Справа № 947/9728/25
10 липня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
14 березня 2025 року, представниця ПрАТ «СК «АРКС» звернулася до Київського райсуду м. Одеси з вищеназваним позовом, в якому зазначила, що 25.04.2022 р. між позивачами та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 18912а2к3 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 .
У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивачі взяли на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Так, 16.05.2022 р. о 09:30 год. на 39 км. а/д М-15 «Одеса-Рені», відповідач, керуючи транспортним засобом «Lancia Dedra» д/н НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 1.6, 14.2в,г ПДР, під час обгону, не переконавшись в безпеці свого маневру в тому, що смуга, на яку він буде виїжджати буде вільна від транспортних засобів, виїхав на смугу зустрічного напрямку, де допустив зіткнення з застрахованим транспортним засобом марки Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 та вимушеного різкого гальмування транспортним засобом «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_3 , в результаті чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, за що постановою Біляївського райсуду Одеської області від 16.06.2022 р., яка набрала законної сили 28.06.2022 р. відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.
На підставі заяв про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 17.05.2022 р. від страхувальника, акту огляду транспортного засобу від 17.05.2022 р., ремонтної калькуляції від 13.01.2021 р., рахунку-фактури від 13.06.2022 р. та страхового акту, позивачами було розраховано та сплачено розмір страхового відшкодування в розмірі 125 874,65 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс», остання, на підставі ст.ст. 22,29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала позивачам ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування в розмірі 104895,54 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 р. по справі № 910/13074/22, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 104895,54 грн. за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГКУ. В іншій частині позов задовольнити. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПрАТ «СК «АРКС» 20979,11 грн. та 2481 грн. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 р. змінено рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 р., викладено резолютивну частину рішення в такій редакції «Провадження у справі закрити. Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПрАТ «СК «АРКС» витрати по сплаті судового збору 2481 грн. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 р. в частині , яка не була змінена цією постановою.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та ст. 1194 ЦК України, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), а отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 20979,11 грн., яку, позивачі у позові просили суд стягнути з відповідача на свою користь а також суму судового збору у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 04.04.2025 р., вказані матеріали цивільної справи за підсудністю в порядку ст.ст. 27,31,187 ЦПК України були скеровані до Овідіопольського райсуду Одеської області у зв?язку з реєстрацією місця проживання відповідача на території юрисдикції цього суду, отримані судом 06.05.2025 р. та ухвалою суду від 14.05.2025 р. прийняті судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 30-37).
В судове засідання представник позивачів не з'явився, заявивши у резолютивній частині позову клопотання про розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та за його відсутності, повністю підтримавши свій позов, який просив задовольнити, не заперечуючи проти заочного розгляду справи (а.с. 2 оборот аркуша) (а.с. 3 оборот аркуша).
У визначений ухвалою суду від 14.05.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідача, що підтверджується довідкою ВАДР ГУДМС України в Одеській області від 26.03.2025 р., відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим з 01.12.1997 р. за адресою : АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 30,36-40).
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) - довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
На підставі ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач не подав відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2 ст. 281 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» - при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» - страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Згідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, в розумінні ст.ст. 993,1187,1194 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачами щодо відшкодування завдання збитків в межах сплаченого позивачами страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Судом було встановлено що 25.04.2022 р. між позивачами та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 18912а2к3 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 (а.с. 9-15).
У відповідності до умов вказаного договору страхування, позивачі взяли на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Так, 16.05.2022 р. о 09:30 год. на 39 км. а/д М-15 «Одеса-Рені», відповідач, керуючи транспортним засобом «Lancia Dedra» д/н НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 1.6, 14.2в,г ПДР, під час обгону, не переконавшись в безпеці свого маневру в тому, що смуга, на яку він буде виїжджати буде вільна від транспортних засобів, виїхав на смугу зустрічного напрямку, де допустив зіткнення з застрахованим транспортним засобом марки Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_1 та вимушеного різкого гальмування транспортним засобом «Mercedes-Benz», д/н НОМЕР_3 , в результаті чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, за що постановою Біляївського райсуду Одеської області від 16.06.2022 р., яка набрала законної сили 28.06.2022 р. відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. (а.с. 15 оборот аркуша).
На підставі заяв про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 17.05.2022 р. від страхувальника, акту огляду транспортного засобу від 17.05.2022 р., ремонтної калькуляції від 13.01.2021 р., рахунку-фактури від 13.06.2022 р. та страхового акту, позивачами було розраховано та сплачено розмір страхового відшкодування в розмірі 125874,65 грн. (а.с. 21-25).
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс», остання, на підставі ст.ст. 22,29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала позивачам ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування в розмірі 104895,54 грн. (а.с. 26).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 р. по справі № 910/13074/22, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 104895,54 грн. за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГКУ. В іншій частині позов задовольнити. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПрАТ «СК «АРКС» 20979,11 грн. та 2481 грн. судового збору (а.с. 16-18).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 р. змінено рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 р., викладено резолютивну частину рішення в такій редакції «Провадження у справі закрити. Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ПрАТ «СК «АРКС» витрати по сплаті судового збору 2481 грн. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2023 р. в частині , яка не була змінена цією постановою (а.с. 18-20).
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та ст. 1194 ЦК України, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), а отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить. Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 20979,11 грн., яку, повинен сплатити відповідач на користь позивачів зі стягненням з останнього на користь позивачів у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України понесені ними та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачами судового збору у розмірі 3028 грн. (а.с. 28).
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,191,197,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 526,993,1187,1194 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
1.Позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити ;
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «АРКС» (ЄДРПОУ : 20474912) - суму страхового відшкодування у розмірі 20979,11 грн. та судовий збір 3028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 10.07.2025 р.
Суддя Гандзій Д.М.