справа № 492/583/25
провадження № 3/492/278/25
Іменем України
10 липня 2025 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
03 травня 2025 року, о 19 год. 00 хв., ОСОБА_1 , по пров. Лікарняному, м. Арциз Болградського району Одеської області, повторно протягом року керував автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Притягуваний ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відравлення.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Шевченко проти України» (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Отже сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 був позбавлений права отримувати інформацію про рух справи, тощо.
Також, слід врахувати можливість ОСОБА_1 дізнатись про стан судового провадження справи залежить від його волевиявлення, тобто має суб'єктивний характер.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не повідомив про причини своєї неявки в судове засідання, призначене на 10 липня 2025 року, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав у зв'язку з чим суддя, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі письмовими доказами, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 277 КУпАП.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, суд вважає, що притягуваний своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП, а його провина у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 319260 від 03 травня 2025 року; довідкою Болградського РВП ГУНП в Одеській області про вчинення притягуваним ОСОБА_1 однорідних правопорушень з переліком винесених постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно яких ОСОБА_1 вже було піддано адміністративному стягненню; відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, доданим до протоколу.
Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як доказ у справі.
З вищевикладеного та досліджених суддею доказів вбачається, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, який відповідно передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, по пров. Лікарняному, м. Арциз Болградського району Одеської області, повторно протягом року керував автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема, передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими судом.
При накладенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до статті 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суддею встановлено не було.
До обставин, які відповідно до статті 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП, суддя відносить вчинення повторно протягом року правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, за яке порушника вже було піддано адміністративному стягненню.
Як вбачається із матеріалів справи транспортний засіб - «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .
Диспозицією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено склад вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що полягає у повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
За вчинення передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП адміністративного правопорушення передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкція частини 5 статті 126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника адміністративного стягнення як у виді штрафу у визначеному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.
Положеннями статті 30 КУпАП прямо регламентовано порядок застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами або до таких, які вже позбавлені такого права. Прямо передбачено випадки, коли таке стягнення не застосовується. Також закріплено правила складання вказаного виду адміністративного стягнення у разі вчинення нового адміністративного правопорушення особою, щодо якої застосовано позбавлення права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення.
Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності адміністративного правопорушення і стягнення цілям законодавця і засобам, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності стягнення вчиненому адміністративному правопорушенню. Категорія справедливості передбачає, що стягнення за адміністративне правопорушення повинно бути домірним. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Принцип рівності всіх громадян перед законом конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення стягнення. Притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності означає не лише рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.
Завданням КУпАП є правове забезпечення охорони прав і свобод громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку зміцнення законності, запобіганням правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Для здійснення цього завдання КУпАП визначає, які суспільно небезпечні діяння є адміністративними правопорушеннями та які адміністративні стягнення застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Безпосередньо у статті 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкції статті (санкції частини статті) КУпАП щодо осіб, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні стаття 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Згідно з статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 20 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом, зокрема і згідно санкції відповідної частини 5 статті 126 КУпАП.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати передбаченій статтею 23 КУпАП загальній меті будь-якого стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої актуальності набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду від 04 вересня 2023 року, зробленою в постанові у справі № 702/301/20.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу обов'язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.
Підхід щодо неможливості накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення, а відтак, враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною 5 статті 126 КУпАП, суд вправі накладати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинене ним адміністративні правопорушення, передбачене частиною частиною 5 статті 126 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення; особу правопорушника ОСОБА_1 , вік, соціальне положення; ступінь його вини та ставлення до вчиненого; наявність обставин пом'якшуючих, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення адміністративних правопорушень, суддя вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення ним нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої частиною 5 статті 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки не надано доказів того, що транспортний засіб є у приватній власності порушника.
Суддя вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно з статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 34-35, 40-1, 126, 130, 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ухвалив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за частиною 5 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна; у разі примусового виконання постанови з нього стягується подвійний розмір штрафу.
Реквізити для сплати штрафу (у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/rekvizit/ та https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.