Справа № 450/2847/25 Провадження № 1-кс/450/431/25
02 липня 2025 року слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженець села Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області, українець, із середньою освітою, не одружений, інвалідом не являється, на утриманні неповнолітніх/малолітніх дітей не має, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -
02.07.2025 слідчий СВ ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області з клопотанням, погодженим прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів з визначенням розміру застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у кримінальному провадженні № 12025141430000563 від 30.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Суб'єкт звернення просить постановити ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який інвалідом не являється, на утриманні неповнолітніх/малолітніх дітей не має, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виглядітримання під вартою терміном на 60 днів з визначенням розміру застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Подане клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , 30.06.2025 близько 04:00 години, перебуваючи біля будинку № 6, що по вул. Соломії Крушельницької в с. Зимна Вода Львівського району Львівської області помітив, що біля вказаного будинку знаходиться транспортний засіб, а саме автомобіль марки «Mercedes-Benz модель «W124», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 66 624 грн., належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який і припаркував даний транспотний засіб в даному місці, не зачинивши його та залишивши ключ в замку запалювання.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до транспортного засобу, маючи умисел на незаконне заволодіння даним автомобілем для подальшого використання його у власних цілях, з корисливих мотивів, без дозволу власника транспортного засобу та всупереч його волі, встановивши, що автомобіль не зачинений та в замку запалювання наявний ключ, сів за кермо даного автомобіля, запустив двигун та поїхав на даному транспортному засобі з місця скоєння злочину, розпорядившись транспотним засобом на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_9 завдав потерпілому ОСОБА_8 , матеріальних збитків на суму 66 624 грн.
Таким чином, як зазначено в клопотанні, ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець села Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, інвалідом не являється, на утриманні неповнолітніх/малолітніх дітей не має, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, санкція статті якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 3 до 5 років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. Може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід - тримання під вартою терміном на 60 днів з визначенням розміру застави.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задоволити з підстав, наведених у ньому, покликаючись на наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначили, що на даний час вказані ризики актуальність не втратили, тому вважають, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання заперечили та просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, ризики наведені слідчим відсутні, міцності соціальних зв'язків, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався.
Заслухавши думку учасників провадження щодо клопотання слідчого, проаналізувавши матеріали клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, та перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12025141430000563, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
01.07.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Не вирішуючи питання про наявність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину за викладених в клопотанні обставин.
Вказаний висновок ґрунтується на досліджених слідчим суддею копіях матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання.
У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, зокрема, для застосування відносно такої особи запобіжного заходу.
Долучені до клопотання копії матеріалів кримінального провадження свідчать про те, що підозрюваний міг вчините інкриміноване правопорушення, а отже підозра є достатнього обґрунтованою.
Згідно положень ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ять років.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Так, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Зі змісту ст. 194 КПК України вбачається, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо доведено обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Звертаючись до слідчого судді з даним клопотанням, слідчий посилався на наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Слідчим суддею встановлено достатньо підстав вважати, що слідчим доведений ризик, на який він посилається, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, то слідчий суддя вважає, що наведений вище ризик не підтверджений жодними конкретними фактами та жодних доказів на підтвердження факту його існування слідчому судді не надано.
На думку судді, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а оцінюватись в сукупності також повинні обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріали, які характеризують особу підозрюваного та його поведінка після вчиненого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, які давали б слідчому судді підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відноситься до нетяжких злочинів.
Згідно довідки, виданої начальником ЦНАПу від 01.07.2025 року № 1028-25, підозрюваний ОСОБА_7 за час проживання на території Зимноводівської сільської ради характеризується позитивно. Порушення громадського порядку не допускає, не працює, спиртними напоями не зловживає. Скарг від сусідів не надходило. Зв'язків із підобліковими особами с. Зимна Вода та навколишніх населених пунктів не підтримує.
Органом досудового розслідування не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами фактів, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; чи будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Встановлені слідчим суддею обставини також не дають підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби вчинення інших кримінальних правопорушень, та не доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, на думку слідчого судді, запобіжний захід у виді взяття під варту є занадто суворим, оскільки наявність ризиків слідством не доведена, так як підозрюваний не чинив опору правоохоронним органам під час затримання, зобов'язався самостійно та своєчасно з'являтися на вимогу суду, та зобов'язується сприяти слідству, що гарантує його присутність та виконання вимог досудового розслідування та суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного, згідно зі ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено наявність лише одного ризику, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування суду, беручи до уваги особу підозрюваного, наявність в нього постійного місця проживання, міцності соціальних зв'язків, ОСОБА_7 має письмові подяки за вагомий внесок у боротьбі з російським агересором та допомогу ЗСУ від військових частин, те, інших даних про його особу, зокрема того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, солдат НОМЕР_2 , запобіжні заходи відносно нього не застосовувались, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Під час розгляду клопотання не було обґрунтовано наявність виняткових обставин, які дають можливість для обмеження права підозрюваного на свободу.
Оскільки за положеннями частини 1 та частини 2 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або в певний період доби, запобігти настанню доведеним прокурором ризикам зможе як раз цілодобовий арешт. Позаяк, за такого обмеження її свободи, підозрюваний позбавляється можливості покидати визначене слідчим суддею місце проживання цілодобово, а поліція має право у будь-який момент перевірити виконання підозрюваною умов арешту, що запобігає настанню ризикам переховування підозрюваного від суду чи органів досудового розслідування
З урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, доведеність лише одного ризику, беручи до уваги особу підозрюваного, який має постійне фактичне місце проживання та соціальні зв'язки, заяву ОСОБА_10 який не заперечує проти обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_7 проживає без реєстрації, слідчий суддя вважає за можливе застосовувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Більше того, вказаний вид запобіжного заходу не є найжорсткішим згідно положень КПК України та такий, на думку суду, є співмірним із тяжкістю та суттю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюють ОСОБА_7 відповідатиме обставинам кримінального провадження та не буде непропорційним порушенням прав підозрюваного. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
При цьому слідчий суддя вважає, що на даному етапі слідства доводи сторони захисту вказані прокурором обставини не спростовують та не ґрунтуються на достатніх доказах, а відтак немає підстав вважати що цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, з накладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 діб із визначенням застави, - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, починаючи з 30.06.2025 року до 30.08.2025 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-цілодобово не залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Зобов'язати прокурора ОСОБА_3 та працівників Національної поліції поставити на облік підозрюваного ОСОБА_7 і повідомити про це суд.
Ухвалу передати у відділ поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, для відома та негайного виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1