Березівський районний суд Одеської області
08.07.2025
Справа № 494/855/25
Провадження № 2/494/471/25
08.07.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Антонишиної І.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/855/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22.04.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
22.04.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана для розгляду судді Римар І.А.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.12.2020 року між ТОВ "Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №19.12.2020-100000482, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною Договору, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ"/"Стандарт" та електронною квитанцією від 20.12.2020 року. 04.02.2022 року між ТОВ "Споживчий центр» та ТОВ "Новий колектор" укладено договір факторингу №040222-3, у відповідності до умов якого ТОВ "Споживчий центр " передало ТОВ "Новий колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ "Новий колектор» прийняв належні ТОВ "Споживчий центр " права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідач належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконував, таким чином, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом ОСОБА_1 станом на 07.04.2025 року становить 28 000 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 18 000 грн. Добровільно відповідач заборгованість не погашає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 000 грн., а також стягнути судовий збір.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 07.08.2025 року.
Ухвалою від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання 11.06.2025 року не з'явився, згідно позовних вимог просить справу розглядати за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач повідомлений про судове засідання належним чином в розумінні вимог п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання 11.06.2025 року не з'явився. Також від нього 09.06.2025 року надійшла заява про зупинення провадження у справі, оскільки перебуває на військовій службі у ЗСУ.
Ухвалою суду від 11.06.2025 року у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено та відкладено розгляд справи на 08.07.2025 року.
В судове засідання 08.07.2025 року сторони повторно не з'явились.
Водночас, від представника відповідача на адресу суду 30.06.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з розрахунком заборгованості по кредиту, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Також позивач у розрахунку заборгованості здійснює нарахування відсотків за користування кредитом, однак згідно чинного законодавства військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, у тому числі перед банками, проценти за користування кредитом не нараховуються. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України з 16.12.2018 року, вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом не підлягає задоволенню. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення кредиту 2000.00 грн., які зараховано в рахунок погашення відсотків, однак так як відповідач звільняється від сплати відсотків, тому сплачені кошти необхідно зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту. Тому просить частково задовольнити вимоги позивача та стягнути заборгованість лише за тілом кредиту у розмірі 8000.00 грн., просив справу слухати у відсутності відповідача та його представника (а.с.47-50).
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За таких обставин, у зв'язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 19.12.2020 р між ТОВ "Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 19.12.2020-100000482, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною Договору, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою "Економ"/"Стандарт" та електронною квитанцією від 20.12.2020 року (а.с.11-13).
Відповідач щодо укладення вищевказаного договору не заперечує та фактично визнає вимоги частково за тілом кредиту лише у розмірі 8000 грн. відповідно до наданого відзиву.
Водночас, позивач зазначає, що відповідач належним чином договірні зобов'язання за кредитним договором не виконував, таким чином, згідно розрахунку заборгованості заборгованість за кредитом становить 28 000.00 грн.
Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором (а.с.16-18).
З розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що заборгованість за кредитом становить 28 000.00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 18 000.00 грн. (а.с. 10 зворотній бік).
04.02.2022 року між ТОВ "Споживчий центр» та ТОВ "Новий колектор " було укладено договір факторингу № 040222-3, у відповідності до умов якого ТОВ "Споживчий центр " передало ТОВ "Новий колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ "Новий колектор» прийняв належні ТОВ "Споживчий центр " права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина перша статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частни першої статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
ТОВ "Новий Колектор" свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Щодо заперечень відповідача про безпідставне нарахування, йому як військовослужбовцю позивачем відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно довідки виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 №110 від 18.01.2022 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1 в період з 16.12.2018 року по 18.12.2021 року перебував на контрактній службі у Збройних Силах України (а.с.52).
Довідкою виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2025 року №0666/118/4776 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 року по 29.11.2022 року, з 05.12.2022 року по 28.02.2023 року, з 15.10.2023 року по 02.02.2024 року, з 20.02.2024 року по 18.08.2024 року, з 05.09.2024 року по 22.01.2025 року, з 07.02.2025 року по 22.03.2025 року, з 09.04.2025 року по 31.05.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі у Донецькій області (а.с.54).
Таким чином, суд доходить висновку, що з поданих відповідачем документів вбачається, що на момент укладення даного договору №6652153 від 19.12.2020 року відповідач набув статусу військовослужбовця і на нього розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з цим, доказів перебування на військовій службі з грудня 2021 року по червень 2022 року не надано, а тому позивачем здійснювалось нарахування процентів, тобто період нарахування процентів не охоплює період перебування відповідача на військовій службі.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15, згідно якого військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань» під час проведення мобілізації дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 17 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 року у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію. Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач є військовослужбовцем, ТОВ "Новий Колектор" не повинен був нараховувати відповідачу заборгованість за відсотками, коли останній проходив військову службу.
При цьому, відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем надано суду документи, що підтверджують його статус військовослужбовця, суд вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, зазначеним вище Законом заборонено нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору кредиту під час перебування на військовій службі.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.
Разом з тим, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не звільняють військовослужбовців від виконання зобов'язання за кредитним договором повністю.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Доводи відповідача частково спростовують вимоги позивача.
Надані відповідачем документи суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Поряд із цим, слід зазначити, що наявність у відповідача статусу, який надає йому право на звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом, не звільняє його від відповідальності щодо погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту за договором саме у розмірі 10000 грн, оскільки, як зазначають сторони, хоча відповідачем і сплачено 2000 грн, однак, вказані кошти не можуть свідчити про сплату саме тілу кредиту, оскільки доказів перебування на військовій службі у період з грудня 2021 року по червень 2022 року - не надані,тому вищевказана сума правомірно зараховано банком в рахунок відсотків.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» слід задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №19.12.2020-100000482 від 19.12.2020 року в розмірі 10000.00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн 04 коп.
Керуючись статями 10, 11, 169, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, статями 526, 530, 1046,1048-1050 ЦК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала 13 офіс 601) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала 13 офіс 601) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн 04 коп.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР", код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, Печерський район, м. Київ, 01133).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.07.2025 року.
Суддя І.А. Римар