надана відповідь, оформлена листом №244-5949/М-02/8-0700/25 від 22.01.2025р., яка не містить ознак рішення органу публічної влади, а носить інформаційний характер і не набуває статусу рішення у розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України, тому не може бути оскарженою в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства. Відтак, Головне управління переконане, що не приймало рішень про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди, а саме базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, що свідчить про безпідставність позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
02 травня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року задоволено заяву позивача про відвід головуючого судді Ващиліна Р.О., адміністративну справу №260/2351/25 передано до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.
13 травня 2025 року внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є.
Ухвалою судді Гаврилко С.Є. від 16 травня 2025 року прийнято адміністративну справу №260/2351/25 до свого провадження.
Ухвалою від 10 червня 2025 року задоволено заяву головуючого - судді Гаврилка С.Є. про самовідвід, адміністративну справу №260/2351/25 передано до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому статтю 31 частиною 1 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року справу №260/2351/25 передано для подальшого розгляду головуючій судді Калинич Я.М.
Ухвалою судді адміністративну справу №260/2351/25 прийнято до провадження суддею Калинич Я.М. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею відставці Апеляційного суду Закарпатської області та з 22 грудня 2016 року отримує в ГУ ПФУ в Закарпатській області щомісячне грошове утримання судді у відставці.
Позивач 17 грудня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення розміру суддівської винагороди з 01.01.2024.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було надано відповідь від 22.01.2025 року за №244-5949/М-02/8-0700/25, в якій, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію», було роз'яснено ОСОБА_1 про порядок звернення із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач, не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.142 №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, частина четверта ст.142 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII викладена в наступній редакції: «У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV.
Відповідно до ст.1 Закону України №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
За змістом абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривні.
Згідно із абз.5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Таким чином, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Аналогічні норми та тотожний розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлені у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (стаття 7 цього Закону).
Суд зазначає, що подібним релевантним правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах за суб'єктним, об'єктним та змістовним критеріями) Верховним Судом надана нова правова оцінка спірним правовідносинам (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24).
Станом на дату розгляду судом, на веб порталі Судової влади розміщене повідомлення про ухвалення правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 щодо подібних правовідносин.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Суд оцінює правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, як подібною (релевантною) до даних обставин справи за суб'єктним, об'єктним та змістовним критеріями, оскільки спір стосується обрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці, тобто суддя не здійснює правосуддя відповідно до чинного законодавства.
Підстави та предмет цього спору виникли внаслідок спірних правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (визначення розміру суддівської винагороди у довідці відповідача із 01.01.2024) з огляду на збільшення з 01.01.2024 розміру базового посадового окладу судді, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 - 3028,00 грн.
Станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 - 3028,00 грн. - не змінився.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» зазначені аналогічні норми, як і у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
На підставі правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, суд надає наступний висновок під час розв'язання спору по суті.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Спірним питанням у даній справі є застосування для розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені положення абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривні для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що розмір суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відмінного від 2102 грн., є обґрунтованим, оскільки підстави для визначення розміру суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, зокрема станом на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн. відсутні.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п.29).
З огляду на вищезазначені висновки суду, адміністративний позов слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачу у позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич