Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 липня 2025 року Справа№200/1854/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника - адвоката Трун Ольгу Валентинівну, діючої на підставі ордеру серії АН № 1539437 від 15 березня 2025 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яка полягає в неправильному розрахунку розміру щомісячних страхових виплат позивачу, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 36 279,31 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат з 17 січня 2024 року (дати встановлення професійного захворювання) згідно п. 3, п. 6 та п. 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати (доходу) 46 793,10 грн, з врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну бездіяльність відповідача, які полягають в неправильному розрахунку розміру щомісячних страхових виплат позивачу, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 36 279,31 грн, оскільки вважає, що виплату щомісячних страхових виплат позивач був повинен нарахувати з дати встановлення професійного захворювання, а саме з 17 січня 2024 року згідно п. 3, п. 6 та п. 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати (доходу) 46 793,1 грн.
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву, а також зобов'язано надати суду додаткові докази по справі.
8 квітня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
ОСОБА_1 у період з 24.01.2022 по 07.10.2023 перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток».
Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працював прохідником підземним 5 розряду, який 07.10.2023 звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України.
05.03.2024 складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, який затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В.
В акті зазначено наступне: 17.01.2024 ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого - другого ступеня). 24.06.2024 позивач був оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, на якій встановлено первинно за сукупністю 50% втрати професійної працездатності, з них: 30% по хронічній радикулопатії, 20% по хронічному бронхіту (з 04 червня 2024 року).
25.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячної страхової виплати, за результатами опрацьована якої було проведено розрахунок в наступному розмірі: щомісячна страхова виплата -18 139,66 грн щомісячно; одноразова допомога - 28 000,00 грн одноразово.
Розрахунок одноразової страхової виплати проводився за таким порядком:
7 * розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на день настання права на страхову виплату * відсоток втрати працездатності, тобто: 7 * 8000 * 50% = 28 000,00 грн
Розрахунок щомісячної страхової виплати здійснюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого за 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку. У разі, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності минуло більше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування. Розмір щомісячної страхової виплати з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності (50%) та середньомісячної заробітної плати (36 279,31 грн) складає 18 139,66 грн (36 279,31 грн * 50%)
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для призначення страхових виплат в даному випадку буде 12 календарних місяців перед місяцем звільнення - з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно.
Випискою з акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 139700 від 24.06.2024 ОСОБА_1 було встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями з 04.06.2024 до 01.07.2026, тому розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснюється згідно з пунктом 14 Постанови № 1266.
За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в розрахунковому періоді ОСОБА_1 були нараховані наступні суми: жовтень 2022 року - 27 479,64 грн, листопад 2022 року - 32 144,52 грн, грудень 2022 року - 33 960,40 грн, січень 2023 року - 35 087,60 грн лютий 2023 року - 38 631,90грн, березень 2023 року - 37 080,12 грн, квітень 2023 року - 37 053,77 грн, травень 2023 року - 42 579,66 грн, червень 2023 року - 43 734,91 грн, липень 2023 року - 32 818,14 грн, серпень 2023 року - 35 088,53 грн, вересень 2023 року - 34 161,90 грн.
Проте, згідно з довідкою про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 23.07.2024 № 117, наданою ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року
- кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин ОСОБА_1 склала 275 днів,
- заробітна плата, на яку нараховано єдиний внесок склала 327 752,52 грн.
З липня 2023 року по вересень 2023 року включно заробітна плата не нараховувалася (тимчасова непрацездатність)
У зв'язку з тим, що пункт 3 Постанови №1266 відносить тимчасову непрацездатність до поважних причин, період з липня 2023 року по вересень 2023 року виключається з розрахунку заробітної плати для призначення щомісячних страхових виплат.
Отже розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становить 36 279,31 грн (327 752,52 / 275 днів = 1 191,83 * 30,44 = 36 279,31).
Розмір щомісячної страхової виплати з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності (50%) та середньомісячної заробітної плати (36279,31 грн) складає 18 139,66 грн (36 279,31 грн * 50%).
У зв'язку з чим відповідач вважає обчислення щомісячної страхової виплати позивачу, виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати 36 279,31 грн правомірними і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року та в період з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року суддя Черникова А.О. перебувала у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом серії НОМЕР_1 виданим Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 21 червня 2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом, позивач з 24 січня 2022 року по 7 жовтня 2023 року перебував у трудових правовідносинах з Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» за посадою прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем у шахті, та звільнений за станом здоров'я згідно до п. 2 ст. 40 КЗоТ України що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 8 лютого 2006 року (записи 26-27).
Відповідно до Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 5 березня 2024 року, комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача:
- хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами;
- хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, прикореневий і базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого - другого ступеня) - захворювання професійні, встановлено вперше.
Дата остаточного діагнозу - 17 січня 2024 року.
На момент розслідування хворий ОСОБА_1 звільнений з підприємства 07.10.2023 згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до довідки МСЕК від 24.06.2024 серії 12 ААА № 139700 позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50% з 4 червня 2024 року до 1 липня 2026 року та встановлена третя група інвалідності. Дата переогляду 24.06.2026.
Листом від 03 вересня 2024 року вих№23524-21015/Ф-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на звернення позивача від 05.08.2024 повідомило позивача про наступне.
Головним управлінням опрацьована заява позивача про призначення страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності та одноразової допомоги від 25.07.2024 та проведено розрахунок в такому розмірі: щомісячна страхова виплата - 18 139,66 грн щомісячно; страхова виплата одноразової допомоги потерпілому - 28 000,00 грн одноразово. Розрахунок одноразової страхової виплати проводиться за таким порядком: 7 * розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на день настання права на страхову виплату * відсоток втрати працездатності, тобто: 7 * 8000 * 50% = 28 000,00 грн.
Розрахунок щомісячної страхової виплати здійснюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого за 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку. У разі, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності минуло більше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування.
Розмір щомісячної страхової виплати з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності (65%) та середньомісячної заробітної плати (36 279,31 грн) складає 18 139,66 грн (36 279,31 грн * 50%).
Не погодившись з розрахунком розміру щомісячних страхових виплат, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Частинами 8 та 9 ст. 36 цього Закону визначено, що середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Пунктами 11 - 24 цього Порядку визначені «Особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності)».
Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Згідно з п. 12 цього Порядку якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Пунктом 13 цього Порядку визначено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Враховуючи те, що під час перебування в трудових відносинах з роботодавцем , обчислення його щомісячної страхової виплати мало відбуватися з урахуванням п.п. 3 та 13 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266.
Тобто, із розрахункового періоду (12 календарних місяців), за який обчислюється середньомісячна заробітна плата, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування») мала бути застосована середня заробітна плата за посадою, за якою позивач як застрахована особа працював до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією йому встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Відповідач у відзиві зазначає, що оскільки згідно з випискою з акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 139700 від 24.06.2024 ОСОБА_1 було встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями з 04.06.2024 до 01.07.2026, тому розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснювався згідно з пунктом 14 Постанови № 1266.
Згідно представленого відповідачем Витягом з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» вбачається, що дата початку виплат - 4 червня 2024 року із зазначенням дати випадку по акту - 17 січня 2024 року.
Дата виникнення права на отримання зазначених виплат визначена статтею 47 Закону №1105-XIV, а саме:
1.Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
- потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
- особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1105 страхові виплати провадяться потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Отже, право на отримання щомісячної страхової виплати Закон № 1105 пов'язує, не з датою складання та/або затвердження акта розслідування притичини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (форма П-4) і не з датою встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати працездатності, а з датою встановлення професійного захворювання (на чому акцентував увагу Верховний Суд увагу в п. 35 постанови від 25 листопада 2021 року у справі № 280/2403/20).
Оскільки датою встановлення професійного захворювання позивача є 17 січня 2024 року (відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 5 березня 2024 року), саме з 17 січня 2024 року позивач має право на отримання щомісячних страхових виплат.
Отже, щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою професійної працездатності та одноразова страхова виплата у зв'язку із втратою професійної працездатності є двома самостійними видами соціальних виплат, які особа отримує у разі втрати професійної працездатності.
З огляду на дату встановлення професійного захворювання, яка є датою настання страхового випадку, (17 січня 2024 року), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, тобто починаючи з грудня 2023 року (абз. 1 п. 11 Порядку № 1266).
Відтак, таким періодом є період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно.
В абз. 1 п. 11 Порядку № 1266 йдеться, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок.
В абз. 2 п. 11 Порядку №1266, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
З огляду на те, що в розрахунковому періоді, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, за місцем роботи, де стався страховий випадок, позивач фактично відпрацював менше 12 календарних місяців внаслідок його звільнення 7 жовтня 2023 року, в силу положень абз. 2 п. 11 Порядку № 1266 середня заробітна плата має обчислюватися за фактично відпрацьовані календарні місяці з 01 січня 2023 року по 07 жовтня 2023 року.
Отже, середньомісячна заробітна плата позивача для визначення розміру щомісячної страхової виплати має визначатися за правилами, наведеними в п. 11 Порядку № 1266.
При цьому суд зазначає, що норми п. 14 Порядку № 1266 підлягають застосуванню в тому випадку, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку.
У випадку позивача датою встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності є 24 червня 2024 року, а датою настання страхового випадку, (датою встановлення професійного захворювання), є 17 січня 2024 року.
З огляду на те, що на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності позивача минуло менше року з дня настання страхового випадку, підстави для обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру щомісячної страхової виплати із застосуванням норм п. 14 Порядку № 1266 відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у неправильному розрахунку розміру щомісячних страхових виплат позивачу.
З метою повного та ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат з 17 січня 2024 року (дати встановлення професійного захворювання) згідно п. 3, п. 6 та п. 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією про сплату 4766-2307-4069-1352 від 15 березня 2025 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат з 17 січня 2024 року (з дати встановлення професійного захворювання) згідно п. 3, п. 6 та п. 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова