Провадження №2/447/475/25
Справа №447/272/25
(заочне)
10.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Процесуальні дії у справі.
28.01.2025 представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Тараненко А.І. засобами системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 10.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №142766868 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації / проживання. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 згідно умов договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Манівео» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а відповідно ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача. 28.11.2019 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 про продовження строку дії договору до 31.12.2020. 31.12.2020 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2021. 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 між вказаними сторонами укладено додаткові угоди №27, №31 та №32 відповідно, якими продовжували дію договору до 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024. Представник позивача вказує, що відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 21 728,36 грн. 30.10.2023 згідно умов договору факторингу №30/1023-01 ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а відповідно ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача на суму 22 168,58 грн. 17.04.2024 згідно умов договору факторингу №17/04/24 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», а відповідно ТОВ «ФК «ЕЙС»» набуло право вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №17/04/24 від 17.04.2024, ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22 168,58 грн. У наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахування за кредитним договором. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №142766868 від 10.01.2022 становить - 22 168,58 грн., яка складається з 19 058,34 грн. - заборгованість по кредиту; 3 110,24 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про усвідомлення ним існування даного договору та визнання його зобов'язання за ним, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил. Відповідач належним чином не виконував умови Договору, не повністю сплачував платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав.
Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЕЙС», проти ухвалення заочного рішення не заперечили.
28.01.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 29.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.
Відповідач не отримав копію ухвали суду від 29.01.2025, оскільки поштове відправлення, надіслане на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 87-88).
Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 було надіслано позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 82).
Таким чином, згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судом здійснювався виклик відповідача шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України.
Крім того, 21.05.2025 представник відповідача - адвокат Ратич Т.М. подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання задля подання доказів та аргументів проти доводів позивача.
Проте, відзиву у встановлений ухвалою від 29.01.2025 строк до суду не надійшло, відповідач у судові засідання, призначені на 25.03.2025, 21.05.2025, 19.06.2025 не з?явився.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву, клопотань чи заяв до суду не подавав.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не з'явився у судове засідання, від останнього не надходило жодних заяв чи клопотань, беручи до уваги тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.
Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №142766868, згідно з умовами якого кредитодавець зобов?язується надати позичальникові кредит на суму 22 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 12-15).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що кредит надається строком на 140 днів.
У п. 1.4. договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 % річних, що становить 0,69 % у день від суми кредиту за час користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка). На умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 % річних, що становить 1,30 % у день від суми кредиту за час користування ним (далі - Базова процентна ставка).
За умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: загальні витрати за Кредитом складають - 25 422 грн. 74 коп.; орієнтовна загальна вартість Кредиту складає - 47 422 грн 74 коп. (п. 1.6 Договору).
Пунктом 1.12 договору сторони передбачили, що всі істотні умови Договору, в тому числі розмір Дисконтної та Базової процентних ставок та порядок їх застосування, погоджений Сторонами під час укладення цього Договору.
У п. 5.1 та 5.2 договору визначено, що невід?ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Позичальник засвідчив, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов?язків Кредитодавця та Позичальника (п. 5.8 договору).
Вказане також підтверджується заявкою на отримання грошових коштів у кредит від 10.01.1022 (а.с. 11), паспортом споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до Договору №142766868 від 10.01.2022 (а.с. 16-17).
Додаток №1 до договору становить графік платежів з розрахунку застосування Дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії Договору (а.с. 15).
Договір про споживчий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено самим договором (а.с. 15 (зворот)), довідкою щодо дій позичальника ОСОБА_1 в ІТС ТОВ «Манівео» (а.с. 35).
ТОВ «Манівео» виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача №5168-75ХХ-ХХХХ-7693 кошти в розмірі 22 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 10.01.2022 (а.с. 32), копією витягу з електронного повідомлення АТ «Таскомбанк» про перекази грошових коштів у рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам (а.с. 33-34).
На підтвердження суми заборгованості позивачем до позову долучено копії: розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Манівео» (а.с. 36-37), розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 56), виписки з особового рахунка за кредитним договором №142766868 від 10.01.2022, ПІБ: ОСОБА_1 (а.с. 71).
Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 з додатками, згідно умов цього Договору ТОВ «Манівео» зобов?язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео» за плату на умовах, визначених цим Договором. До вказаного договору було укладено додаткові угоди №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 21.12.2023 (а.с. 38-43, 46, 47-51, 52, 53).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022, ТОВ «Манівео» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер кредитного договору №142766868. Заборгованість відповідача становить 21 728,36 грн., з яких: 19 058,34 грн. - сума заборгованості за тілом; 2 670,02 грн. - сума заборгованості за відсотками; 724,22 грн. - сума фінансування (а.с. 44-45).
Згідно з копією договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, згідно умов цього Договору ТОВ «Таліон Плюс» зобов?язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 57-60).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023, ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер кредитного договору №142766868. Заборгованість відповідача становить 22 168,58 грн., з яких: 19 058,34 грн. - сума заборгованості за тілом; 3 110,24 грн. - сума заборгованості за відсотками; 419,28 грн. - сума фінансування (а.с. 61-62).
Згідно з копією договору факторингу №17/04/24 від 17.04.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) згідно умов цього Договору, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання за якою настав, або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов?язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 63-68).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №17/04/24 від 17.04.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер кредитного договору №142766868 від 10.01.2022. Заборгованість відповідача становить 22 168,58 грн., з яких: 19 058,34 грн. - сума заборгованості за тілом; 3 110,24 грн. - сума заборгованості за відсотками; 419,28 грн. - сума фінансування (а.с. 69-70).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Вказаний закон у цьому рішенні буде застосовуватися у редакції станом на 01.01.2024, тобто у редакції станом на момент укладення кредитного договору.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір був підписаний з використанням одноразового ідентифікатору, а саме відображено певну алфавітно-цифрову послідовність, введену позичальником ОСОБА_1 , що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №142766868, укладеним 10.01.2022 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «Манівео» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», з останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Ураховуючи те, що кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, а позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернув, виникла заборгованість за договором №142766868 від 10.01.2022, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», а саме на загальну суму 22 168,58 грн.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов?язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно з копією довіреності, виданої 24.12.2024, строком дії до 31.12.2025, ТОВ «ФК «ЕЙС» з метою представництва інтересів уповноважило адвоката Тараненка А.І. бути представником позивача (а.с. 78).
На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано: копію договору про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03.04.2024 з додатком №1 у вигляді протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору (а.с. 74-75), копію додаткової угоди 4 до договору про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03.04.2024 (а.с. 79-81), копію акту прийому-передачі наданих послуг, що є невід?ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03.04.2024 (а.с. 76), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 77).
Відповідно до копії акту прийому-передачі наданих послуг (а.с. 76), позивачем за надання правничої допомоги узгоджено плату у розмірі 6 000,00 грн.
Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач не подав заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі - 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позов було пред'явлено засобами системи «Електронний суд», та такийпідлягає до задоволення судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 2 422,40 гривень на користь позивача.
Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 512, 514, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст. 5, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №142766868 від 10.01.2022 у розмірі 22 168 (двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42986956.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 10.07.2025.
Суддя Головатий А.П.