08 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/5577/24
Провадження № 22-ц/820/1413/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/5577/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року в складі судді Стаднійчук Н.Л. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У грудні 2024 ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до з позовом, в якому просило сягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ в сумі 107 433 грн 90 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачка є власником об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ; в період з вересня 2022 року по серпень 2024 року нею було спожито природний газ на загальну суму 107 433,90 грн, яка є несплаченою. Позивач є суб'єктом ринку газу з 01.11.2018 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу». Відповідачка надала заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 26.97.2021. В період з 15.10.2020 року по 26.12.2020 року, з 01.06.2021 року по 31.07.2021 року відповідачка була споживачем постачальника «останньої надії» та була включена до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» і споживала газ за ціною тарифного плану «Надійний».
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 107 433 грн 90 коп та 3028 грн судового збору.
ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невірним застосуванням норм матеріального права. Так суд в рішення вказав, що відповідачка в судове засідання не з'явилася, однак таке твердження суду не відповідає дійсності, оскільки вона приходила до приміщення Шепетівського міськрайонного суду 09 квітня 2025 року, приносила документи та заперечення щодо заявлених позовних вимог, до неї вийшла секретар суду, не запрошуючи до судового залу чи кабінету судді, отримала документи і сказала, що її повідомлять належним чином про розгляд справи, через десять днів. Апелянтка вказує, що коли вона прийшла до суду 22 квітня 2025 року то їй одразу було вручено судове рішення від 09 квітня 2025 року, такі дії суду є незаконними і спрямовані на відсторонення її, як учасника справи від участі у справі, що свідчить про зацікавленість судді в такому перебігу подій. Вважає, що суд першої інстанції скориставшись її необізнаністю, порушив її право на захист та всебічний розгляд справи. Крім того, вказує апелянтка, що суд як орган який знає закони повинен був сприяти захисту її прав та законних інтересів. Нормативно-правові акти на які суд послався в своєму рішення не зареєстровані і Мінюсті відповідно до чинного законодавства, а тому не є джерелом права.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.
ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» подало відзив на апеляційну скаргу, вказує, що вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Ухвалою суду від 25.12.2024 року судом першої інстанції було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду справи на 12.02.2025 року о 13:00. Про виклик відповідача, зокрема, судом було розміщено оголошення про виклик від 25.12.2024. Як вбачається з інформації, яка розміщена в підсистемі Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (ЄСІТС), яка забезпечує обмін процесуальними документами між судом та учасниками судового процесу в електронному вигляді, 17.03.2025 року відповідачем заявлено клопотання про перенесення дати судового засідання на іншу дату, що в свою чергу прийнято судом першої інстанції до уваги, та призначено розгляд справи на 09.04.2025 року. 09.04.2025 року, як вбачається з ЄСІТС відповідач звернулася до суду з заявою про долучення доказів до справи № 688/5577/24. Отже, в межах даної справи судом першої інстанції було забезпечено всі необхідні умови для належного здійснення відповідачем свого права на захист. ОСОБА_1 мала достатньо часу та всі процесуальні можливості для подання відзиву на позовну заяву, доказів, пояснень, заяв, клопотань. Вказують, що відповідачка скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, як це передбачено статтею 178 ЦПК України, заперечуючи проти позову, про що зазначено в рішенні суду. Як вбачається із тексту вищезазначеного рішення, суд надав оцінку доводам відповідача щодо викладених обставин у запереченнях, отже твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо того, що: «суд не дав права на захист» - не відповідає дійсності.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 4 липня 2017 року №880.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року №198 з 01 травня 2022 року ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу споживачам на підставі Типового договору.
Відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, АДРЕСА_1 .
Даний житловий будинок є газифікованим, а його власник відповідач ОСОБА_1 акцептувала договір постачання природного газу побутовим споживачам шляхом підписання 26.07.2021 відповідної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2500) та являвся побутовим споживачем природного газу, який надається ТОВ «ГК Нафтогаз України» за вищевказаною адресою.
Згідно даної заяви та довідки про фінансовий стан відповідач має присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (ЕІС-код - Energy Identification Code) - 56ХМ37А309581756 та рахунок № НОМЕР_1 .
У відповідності до інформації про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 за житловим будинком АДРЕСА_1 наявна заборгованість за спожитий природний газ за період з 01.09.2022 по 31.08.2024 в сумі 107433,90 грн. внаслідок несплати.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494, Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року.
Згідно статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За змістом статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги»,результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Послуга з постачання та розподілу природного газу належить до комунальних послуг (пункт 2 частини першої статті 5 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).
В силу частини другої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»,індивідуальний споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а також дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до пункту 2 частини 2статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та оприлюднюється в установленому порядку. Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року.
Згідно із пунктом 3 Розділу І Правил, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до п. 13 р. ІІІ Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Пунктом 1.3. Типового договору установлено, що він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або оплачений споживачем рахунок (квитанція).
Згідно п.4.4 Типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Статтею ст. 714 ЦК України, визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Згідно абзаців 4 та 5 п. 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Суду першої інстанції позивачем було надано виписку фінансового стану споживача ОСОБА_1 , складену постачальником - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», відповідно якої заборгованість відповідача за спожитий газ станом на 31.08.2024 складає 107433,90 грн. з зазначенням об'єму спожитого газу та показників лічильника, який встановлений у житловому будинку відповідача станом на серпень 2024 року.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Однак відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували визначений оператором ГРМ об'єм спожитого газу, невідповідність дійсності показників газового лічильника, які зафіксовані оператором ГРМ, а також доказів оплати нею спожитого природного газу у вказаний вище період та відсутності заборгованості за спожитий газ перед постачальником газу, в матеріалах справи відсутнє обґрунтування відповідачем неправильності обрахунку наявної заборгованості.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що суд позбавив відповідача права на подання пояснень по справі, не надавши можливості захистити свої права слід відхилити.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач надала суду фактично відзив на позов, аргументувавши свою позицію щодо позовних вимог позивача, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, суд двічі відкладав розгляд справи, в тому числі і за клопотанням відповідачки, яка в судове засіданні так і не з'явилася.
Посилання апелянта, що вона 09 квітня 2025 року прибула в судове засідання, однак не була викликана до залу судового засідання, суд не приймає до уваги. Апелянт жодних доказів даного факту (витяг з журналу судової охорони щодо відвідувачів суду чи інші письмові докази), суду не надала.
Також суд відхиляє доводи апелянта про необґрунтованість вимог ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», так як на думку апелянта Закон України «Про ринок природного газу» та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не утворені згідно правил Конституції України.
Дані нормативні документи прийняті у відповідності до вимог Конституції України відповідними органами державної і виконавчої влади і неконституційними не визнавались.
Рішення суду по суті позовних вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Однак при цьому, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було помилково стягнуто з відповідача судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви позивачем, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю II групи. Вказана обставина не була врахована судом першої інстанції при ухваленні судового рішення, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню, а сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 3028 грн судового збору скасувати.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви в розмірі 3028 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова