Єдиний унікальний номер №943/1099/25
Провадження №3/943/561/2025
11 липня 2025 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши в приміщенні суду матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУ НП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце праці не встановлено, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 1 КУпАП -
встановив :
На розгляд Буського районного суду Львівської області надійшли матеріали адміністративної справи на гр. ОСОБА_2 по ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361311 від 14.06.2025 р., 14.06.2025 р. о 09:53:00 м. Буськ вул. Сонячна 21 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу драгер відмовився на місці зупинки автомобіля та у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, від його захисника - адвоката Гобечії Іраклія Тамазовича, надійшли письмові пояснення від 08.07.2025 р., в яких він вину підзахисного у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення заперечив, клопотав про закриття провадження у справі за відсутністю складу правопорушення з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_2 автомобілем, зокрема, долучений представниками правоохоронних органів відеофайл підтверджує те, що впродовж усього часу зйомки події ОСОБА_2 перебував поруч з ними, а не в автомобілі, який належить іншій особі - ОСОБА_3 (що зафіксовано в протоколі), і з розмови поліцейських на початку відеозапису прослідковується, що в транспортному засобі перебувала ще одна особа, яка «втекла». Таким чином, оскільки жодних належних і допустимих доказів винуватості його підзахисного немає, то усі сумніви повинні трактуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що спростовує вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши надані суду матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку, що провадження у даній справі слід закрити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями статті 245 КУпАП до завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення належить всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП визначено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні особою транспортним засобом у стані сп'яніння, передачі керування особі, яка знаходиться в такому стані або у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, а саме керування ОСОБА_2 автомобілем «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, на доданих до справи відеозаписах зафіксовано лише те, що ОСОБА_2 знаходиться на вулиці поруч з автомобілем, який перебуває в статичному стані, при цьому не відображено ні руху автомобіля, ні керування цим транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні його зупинки працівниками поліції, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, а саме - об'єктивної сторони (керування з ознаками алкогольного сп'яніння).
Крім того, суд враховує, що автомобіль, про керування яким ОСОБА_2 зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 361311 від 14.06.2025 р., належить іншій особі - ОСОБА_3 , що зафіксовано самим протоколом, а з розмови між поліцейським та ОСОБА_2 на початку відеозапису прослідковується, що в транспортному засобі перебувала ще одна особа, яка «втекла», що в сукупності з відсутністю доказів керування відповідним автомобілем саме ОСОБА_2 породжує сумніви в об'єктивності відображення фактичних обставин в матеріалах адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення, хоч і являється джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, а інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.
Судом встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні переконливі, чіткі та узгоджені між собою докази на підтвердження факту керування ОСОБА_2 14 червня 2025 року о 09 год. 53 хв. автомобілем «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Згідно з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд не має права самостійно відшуковувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За правилами п. 7 Порядку № 1103 поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до п. 2.5 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджено наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами i обов'язками, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України, про що зазначається у протоколі.
Судом встановлено на підставі долученого до матеріалів справи відеозапису, що представниками поліції неналежно роз'яснено ОСОБА_2 його обов'язки та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, попри те, що в силу імперативних приписів частини 1 статті 130 КУпАП наслідки відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння та керування у такому стані прирівнюються, ОСОБА_2 було повідомлено, що у разі відмови від огляду, він зможе оскаржити дії працівників поліції до суду. Крім того, пропонуючи йому пройти огляд в медичному закладі, поліцейські не роз'яснили, що невиконання цієї вимоги тягне за собою наслідки, визначені законом, натомість вказали: «хочете їдете, хочете - ні», що є істотним порушенням положень чинного законодавства України.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод встановлює для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі «Надточий проти України» ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту.
При цьому у своїх рішеннях Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії»). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Зважаючи на встановлені вище обставини, Суд вважає, що в матеріалах даної справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою докази чи неспростовані презумпції на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також має місце порушення принципу «належного урядування», тому на нього не може перекладатись відповідальність за обставини, що виникли в результаті недотримання працівниками патрульної поліції власних процедур, визначених приписами чинного законодавства України, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 266, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя, -
провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя Б. М. Журибіда