Провадження № 2/522/274/25
Справа № 522/24085/23-Е
30 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-фінанс», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» про розірвання договору та повернення коштів, за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбут», про стягнення пені,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася 20.12.2023 до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-фінанс», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» та просить:
- розірвати договір про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 29 вересня 2017 року, укладений 07.12.2021 між ТОВ «Одесаінвестбуд», ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС»;
- розірвати угоду про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, укладену 07.12.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС»;
- зобов'язати АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС», ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС» повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 838 097,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як новим покупцем за оспорюваними договорами на виконання таких сплачено 3 838 097,54 грн. Потім розпочалася війна, будівництво зупинилося, у позивача на теперішній час відсутня можливість сплатити у повному обсязі грошові кошти та відсутня впевненість у завершенні будівництва. На виконання п.2.14 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, представником позивача на адресу ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС» направлено заяву про розірвання договору про відступлення прав та обов'язків та угоди про визначення ціни, проте жодної відповіді не отримано. 26.09.2023 направлено аналогічну заяву, яка залишена без відповіді.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.12.2023 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.02.2024.
До суду 16.01.2024 надійшов відзив ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-фінанс», згідно якого заперечують проти задоволення позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що 26.05.2023 ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС», який діє від імені та в інтересах АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» на адресу позивача направлено повідомлення-вимогу про сплату боргу, який становить 11 627 347,34 грн та нараховано пеню у розмірі 1 735 940,57 грн. Позивачка 15.06.2023 направила вимогу у якій не погодилася з розміром заборгованості та нарахуванням пені, посилаючись на форс-мажорні обставини. 05.09.2023 позивача повторно повідомлено про наявність боргу. Станом на час подання позову, позовні вимоги про зобов'язання повернути грошові кошти за вирахуванням штрафу не можуть бути задоволені, адже такий обов'язок виникне лише після розірвання угоди та договору від 07.12.2021. ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС» діяло виключно від імені та в інтересах АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС», ніяких грошових коштів від позивача не отримувало та не виступало поручителем, тому позовні вимоги до товариства задоволенню не підлягають.
До суду 16.01.2024 надійшов відзив від ТОВ «Одесаінвестбуд» у якому просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що п.2.14 Угоди передбачено сплату штрафу у розмірі 10% від ціни відступлення прав та обов'язків, що становить 1 734 739,88 грн. У випадку розірвання договору за рішення суду, відповідач буде зобов'язаний повернути позивачу протягом 90 календарних днів 2 103 357,66 грн (3 838 097,54 грн - 1 734 739,88 грн). Водночас, на разі такий обов'язок відсутній, адже з'явиться лише після розірвання угоди від 07.12.2021. Тому, таку позовну вимогу позивач може заявити лише після набрання законної сили рішення про розірвання угоди. Вимоги до ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ ФІНАНС» не підлягають задоволенню, адже товариство діяло виключено від імені та в інтересах АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС», не отримувало ніяких коштів та не виступало поручителем.
16.01.2024 Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ ФІНАНС» подало до суду зустрічний позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбут» та просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ЗНВФ «ФЕУ Фінанс» пеню в розмірі 5 143 569,72 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що станом на 09.01.2024 загальна вартість угоди, з врахуванням п.2.1, 2.5 та 2.7 становить 17 347 398,76 грн, що еквівалентно 454 215,51 доларів США. Тому, сума заборгованості позивача становить 317 959,96 доларів США, що еквівалентно 12 143 526,79 грн. Сума пені складає 5 143 569,72 грн, яка підлягає стягненню у зв'язку з порушенням новим покупцем строків здійснення оплат планового платежу.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала 31.01.2024 відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що ТОВ КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС» збільшило розмір заборгованості неправомірно, адже у п.2.5 Угоди сторони домовилася про корегування суми платежу тільки у разі підвищення курсу гривні до долара США, а курс гривні впав. 24.02.2022 виникли обставини непереборної сили, що не дають змогу позивачці заробляти кошти та унеможливлюють сплату по договору. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 засвідчила, що військова агресія рф проти України є форс-мажорними обставинами, що звільняє позивачку від відповідальності за порушення зобов'язань (нарахування штрафів/пені).
Ухвалою від 01.02.2024 забезпечено участь представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
До суду 15.02.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» у яких відзначено, що форс-мажорні обставини засвідчуються виключно сертифікатом, тому, офіційний лист не може бути безумовним доказом неможливості виконання зобов'язання та не є достатнім доказом для підтвердження існування обставин непереборної сили.
У підготовчому засіданні 28.02.2024 проведеному за участі представника позивача Нікітіної Г.Е. та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., який брав участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, було прийнято відзив, прийнято зустрічний позов АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» до спільного розгляду з первісним позовом, прийнято до провадження відповідь на відзив на заперечення на відповідь на відзив. З метою надання часу для підготовки відзиву та інших заяви по суті справи по зустрічному позову у засіданні оголошено перерву до 09.04.2024.
До суду 15.03.2024 надійшов відзив представника ОСОБА_1 - Нікітіної Г.Е. на зустрічний позов, згідно якого заперечує проти задоволення зустрічного позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що у порушення умов Угоди ТОВ «КУП АПФ «Даліз-фінанс» самостійно вирішило збільшити розмір заборгованості, хоча курс гривні відносно долару впав. Після направлення листа ОСОБА_1 від 18.08.2023 відповідачу, він був зобов'язаний протягом 10 календарних днів укласти додаткову угоду про розірвання Договору про відступлення прав та обов'язків, однак відповідач таких дій не вчинив ще й продовжує нараховувати пеню, яка не може бути нарахована у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
До суду 29.03.2024 від представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов у якій наведено ті ж доводи, що і в зустрічному позові.
До суду 05.04.2024 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов від ТОВ «КУА АПФ «ДАЛІЗ-ФІНАНС».
Ухвалою від 08.04.2024 забезпечено участь представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку з відсутністю Інтернету та неможливістю проведення підготовчого засідання 09.04.2024 в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 24.04.2024.
Ухвалою від 23.04.2024 забезпечено участь представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У зв'язку з відсутністю стабільного інтернет з'єднання проведення відеоконференції було неможливе, у зв'язку з чим підготовче засідання 24.04.2024 відкладено на 07.06.2024.
Ухвалою від 26.04.2024 залишено без розгляду клопотання АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.
Підготовче засідання 07.06.2024 відкладено на 02.07.2024 у зв'язку зі знеструмленням приміщення суду.
У підготовчому засіданні 02.07.2024 проведеному за участі представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. прийнято відзив та відповідь на відзив щодо зустрічного позову, задоволено клопотання про поновлення строку та долучення доказів, відмовлено у прийнятті пояснень ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс», відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. В результаті проведеного засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13.08.2024.
У судовому засіданні 13.08.2024 проведеному за участі представника позивача Нікітіної Г.Е. та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., який постійно брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, було оголошено перерву до 01.10.2024 через поганий, не стабільний Інтернет-зв'язок.
У судовому засіданні 01.10.2024 проведеному за участі представника позивача Нікітіної Г.Е. та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., сторони надали вступні слова, однак виникла необхідність у відкладенні розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для встановлення підстав розпорядження майновими правами ТОВ «Одесаінвестбуд», наступне засідання призначено на 17.10.2024.
До суду 17.10.2024 надійшов лист від представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» Лазько С.В. надано документи для підтвердження правомірності укладення ТОВ «Одесаінвестбуд» договору купівлі-продажу майнових прав.
У судовому засіданні 17.10.2024 проведеному за участі представника позивача Нікітіної Г.Е. та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., суд повернувся до стадії підготовчого провадження та надав час сторонами усунути недоліки поданих клопотань, розгляд справи відкладено на 25.11.2024.
У підготовчому засіданні 25.11.2024 проведеному за участі представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. задоволено клопотання представника позивача про відкладення, попереджено представника позивача про наслідки зловживання процесуальними правами, наступне засідання призначено на 13.12.2024.
У зв'язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у підготовчому засіданні 13.12.2024 відкладено на 28.01.2025.
У підготовчому засіданні 28.01.2025 проведеному за участі представника позивача Подорожнього А.С. було відкладено розгляд справи на 07.02.2025 у зв'язку з затримкою початку розгляду справи, пов'язаної з розглядом попередньої справи та неможливістю у зв'язку з чим представника відповідача взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.
До суду 06.02.2025 надійшла заява представника ОСОБА_1 - Подорожнього А.С. про зміну підстав позову, згідно якої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ТОВ «Одесаінвестбуд» допустив порушення умов договору і не забезпечив своєчасного завершення будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » Перша-п'ята черги будівництва, корпус 3, 1 черга, після здійснення часткової оплати на адресу ТОВ «КУА АПФ «Даліз Фінанс», позивачем було з'ясовано, що будівництво не здійснюється та здача в експлуатацію в встановлені договором строки не відбувається та не відомо коли буде здійснена. Враховуючи, що будівництво не відбувається та позивачем було прийнято рішення про розірвання договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторін) від 07.12.2021 та відповідно і Угоди про визначення ціни відступлення від 07.12.2021, представником позивача на адресу ТОВ «КУА АПФ «Даліз Фінанс» направлено заяву про розірвання договору. Проаналізувавши умови п.3.3. Договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторін) та аб. 2 п. 2.10., п.2.13, п.2.14 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторін) та п.4.4.1 Договору №К/3/КВ-272 в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки (штраф, пеня), оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмов від договору.
У підготовчому засіданні 07.02.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., було долучено докази подані разом з листом (заявою) від 17.10.2024, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 17.10.2024. Прийнято заяву про зміну підстав позову, однак відмовлено у прийнятті такої заяви в частині збільшення позовних вимог. Відповідачам надано 15-денний строк для подання відзиву на заяву про зміну підстав позову, у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 06.03.2025.
До суду 28.02.2025 надійшов відзив АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс», згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що сторони є вільні в укладенні договору, а пунктом 6.4 Договору про відступлення передбачено, що дія договору може бути припинена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди. Пунктом 3.3 Договору про відступлення та п.2.10 Угоди, передбачене лише виключне право тільки АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» в односторонньому порядку відмовитися від договору про відступлення у випадку порушення новим покупцем порядку оплати цини відступлення прав та обов'язків. Договорами та законом не встановлено право ОСОБА_1 на односторонню відмову від зобов'язання та розірвання в односторонньому порядку угоди від 27.12.2021. АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ ФІНАНС» не відмовляється від договору та не надає згоду на розірвання угоди. Зі сторони ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД відсутні порушення укладеного з ОСОБА_1 договору. Можлива наявність порушень ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» умов договору №К/3КВ/272 від 25.092017 жодним чином не відноситься до Угоди від 07.12.2021 та не надає право позивачу на розірвання в односторонньому порядку Угоди від 07.12.2021.
До суду 06.03.2025 надійшла заява представника ОСОБА_1 - Подорожнього А.С. про застосування строку позовної давності у якій зазначає, що до вимог про стягнення неустойки, пені застосовується строк позовної давності - один рік. За умовами договору, нарахування пені здійснюється з 11-го банківського дня за датою планового платежу, передбаченого п.2.4 Угоди. Оскільки позивач звернувся з позовом 09.01.2024, то ним пропущений строк позовної давності.
У підготовчому засіданні 06.03.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., було прийнято відзив до провадження, долучено нову довіреність, з метою надання часу представникам сторін для подання відповіді на відзив та заперечень, розгляд справи відкладено на 26.03.2025.
До суду 10.03.2025 надійшла відповідь на відзив від представника позивача Подорожнього А.С. у якій зазначає, що відповідач у відзиві замовчує обставину щодо отримання повідомлення про розірвання договору та угоди, які направлялися позивачем. Розірвання договору можливе у зв'язку з порушенням договору, у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору, кошти сплачені позивачем слід повернути.
До суду 17.03.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив АТ «ЗНВКІФ «ФЕУ Фінанс».
У підготовчому засіданні 26.03.2025 проведеному за участі представника позивача Подорожнього А.С. було прийнято відповідь на відзив та заперечення до матеріалів справи та закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 21.04.2025.
У зв'язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 21.04.2025 відкладено на 15.05.2025.
У судовому засіданні 15.05.2025 проведеному за участі представника позивача Подорожнього А.С. та представника АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В., представник позивач надав вступне слово, під час надання вступного слова представником відповідача було повідомлено про отримання повідомлення про змінування будівлі суду, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 21.05.2025.
У судовому засіданні 21.05.2025 представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. продовжив надання вступного слова. Після дослідження доказів з метою підготовки до судових дебатів та у зв'язку з перебуванням головуючого у відпустці у період з 22.05.2025 по 16.06.2025, у судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2025.
У судовому засіданні 30.06.2025 представник позивача Подорожній А.С. підтримав позовні вимоги та заперечував щодо задоволення зустрічного позову. Представник АТ «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс» - Лазько С.В. просив відмовити у задоволенні позову та задовольнити зустрічний позов.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, з заявами про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (забудовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272, за яким забудовник продає, а покупець купує майнові права на приміщення, визначене п. 3.1, тобто апартаменти з будівельним номером 272 на 21 поверсі, загальною площею 44,3 кв.м. в об'єкті будівництва: курортно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11-13).
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (забудовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (покупець) 06 серпня 2018 року укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, якою викладено п.3.1 в редакції, згідно якої майнові права передані щодо апартаментів з будівельним номером 272 на 21-22 поверсі, загальною площею 175,78 кв.м. в об'єкті будівництва: курортно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість майнових прав на загальну проекту площу приміщення за договором складає 2 636 700 грн (т.2 а.с.81).
25 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (забудовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, якою вартість майнових прав на 1 кв.м. на приміщення становить 22 000 грн, тобто на загальну проектну площу - 3 867 160 грн (т.2 а.с.83).
07 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (забудовник), товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (первісний покупець) та ОСОБА_1 (новий покупець) укладено договір про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний покупець в обмін на грошові кошти здійснює відступлення прав та обов'язків новому покупцю, а новий покупець приймає права та обов'язки за Договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, укладеному між забудовником та первісним покупцем щодо передачі у власність майнових прав на приміщення у об'єкті будівництва: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п'ята черги будівництва), корпус 3, 1 черга з наступними характеристиками: апартаменти з будівельним номером АДРЕСА_2 на 21 поверсі, загальною площею 157,78 кв.м. (т.1 а.с.14-16).
Також 07 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» (забудовник), товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс», що діє від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (первісний покупець) та ОСОБА_1 (новий покупець) укладено угоду про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 5 вересня 2017 року, предметом якої є, те що новий покупець зобов'язується оплатити первісному покупцю ціну відступлення прав та обов'язків за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-22 від 25 вересня 2017 року на приміщення у об'єктів будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п'ята черги будівництва), корпус 3, 1 черга з наступними характеристиками: апартаменти з будівельним номером АДРЕСА_2 на 21 поверсі, загальною площею 157,78 кв.м. Ціна відступлення прав та обов'язків викладена у п.2.1 угоди становить 12 399 220,5 грн, що еквівалентно 454 215,51 доларів США та розраховується як 70 538,29 грн, що еквівалентно 2 584 долари США за 1 кв.м. (т.1 а.с.17-19).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» діяло від імені та в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» на підставі договору №2/2016, затвердженого рішенням засновника АТ «ЗНВФ «ФЕУ Фінанс», за яким фонд з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах та за рахунок Фонду, відповідно до умов та протягом строку дії цього договору з урахування чинного законодавства України за винагороду (т.1 а.с.233-235). Строк дії вказаного договору додатковою угодою №4 від 03.09.2021 продовжено до 16.09.2026 (т.1 а.с.237).
ОСОБА_4 проводив оплату за договором №К/3/КВ-272 від 07.12.2021, сторонами не заперечується, що оплата здійснювалася ОСОБА_1 .
Відтак, 09.12.2021 сплачено - 545 962 грн, 24.01.2022 сплачено 3 292 135,54 грн, що разом становить 3 838 097,54 грн (т.1 а.с.20).
26 травня 2023 року ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про сплату боргу, у якому зазначили, що останньою сплачено станом на 26.05.2023 грошові кошти у розмірі 3 838 097,54 грн, останній платіж здійснено 24.01.2022. Заборгованість з урахування курсових різниць станом на 26.05.2023 становить 11 627 347,34 грн, яку просили сплатити протягом 30 днів (т.1 а.с.44).
12 червня 2023 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» відповідь на повідомлення (т.1 а.с.45-46).
17 серпня 2023 року та 26 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» з заявою про розірвання договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року та угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, які були доставлені адресату 22.08.2023 та 03.10.2023 відповідно (т.1 а.с.21-26).
Відтак, позивач ОСОБА_1 стверджує, що ТОВ «Одесаінвестбуд» допустило порушення п.8.1 договору купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, згідно якого запланований термін вводу Об'єкта в експлуатацію - 2 квартал 2019 року (термін є проєктним та може змінюватися за рішенням забудовника). В свою чергу відповідач (позивач за зустрічним позовом) АТ «Закритий недиверсифікований інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» стверджує про порушення позивачем угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором «К/3/КВ-272 від 25.09.2017, за яким ОСОБА_1 мала сплатити 12 399 220,5 грн, що еквівалентно 454 215,51 доларів США до 20.12.2022.
Щодо вимог ОСОБА_1 про розірвання договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017 та угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, укладені 07 грудня 2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно п.6.5 Договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, одностороння відмово від виконання прийнятих на себе за цим Договором зобов'язань і одностороння зміна умов Договору не допускається, крім випадків, зазначений п.3.3 цього Договору та чинним законодавством України.
Пунктом 3.3 Договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, визначено, що у випадку порушення Новим Покупцем порядку оплати ціни відступлення прав та обов'язків згідно з угодою про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) більш, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, цей Договір припиняється за ініціативою Первісного Покупця шляхом направлення рекомендованим листом на адресу Нового Покупця, вказану в цьому Договорі, або вручення під розпис повідомлення про розірвання цього Договору (надалі - повідомлення про розірвання). Права та обов'язки за Договором купівлі-продажу майнових прав до Нового Покупця не переходять та безумовно залишаються у Первісного Покупця, як набувача прав за Договором купівлі-продажу майнових прав, а угода про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) та цей Договір припиняють свою дію з наступного дня після відправлення Новим Покупцем повідомлення про розірвання. В цьому випадку, Первісний Покупець повертає сплачені Новим Покупцем кошти протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати припинення угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за вираховуванням штрафу в розмірі 10 (десять) % від ціни відступлення прав та обов'язків, визначеною цим Договором та Угодою про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміна сторони).
Таким чином, оспорюваним договором від 07.12.2021 не передбачено для Нового Покупця, тобто ОСОБА_1 можливості розірвання договору, а тому розірвання оспорюваного договору та угоди можливе відповідно до законодавства.
Згідно п.2.2 Договору купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, майнові права на Приміщення належить Забудовнику (ТОВ «Одесаінвестбуд») на підставі документів, зазначених у п.1.1. цього Договору.
У п. 1.1. вказані наступні документи: договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «ФЕЙМ ГРУП», ДП «ТРАНС ОКЕАН ГРУП», ПІІ у вигляді ТОВ «АВЕРС», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. 19.10.2011, зареєстрований в реєстрі за №75, про що зроблено запис в Управління Декомзему в м.Одеса 21 жовтня 2011 року, №511010004000075 та дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради на виконання будівельних робіт від 28 липня 2017 року №ОД112172091818 (т.2 а.с.78).
Як вказувалося раніше, судом у судовому засіданні 01.10.2024 було надано час сторонам для надання доказів можливості забудовника АТ «Одесаінвестбуд» здійснювати продаж майнових прав.
Представником АТ «ЗНВІФ «ФЕУ Фінанс» надано такі докази разом з заявою (листом) від 17.10.2024.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28 липня 2017 року надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112172091818, згідно якого дозвіл надано замовнику: ТОВ «ОДЕСАІВЕСТБУД», ТОВ «ФЕЙМ ГРУП», ДП «ТРАНС ОКЕАН ТУР», підприємство з іноземними інвестиціями і вигляді ТОВ «АВЕРС», генеральному підряднику: ТОВ «ОДЕСА МІСЬКБУД» на будівництво курортно-оздоровчого комплекту за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.84).
Вказаний дозвіл є дозвільним документом з якого не можливо встановити належність ТОВ «Одесаінвестбуд» майнових прав на апартаменти з будівельним номером АДРЕСА_3 .
Разом з дозволом на підтвердження права ТОВ «Одесаінвестбуд» здійснювати продаж майнових прав представником відповідача надано постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.09.2017 у справі №826/10543/17.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, у постанові від 22.09.2017 у справі №826/10543/17 Окружний адміністративний суд встановлено наступне:
По-перше, Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп» (орендарі) 19.10.2011 укладено договір оренди землі за реєстраційним № 75, терміном на 49 років, за умовами якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 1301-VI від 20.09.2011 передав, а Орендарі прийняли у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 34470 кв.м (кадастровий номер 5110137500:47:001:0057), що знаходиться у місті Одесі, Приморському районі, Французький бульвар, 63/65.
Тобто, договір оренди землі від 19.10.2011 жодних повноважень ТОВ «Одесаінвестбуд» не надав, адже договір укладено ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп».
По-друге, 30.05.2017 між ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп» (Замовники) та ТОВ «Одесаінвестбуд» (Забудовник) укладено договір № 30/02/17 про організацію будівництва (далі також - Договір) на земельній ділянці загальною площею 3,4470 га, кадастровий номер 5110137500:47:001:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 право користування якою належить Замовникам на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеному між Одеською міською Радою та Замовниками 19.10.2011, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В , зареєстрованому в Управлінні Держкомзему у місті Одеса про що зроблено запис 21.10.2011 за №511010004000075.
Тому, згідно вказаної постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.09.2017 у справі №826/10543/17, саме вищевказаний договір від 30.05.2017 є підставою для реалізації майнових прав.
По-третє, на земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди, які належать Замовникам (ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп») на праві приватної часткової власності на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фольгіною А.В. 15.09.2010 № 1339 із договором про внесення змін, посвідченому приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Фольгіною А.В. за № 1697.
Згідно з розділом 1 Договору, встановлено, що предметом договору є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в Договорі (пункт 1.1.).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Замовники (ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп») делегують Забудовнику (ТОВ «Одесаінвестбуд») зазначену в п.2.3 договору частину функцій замовника будівництва (щодо фінансування та здійснення будівельних робіт), а Забудовник зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування організувати та в повному обсязі профінансувати будівництво об'єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.
Пунктами 2.1.-2.2 Договору закріплено, що Замовники у встановленому Законодавством порядку забезпечують виконання функцій замовника будівництва об'єкта в наступній частині, окрім іншого: здійснюють функції землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому Замовники зазначаються разом зі Забудовником в дозвільній, проектній та іншій документації з будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. Забудовник зазначається в якості співзамовника.
Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.09.2017 у справі №826/10543/17 підтверджується те, що орендарями земельної ділянки та власниками на цій земельній ділянці будівель та споруд є ТОВ «Транс Океан Тур», ТОВ «Аверс», ТОВ «Фейм Груп», а ТОВ «Одесаінветбуд» набуло право як забудовник організувати та профінансувати будівництво, однак право здійснювати відчуження майнових прав така постанова не підтверджує. Інших доказів на підтвердження таких обставин відповідачами не надано.
Матеріали справи не підтверджуються, що ТОВ «Одесаінвестбуд» належали майнові права на апартаменти з будівельним номером АДРЕСА_3 .
У зв'язку з чим матеріали справи не підтверджують, що майнові права на апартаменти з будівельним номером АДРЕСА_3 , були передані ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» та в подальшому ОСОБА_1 на підставі оспорюваних договір, що є істотним порушенням умов цих договорів.
Крім того, про істотне порушення істотних умов договору з боку відповідача свідчить наступне.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Пунктом 8.1 договору купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-272 від 25.09.2017 встановлено, що запланований термін вводу Об'єкта будівництва в експлуатацію - 2 квартал 2019 року (термін є проектним та може змінюватися за рішенням Забудовника).
Рішень забудовника що зміну терміну вводу об'єкта будівництва в експлуатацію сторони не надали.
З відкритої інформації в мережі Інтернет, зокрема Реєстр документів ЄДЕССБ (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2546791240532231499/optype=100), вбачається, що введено в експлуатацію лише один будинок третьої черги будівництва 08.04.2021. Об'єктом будівництва за оспорюваними договорами була 1 черга будівництва, 3 корпус.
Таким чином, станом на третій квартал 2025 року 1 черга будівництва в експлуатацію не введена.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотне може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року при розгляді справи №199/3846/19.
Як вказувалося вище, будинок - об'єкт будівництва, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_4 , 1 черга, досі не введений в експлуатацію, в той час як забудовник мав ввести об'єкт в експлуатацію в 2 кварталі 2019 року, що є істотним порушенням умов договору.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору та угоди до нього підлягають задоволенню, адже АТ «Одесаінвестбуд» як забудовник допустив істотне порушення умов договору, а саме не передав ОСОБА_1 майнові права та не виконав обов'язок щодо введення об'єкту в експлуатацію в строк визначений договором.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо настання форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.
Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».
Верховний суд виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 №904/3886/21).
Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20 міститься загальний висновок про те, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.
У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
У постанові ВС від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22 вказано, що оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Разом з тим, ОСОБА_1 не доказано наявність форс-мажорних обставин саме для неї і саме щодо не виконання оспорюваних правочинів, тому, суд відхиляє такі доводи позивача.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами ОСОБА_1 на виконання договору про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) від 07.12.2021 та угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) від 07.12.2021 сплатила на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» грошову суму у розмірі 3 838 097,54 грн, тому така сама підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у зв'язку з розірваннями договору та угоди від 07.12.2021, на підставі наступного.
Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
У частині третій статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року при розгляді справи № 537/4259/15-ц.
Разом з тим, доводи відповідача, що така вимога може заявлятися лише після набрання рішення про розірвання договору, законної сили, не заслуговують на увагу, адже не відповідає ефективності способу захисту та суперечить положенням щодо не множення судових спорів.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
ТОВ «КУА та АПФ «Даліз-Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 пеню в розмірі 5 143 569,72 грн.
Згідно п.2.13 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, у випадку порушення Новим Покупцем строків здійснення оплат Планового платежу, передбачених п.2.4 даної Угоди, Новий Покупець на вимогу Первісного покупця сплачує на користь Первісного покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого Планового платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені, згідно даного пункту, здійснюється з одинадцятого банківського дня за датою Планового платежу, передбаченого п.2.4 даної Угоди.
Пунктом 2.14 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, закріплено, що у випадку розірвання Договору про відступлення прав та обов'язків та цієї Угоди за вимогою Нового Покупця, Первісний Покупець зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмової заяви про розірвання укласти додаткову угоду про розірвання Договору про відступлення прав та обов'язків та цієї Угоди, а також повернути новому Покупцю кошти, внесені на оплату ціни відступлення прав та обов'язків протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту розірвання Договору про відступлення прав та обов'язків та цієї Угоди (про що додатково зазначається у додатковій угоді про розірвання) за вирахуванням штрафу у розмірі 10 (десяти) % від ціни відступлення прав та обов'язків.
Таким чином, пункт 2.14 Угоди не може бути застосований у цьому випадку, адже договір розривається за рішенням суду, а не за вимогою Нового Покупця, тобто ОСОБА_1 , яка залишалася без задоволення відповідачем під час досудового врегулювання спору.
Крім того, слід враховувати те, що розрахунок пені ТОВ «КУА та АПФ «Даліз-Фінанс» є не правильним, адже згідно п.2.5 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, сторони домовилася, що тільки у разі підвищення курсу Гривні до Долару США, встановленого Національним Банком України та дату планового платежу, відносно курсу НБУ, зафіксованого в пункті 2.3. цієї Угоди, Новий покупець самостійно коригує суму чергового платежу у гривні (окрім першого платежу) шляхом множення на коефіцієнт К1, що розраховується за наступною формулою: К1 = Курс НБУ за долар США на дату оплати платежу : Курс НБУ за долар США, зафіксований в пункті 2.3. цієї Угоди.
Пунктом 2.3 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) від 07.12.2021 за договором №К/3/КВ-272 від 25.09.2017, сторони зафіксували курс гривні до долара США 27,2981 гривень за 1 долар США.
Таким чином, ТОВ «КУА та АПФ «Даліз-Фінанс» помилково застосовує положення п.2.5 Угоди, адже підвищення курсу гривні до долари США за період з дати укладення договору до дати розрахунку позивача за зустрічним позовом, не відбувалася. Відбувалася девальвація гривні, в той час як п.2.5 передбачає ревальвацію гривні.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
За таких обставин, відповідачами допущено порушення умов договору та угоди, що є предметом спору за позовом ОСОБА_1 , а тому договір та угода розриваються на підставі рішення суду, а не взаємної згоди сторін, тому вимоги п.2.14 угоди не застосовується і саме тому пеня не підлягає стягнення з ОСОБА_1 , а, отже, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 06.03.2025 звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності до вимог зустрічного позову, щодо чого суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому ст. 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, строки позовної давності не застосовуються.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-фінанс», Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний фонд «ФЕУ Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд» про розірвання договору та повернення коштів - задовольнити частково.
Розірвати договір про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, укладений 07 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбуд», ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фон «ФЕУ Фінанс» від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами адміністрування пенсійних фонду «Даліз-Фінанс».
Розірвати Угоду про визначення ціни відступлення прав та обов'язків (заміни сторони) за договором №К/3/КВ-272 від 25 вересня 2017 року, укладену 07 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фон «ФЕУ Фінанс» від імені та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами адміністрування пенсійних фонду «Даліз-Фінанс».
Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фон «ФЕУ Фінанс» (код ЄДРПОУ 40808722, м.Київ, вул. Богомольця, буд.7/14, прим.182) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) грошові кошти у розмірі 3 838 097 (три мільйона вісімсот тридцять вісім тисяч дев'яносто сім) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійки.
В частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами адміністрування пенсійних фонду «Даліз-Фінанс» повернути кошти - відмовити.
Зустрічний позов Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований інвестиційний фонд «ФЕУ Фінанс» (код ЄДРПОУ 40808722, м.Київ, вул. Богомольця, буд.7/14, прим.182) до ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ), треті особи: Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» (код ЄДРПОУ 34938583, м.Київ, Кловський узвіз, буд. 7, прим. 49/5), Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесаінвестбут» (код ЄДРПОУ 39048207, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 26Ж, офіс 6-13), про стягнення пені - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10 липня 2025 року.
Суддя: В.Я. Бондар