Справа № 464/5485/24
пр.№ 1-кп/464/158/25
08 липня 2025 року м.Львів
Сихівський районний суд міста Львова
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 464/5485/24, внесеному 13.08.24. Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142410000705, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 ;
захисту - обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5
учасником провадження - потерпілий ОСОБА_6
з участю його сторін та потерпілого, -
у провадженні суду на стадії дослідження доказів перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, покликаючись на наявність обґрунтованого обвинувачення у кримінальному провадженні та відповідних ризиків.
При розгляді в суді прокурор підтримав подане клопотання, а сторона захисту просила відмовити із застосуванням більш м'якого.
Суд, заслухавши думку учасників провадження та дослідивши подане клопотання, дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Під час досудового розслідування обвинуваченому ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 15 серпня 2024 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 60 днів - 11 жовтня 2024 року без визначення розміру застави. Ухвалами того ж суду від 10 жовтня, 12 листопада, 09 грудня 2024 року, 28 січня, 28 березня та 20 травня 2025 року ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою, зокрема до 18 липня 2025 року, що набрали законної сили.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що обвинуваченому вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованих злочинів, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого обвинувачення при розгляді клопотання про продовженні строку запобіжного заходу під час судового провадження, не має законних підстав для дослідження будь-яких доказів, окрім обвинувального акта.
Існування ризику переховуватись обвинуваченим від суду підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, максимальною санкцією на строк до восьми років, і це може стимулювати його до втечі. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для обвинуваченого, який не працює та не має постійної зайнятості, до втечі.
Існування ризику продовження злочинної діяльності підтверджується характером і способом вчинення інкримінованого злочину, оскільки обвинувачений і потерпілий є рідними братами та проживають у квартрирі за однією тією ж адресою, де і було вчинено злочин та за якою сторона захисту вважає необхідним застосувати домашній арешт. Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення /відсутність встановлених ризиків.
Існування ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідка-батька обвинуваченого, також підтверджується їх спільним проживанням за місцем вчинення злочину та можливістю схилення обвинуваченим таких до зміни показань, адже судове слідство у провадженні триває.
Вищенаведені обставини у своєму взаємозв'язку, незважаючи на необгрунтованість прокурором ризику - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що не впливає на суть, зумовлюють необхідність продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як запобіжний захід, що забезпечить його дієвість та сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначеним ст.2 КПК України.КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак має реальну потенційну можливість їх здійснити в майбутньому.
Усвідомлення загрози реального покарання у виді позбавлення волі на значний строк у разі визнання винуватості, конкретні фактичні обставини злочину проти життя і здоров'я особи, у сукупності підвищують суспільну небезпечність діяння та особи, на переконання суду свідчать про доцільність продовження обвинуваченому виняткового заходу у вигляді тримання під вартою, що зможе запобігти доведеним ризикам та сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Більш м'який запобіжний захід, як зазначає сторона захисту, чи незастосування такого не забезпечать належної поведінки обвинуваченого з урахуванням сукупності наведених ризиків, а безпека суспільства вимагає ізоляції особи, яка з достатньою обґрунтованою ймовірністю здатна завдати згубного впливу здоров'ю не тільки потерпілого, а й оточуючих. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Тому відсутні підстави для визначення розміру застави обвинуваченому, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст.369-372, 532 КПК України, суд
задоволити клопотання прокурора.
Продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 вересня 2025 року включно .
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 11 липня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_7