Справа № 462/3974/25
11 липня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить припинити право власності його брата ОСОБА_2 на 1/24 частки квартири АДРЕСА_1 без компенсації вартості частки та відшкодування; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , включаючи 1/24 частку, яка належить ОСОБА_2 .
Вказана позовна заява не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України, а тому ухвалою судді від 04.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а саме ухвала суду від 04.06.2025 про залишення позовної заяви без руху повернулось на адресу суду без вручення.
Згідно даних автоматизованої служби діловодства, жодних заяв або клопотань позивача по вказаній справі на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2025 до суду не находило. Також, будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання ухвали суду від 04.06.2025 у строки, встановлені судом, від позивача також не надійшло.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та беручи до уваги ті обставини, що позивач за спливом тривалого проміжку часу не цікавиться рухом своєї справи та не реалізував своїх процесуальних обов'язків належним чином, в той час як суд здійснив всі можливі спроби для його повідомлення про наявність відповідної ухвали про залишення позову без руху, суд приходить висновку, що позивачем у встановлений строк не усунуто недоліків, вказаних в ухвалі від 04.06.2025.
Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За викладених обставин, враховуючи, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, позовна заява не може бути прийнята до розгляду, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву ОСОБА_1 , що не позбавляє його можливості звернутись до суду повторно.
Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні - вважати не поданою та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: