606/467/25
Рішення
Іменем України
01 липня 2025 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Малярчука В.В.
за участі секретаря судового засідання Зіньковської Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», через «Електронний суд», звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 129856 від 31.01.2024 року в розмірі 12807,55 грн., з яких 6945 грн. - заборгованість по кредиту, 5461,55 грн. - заборгованість по не сплачених відсотках за користування кредитом, 401 грн. - комісія за кредитним договором, а також судові витрати пов'язані з розглядом по справи, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що ТОВ «ФК«Кредіплюс» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 129856 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 45е4762а, який було відправлено на номер телефону відповідача.
Відразу, після вчинених дій відповідача, 31.01.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.
Отже, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом його в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладення умов Договору відповідачем не здійснювалось, зокрема він погодився, що зміст договору ніяким чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчить його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).
12.07.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали Договір факторингу №12072024, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 129856 від 31.01.2024.
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Однак, вказану заборгованість відповідачем не погашено.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак просив розгляд даної справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено, що 31.01.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 129856 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті Кредитодавця. Позичальник уклав Договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід'ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.
Згідно з Правилами, до укладення договору про споживчий кредит, Позичальнику для ознайомлення в Особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.
Пунктом 5.2. індивідуальної частини Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису Сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку Позичальника та аналог власноручного підпису Кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку Кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 45е4762а відправлено на номер телефону НОМЕР_2 відповідача та введено ним 31.01.2024 підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з порядком укладання Договору зазначеного в п.5.2 індивідуальної частини Підписанням індивідуальної частини договору/акцепту Позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину. Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
Відповідно до п. 2.1. індивідуальної частини, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Відповідно до п. 2.2.1 Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6945 грн надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 5000,40 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 у національній валюті, у розмірі 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Згідно п. 2.5 Кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Отже, відразу після вчинених дій Відповідача, 31.01.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.
Відповідно до п. 2.6 Кредитного догвору загальний строк кредитування за цим Договором складає 70 днів з 31.01.2024 (дата надання кредиту) по 10.04.2024.
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/ або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Графік платежів є невід'ємною частиною Договору, відповідно до якого встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, визначається загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка.
Згідно розрахунку заборгованості, підготовлений ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» заборгованість у відповідача за кредитним договором № 129856 від 31.01.2024 становить 12807,55 грн., з яких 6945 грн. - заборгованість по кредиту, 5461,55 грн. - заборгованість по не сплачених відсотках за користування кредитом, 401 грн. - комісія за кредитним договором.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 12.07.2024 по 04.03.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 12807,55 грн, у зв'язку із порушенням зобов'язання за кредитним договором № 129856 від 31.01.2024.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем підписано кредитний договір № 129856 від 31.01.2024 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладених між сторонами електронних договорів, які вважаються укладеними у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 3 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між кредитодавцями та відповідачем у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір.
Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем суду надано не було.
Як встановлено судом, 12.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклали Договір факторингу № 12072024, згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 129856 від 31.01.2024.
Згідно з п.1.1. Договору факторингу Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості).
Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Реєстр Боржників погоджений Сторонами список переліком персональних даних Боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Клієнта, разом з додатком у електронному вигляді. Форма Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору, форма електронного реєстру наведена у Додатку № 1-1 до цього Договору.
За цим Договором Клієнт передає, а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості (вказується в Реєстрі боржників).
Портфель Заборгованості Сукупність невиконаних грошових зобов'язань Боржників за Кредитними договорами перед Клієнтом, які складаються із заборгованості Боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, за платою (комісією) за ведення кредитної справи, а також за неоплаченою неустойкою та вказуються у Реєстрі Боржників. Розмір Портфеля Заборгованості розраховується станом на день підписання Сторонами цього Договору.
Відповідно до п.6.2.3. Договору факторингу Права Вимоги переходять до Фактору у день здійснення фінансування (оплати) на користь Клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2 до договору факторингу) відповідно до п. 8.3.2. Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору факторингу За придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 414 716,21 грн. При цьому оплата Прав Вимоги, які підлягають відступленню згідно цього Договору, щодо кожного окремого Боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного Договору.
Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 129856 від 31.01.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 12072024 від 12.07.2024 та платіжною інструкцією №3103 від 12.07.2024, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач та не направив суду жодних заперечень щодо позовних вимог, розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 129856 від 31.01.2024 року в розмірі 12807,55 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Щодо розподілу судових витрат необхідно зазначити наступне.
Згідно положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено повністю, то відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (замовник) та Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери».
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: договір №04/02/25-01 від 04.02.2025 про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг № 04/02/25-01 від 04.02.2025, Додаткову угоду № 11 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № № 04/02/25-01 від 04.02.2025.
Враховуючи відсутність клопотань іншої сторони стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача -витрати на професійну правничу допомогу в від. розмірі 7000 гривень. За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2422, 40 грн, сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 541, 553, 554, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19 офіс2005 Код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 129856 від 31.01.2024 року в розмірі 12807,55 грн., з яких 6945 грн. - заборгованість по кредиту, 5461,55 грн. - заборгованість по не сплачених відсотках за користування кредитом, 401 грн. - комісія за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. 7000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Теребовлянським районним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В Малярчук