Справа № 299/8678/23
Іменем України
08 липня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року, ухвалене головуючим суддею Надопта А.А. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги мотивує тим, що сторони уклали шлюб 20.11.2008, про що зроблено відповідний актовий запис №27 у Виконавчому комітеті Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне подружнє життя у сторін не склалося. Різні характери та погляди на сімейне життя призвели до повного розпаду сім'ї. Між сторонами відсутнє взаєморозуміння та повага. Постійні сварки та конфлікти не сприяють зближенню та зміцненню сімейних стосунків. Сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства. Саме тому, позивач дійшов до висновку, що подальше збереження шлюбу є недоцільним і такий потрібно розірвати.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року, позов задоволено та розірвано шлюб між сторонами.
Суд вказав, що незважаючи на шестимісячний строк для примирення, такий позитивних результатів для сторін не приніс.
ОСОБА_2 категорично заперечує проти збереження сімейних відносин та наполягає на розлученні, а тому, суд не може покласти обов'язок збереження сім'ї сторін на позивача при наявності його категоричного заперечення.
Позивач тривалий час проживає з іншою жінкою, з якою веде спільне господарство, у них народився спільний син, якого вони разом виховують, а тому подальше спільне життя між сторонами спору є неможливим.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що суд обмежився лише поверхневим аналізом причин розпаду сім'ї та взяв до уваги тільки доводи позивача, а її, як відповідача належним чином заслухано не було. Зокрема, після наданого шестимісячного терміну для примирення суд не заслухав її, а розглянув справу без її участі.
Крім цього, суд не врахував обов'язок враховувати найкращі інтереси дітей, оскільки у сторін спору є донька, яка хворіє та потребує стабільного сімейного середовища. Відповідачка хоче, щоб діти росли в повноцінній сім'ї, вона зацікавлена у збереженні родини. Про намір розірвати шлюб чоловік їй не повідомляв.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (повторного) виданого Виконавчим комітетом Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 08.11.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 20.11.2008 (а.с.6).
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.12.2013 (а.с.9).
Також народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 12.06.2019 (а.с.10).
Як встановлено у судовому засіданні, подружнє життя у сторін не склалося. Про це свідчать ті обставини, що позивач та відповідач сімейних стосунків не підтримують, спільно не проживають, подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим.
Строк для примирення терміном у шість місяці наданий подружжю згідно ухвали Виноградівського районного суду від 28 березня 2024 року бажаного результату не дав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно положення ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Подружнє життя між сторонами виявилося неможливим, внаслідок відсутності взаєморозуміння між ними, різних характерів, поглядів на сімейне життя, ведення спільного господарства. У зв'язку з цим між ними втрачено взаєморозуміння, почуття любові та поваги один до одного. Примирення між ними неможливе, шлюб існує лише формально.
У наданий судом строк сторони не примирилися. Також відсутні дії сторін щодо примирення і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, що дає підстави вважати, що шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам сторін.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, позов підлягає задоволенню.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогами ст. 112 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Доводи відповідачки про те, що суд формально розглянув справу та таким не було встановлено істотних обставин за яких спільне життя і збереження шлюбу суперечили б інтересам когось із подружжя, чи їх дітей, є необґрунтованим і зводиться виключно до незгоди з рішенням суду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідачки без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.
Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.
Головуючий суддя:
Судді: