Дата документу 10.07.2025 Справа № 336/3003/25
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №336/3003/25 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л. В.
Провадження № 22-ц/807/1341/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
10 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Полякова О.З., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення, -
У квітні 2025 року Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та користуються послугами Комунального підприємства «Водоканал» (далі по тексту - КП «Водоканал»).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2024 року, у справі 336/1334/24, було встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 3/20 частки квартири. За вказаною адресою було оформлено особовий рахунок N НОМЕР_1 на ОСОБА_1
01 квітня 2022 року між сторонами укладений публічний договір. Оплату за надані послуги відповідачі в повному обсязі не здійснювали, у зв'язку з чим за період з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2023 року утворилась заборгованість в сумі 35 500, 22 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» заборгованість по оплаті послуг за централізоване водопостачання і водовідведення, за період з 01 червня 2019 року по 31 листопада 2023 року, в сумі 5325,03 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір в сумі 454,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Комунальне підприємство «Водоканал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що у разі відсутності комерційного та розподільного приладів обліку наданих послуг за нарахування за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється згідно питомих норм споживання питної води, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради з урахуванням кількості осіб за кожним окремим рахунком. Враховуючи, що за адресою відповідачки відсутні прилади комерційного та розподільчого обліку, нарахування за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється згідно питомих норм споживання питної води. Квартира АДРЕСА_2 має статус комунальна, за даною адресою зареєстровано 5 осіб. За особовим рахунком № НОМЕР_1 відкритим на ім'я ОСОБА_1 (зареєстровано 3 особи), тому нарахування здійснено на три особи. Одна з них це ОСОБА_2 з якої рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2024 року у справі №336/1334/24, стягнуто на користь позивача заборгованість за наданні послуги за період з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2023 року із заявленої КП «Водоканал» суми 35 500,22 грн - 5325,03 грн, а тому розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню в солідарному порядку становить 30 175,27 грн (35 500,22 грн).
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання, а саме: АДРЕСА_3 (а.с.95). Також, представник ОСОБА_1 - адвокат Борисенков В.С. зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», а тому ухвала про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга були доставлені до електронного кабінету адвоката 18 червня 2025 року, про що свідчить довідка працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.96-97).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 35 500, 22 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув заборгованість за надані та спожиті комунальні послуги із співвласника квартири ОСОБА_1 за період з 01 червня 2019 року по 31 листопада 2023 року, визначивши розмір суми, виходячи з розмірів її частки у праві спільної власності на квартиру.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 29 квітня 2004 року, що підтверджується відповіддю №1264322 від 04 квітня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого 04 квітня 2025 року суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В. (а.с.14).
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22 листопада 2022 року №01.17/01/1897, за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресо: АДРЕСА_3 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.09.1989 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.01.1995 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.04.2004 року по теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.01.2008 року по теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 18.12.2014 року по теперішній час, тобто п'ять осіб (а.с.28).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 березня 2004 року є власниками кожна по 3/20 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 144074, сформованої 02 травня 2025 року (а.с.53-54).
Згідно з даними технічного паспорта, складеного Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, Інвентарний №128, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власниками по 3/20 частки кожна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власником 7/10 частки квартири є Запорізька міська рада. Дана квартира має загальну площу 66,12 кв.м., жила 43,77 кв.м., підсобна 2134, корисна площа 65.11 кв.м, кількість жилих кімнат - три (а.с.42-43).
Дані обставини також встановлені постановами Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі №336/7767/20, від 28 лютого 2023 року у справі №336/218/21 (а.с.29-36,36-41), що також не заперечуються сторонами.
Відповідно до відповіді №1342673 від 02 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В. від 02 травня 2025 року, реєстраційний номер: 144074, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожній по 3/20 частки на підставі договору міни 156 від 26 лютого 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєва І.О. (а.с.53-54).
На квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , квартиронаймач ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою щодо заборгованості за надані послуги та розрахунком основного боргу (а.с.3,4).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 серпня 2024 року у справі №336/1334/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства « Водоканал» заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення за період з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2023 року у розмірі 5325, 05 гривень, яка пропорційна її частці у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою АДРЕСА_3 ( а.с. 5-6).
Правовідносини щодо прав та обов'язків між виконавцем з надання послуг з водопостачання та водовідведення і споживачем, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов'язків регулюються ст.ст. 19 - 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», розд. ІІ кн. 5 ЦК України, ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, з 13 серпня 2019 року набрали чинності та діють Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. N 690, іншими нормативними актами, а також умовами укладеного договору.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство "Водоканал" ЗМР, ЄДРПОУ 03327121, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая буд. 61, здійснює такі види діяльності, зокрема: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Згідно зі статутними документами, основним видом діяльності КП "Водоканал" є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя та області питної води та водовідведення, тому позивач в силу закону є виконавцем комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення.
Рішення Запорізької міської ради N 546 від 28.10.99 "Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення" є актом органу місцевого самоврядування, який є обов'язковим для виконання на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП "Водоканал" та споживачами по водопостачанню та водовідведенню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 N 85 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 N 690", затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
На виконання вищезазначених вимог Закону, 01.03.2022 на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування https://zp.gov.ua та на офіційному веб-сайті КП "Водоканал" http://www.vodokanal.zp.ua було розміщено текст публічного договору приєднання.
Відповідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору (тобто з 01 квітня 2022) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, з 01 квітня 2022 року за зазначеною адресою укладено публічний договір.
Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
Відповідно до довідки КП «Водоканал» по особовому рахунку N НОМЕР_1 , квартиронаймач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 червня 2019 до 30 листопада 2023 року складає: холодне водопостачання 20 273, 54 грн; холодне водовідведення 11 443, 14 грн; гаряче водовідведення 3 192, 98 грн, абонплата водопостачання 295, 28 грн, абонплата водовідведення 295, 28 грн, всього у розмірі 35 500, 22 грн (а.с.4).
Згідно з розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення по особовому рахунку N НОМЕР_1 , квартиронаймач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , кількість зареєстрованих - три особи, за період з 01 червня 2019 року до 31 травня 2023 року нараховано 35 500, 22 грн, заборгованість до стягнення 35 500, 22 грн (а.с.3).
Станом на час розгляду справи судом відповідач заборгованість не сплатила.
Відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 липня 2017 року N 2189-VIII (далі Закон України N 2189-VIII, введений в дію 01 травня 2019 року), індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України N 2189-VIII, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України N 2189-VIII, комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Статтею 7 ст. 5 Закону України N 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України N 2189-VIII, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України N 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ст. 612 ч. 1 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
У відповідності до ч. 1 ст 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до положень статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Предметом спору є стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у квартиру АДРЕСА_2 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_1 , яка за період з червня 2019 року по листопад 2023 рік склала 35 500, 22 грн.
З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 є комунальною квартирою.
Відповідачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками кожна по 3/20 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що разом становить 6/20. Інша 7/10 частини квартири належить Запорізькій міській раді.
За даною адресою КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (кількість зареєстрованих три особи).
Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22 листопада 2022 року №01.17/01/1897, за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресо: АДРЕСА_3 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.09.1989 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.01.1995 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.04.2004 року по теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.01.2008 року по теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 18.12.2014 року по теперішній час, тобто зареєстровано п'ять осіб (а.с.28).
Задовольняючи частково позов, з урахуванням положень статті 319 ЦК України, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не має.
Встановивши, що ОСОБА_1 є власником 3/20 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі, що відповідає її частці у праві спільної часткової власності на квартиру, що становить 5325,03 грн.
Розрахунок боргу, обгрунтований належним чином, відповідачем не спростовано.
Доводи апеляційної скарги, що в квартиру, куди надаються позивачем житлово-комунальні послуги ( АДРЕСА_3 ) відкрито два особових рахунки, крім особового рахунку № НОМЕР_1 , оформлений на ім'я ОСОБА_1 відкрито ще один особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , який з іншими наймачами користується 7/10 частини квартири, тобто отримують комунальні послуги за іншим особовим рахунком, тому розрахунок заборгованості за послугу з водопостачання та водовідведення, що є предметом спору стосується лише ОСОБА_1 .. Отже, заборгованість у сумі 35500, 22 грн підлягає стягненню з останньої, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними, достатніми та достовірними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд наголошує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Водночас, позивач не надав належних, достовірних, достатніх доказів на підтвердження того, що зазначена квартири розподілена між співвласниками з виділенням у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Що на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито два особових рахунки, тому з урахуванням приписів ст. ст. 319, 360 ЦК України суд правильно виходив з того, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності, кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Отже, вірно стягнув з відповідачки лише ту частину заборгованості, яка пропорційна її частці у праві спільної часткової власності на вказану вище квартиру, тобто 3/20 від заявленої суми 35500, 22 грн, що становить 5325, 05 грн.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц, провадження № 61-31025 св18.
Доводи заявника про те, що суд першої інстанції не дослідив докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд керується тим, що у справі, що переглядається, учасникам справи надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 10 липня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С Поляков О.З. Кухар С.В.