09 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/3110/25
Провадження № 22-ц/820/1616/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 686/3110/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року в складі судді Мазурок О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами поданої апеляційної скарги, суд
У лютому 2025 року ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 1800619 від 04 червня 2020 року у розмірі 58 175 грн та судові витрати.
На підтримання заявлених позовних вимог товариство посилалося, що 04.06.2020 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №1800619. Згідно п.1.1 договору кредитодавець зобов'язався на умовах , визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до умов укладеного договору сума кредиту становить 13000 грн, при цьому сторонами погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом, яка становить 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тому позичальник мав сплатити 4875 грн процентів. Згідно п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Таким чином, між сторонами був укладений Договір в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Однак, відповідач належним чином не виконував умови укладеного договору, тому згідно розрахунку наданого первісним кредитором має заборгованості в розмірі 58175 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 13000 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 43875 грн., заборгованість за комісіями 1300 грн.
26.07.2024 року було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1800619. Таким чином ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №1800619.
З огляду на викладені обставини ТзОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з відповідача на їх користь вказаний розмір заборгованість.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
ТзОВ «Факторинг Партнерс» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, посилається на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. 04.06.2020 року між ТзОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 1800619, відповідно до умов якого позичальнику були надані грошові кошти в позику в розмірі 13 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, та відповідно позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил, проте, своїх зобов'язань з повернення грошових коштів не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У відповідності до умов кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Згідно з умовами укладених з відповідачем договору переказ грошових коштів кредитодавцем здійснювався у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту із залученням платіжної організації як володільця того чи іншого платіжного інструменту. Згідно довідки про перерахування суми кредиту від 10.01.2025 року, сформованої та виданої ТзОВ «ФК «Елаєнс», 04.06.2020 року було здійснено платіжну операцію з видачі кредитних коштів від ТзОВ «МІЛОАН», на виконання договору № 1800619 у сумі 13 000 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 . Детальний щоденний розрахунок заборгованості також відображає не лише нарахування відсотків, але і підтверджує факт надання кредиту. Наведенні вище документи є належними та допустимими доказами перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, кредитодавцем за допомогою платіжної організації ТзОВ «ФК «Елаєнс», що підтверджується укладеним між ними Договором № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів. Подана відповідачем довідка АТ КБ «ПриватБанк» не спростовує факт надання кредиту, оскільки стосується лише наявних активних рахунків на дату звернення. Водночас довідка не містить жодної інформації про рахунки чи картки, які могли бути відкриті або закриті у попередні періоди - зокрема на момент перерахування кредитних коштів, а саме про те, чи належала картка № НОМЕР_1 відповідачу, та чи зараховувались кредитні кошті на саме цей картковий рахунок в період укладання кредитного договору. Посилання відповідача на подання заяви до поліції є необґрунтованим, оскільки відповідні матеріали, що підтверджують сам факт звернення, прийняття заяви до розгляду, а також будь які процесуальні рішення за нею - відсутні. Така позиція носить декларативний характер і не може визнаватися належним доказом у розумінні ст. 76-78 ЦПК України. У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази фактичного укладання кредитного договору та перерахування кредитних коштів Відповідачу, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про платіжні послуги». Крім того, вказує апелянт, що станом на теперішній час укладені з відповідачем договори, на підставі яких в останнього виникла заборгованість, є дійсними. Протилежного матеріали справи не містять. Щодо надання підтвердження факту зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, то таким доказом є виписка по рахунках позичальника з відображенням всіх операцій по таких рахунках безпосередньо по картковому рахунку № НОМЕР_1 , також вказує апелянт, що і первісні кредитори, і позивач об'єктивно позбавлені можливості їх надати, оскільки не є банками в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовими установами і діють відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та підзаконних нормативноправових актів.
Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ТзОВ «Факторинг Партнерс» просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься Анкета-заява від 04 червня 2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зайшов на сайт: miloan.ua та заповнив заявку на кредит № 1800619.
Також в матеріалах справи наявний договір № 1800619 від 04 червня 2020 року, укладений між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за змістом якого передбачено, що сума кредиту становить 13000 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 04.06.2020 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.07.2020. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
26 липня 2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі щодо Договору № 1800619 від 04 червня 2020 року.
Згідно з розрахунком заборгованості позивач вважає, що ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 року має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 58 175 грн, яка складається з 13 000 грн заборгованість по тілу кредиту та 43 875 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги №26-07/2024 від 26.07.2024 до відповідного договору факторингу.
Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «Факторинг Партнерс» посилалася, що до товариства як нового кредитора перейшли права первісного кредитора щодо укладених договорів, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором № 1800619 у загальному розмірі 58 175 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження перерахування коштів первісним кредитором ТОВ «Мілоан» на банківський картковий рахунок відповідача, із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до ТзОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, про що свідчить заповнена ним Анкета-заявка на кредит № 1800619, в якій вказано всі реквізити сторін, зокрема повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 , при цьому на поданій заявці міститься лише інформація про прийняття рішення по заяві товариством, яким погоджено видачу кредиту.
Однак, ні заявка на отримання кредиту, ні Договір № 1800619 не місить доказів підписання цих документів за допомогою електронного підпису позичальника, що є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Крім того, ні подана Заявка, ні Договір, не містять реквізитів самого платіжного засобу фізичної особи, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно довідки про перерахування суми кредиту від 10.01.2025 року, сформованої та виданої ТзОВ «ФК «Елаєнс», 04.06.2020 року було здійснено платіжну операцію з видачі кредитних коштів від ТзОВ «МІЛОАН», на виконання договору № 1800619 у сумі 13 000 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 , банк картки отримувача: PRIVATBANK.
Відповідно до довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 03.07.2020 року №FQ0EMEEJVT8RP2K2, виданої ОСОБА_1 вбачається, що він має в АТ КБ «ПриватБанк» наступний рахунок: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 Угода № НОМЕР_4 від 22.04.2014 року. По вказаним рахункам відсутні транзакції 04.06.2020.
Також, в ході розгляду справи, відповідач проти задоволення позову заперечував, при цьому вказував, що йому запропонували взяти кредит на 10 000 та 13 000 грн на що він погодився, однак коштів не отримував, з приводу даного факту ним було направлено заяву до поліції.
Отже, висновок суду про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог,щодо отримання відповідачем кредитних коштів є цілком законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не було доведено факт перерахування коштів позичальнику, на виконання умов договору, крім того, в ході розгляду справи відповідач заперечував факт належності йому вказаної позивачем картки на яку перераховувалися кошти і позивачем цей факт залишився недоведеним.
Вказані обставини, тобто свої вимоги позивач не довів належними і допустими доказами в повному обсязі. Не заявив клопотання в суді першої інстанції про витребування судом відповідних доказів в банківських установах, хоча не був позбавлений такого права в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо до недоведеності перерахування коштів за кредитним договором.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог в повному обсязі і наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова