36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.04.2007р. Справа № 14/101
за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мальва-Люкс". м.Кременчук
до 1. Автозаводського відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції м.Кременчук.
2. Кременчуцького відділення державного казначейства у Полтавській області, м.Кременчук
3. Державної виконавчої служби в Автозаводському районі м.Кременчука, м.Кременчук
4. Відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції, м.Кременчук
5. Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, м.Полтава
про стягнення 684912,73 грн.
Суддя Георгієвський В.Д.
Представники:
від позивача: Остахов П.В., дор.
від відповідачів: 1. Прищепа Є.М., дор.
2. Вільхових С.Л., дор.
3. Прищепа Є.М., дор.
4. Прищепа Є.М, дор.
5. Вільхових С.Л., дор.
Справа прийнята до провадження після зміни складу суду відповідно ухвали заступника голови суду від 28.03.2007р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.03.07р. по 27.04.07р.
Суть справи: про стягнення з державного бюджету 684912,73 грн. як відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних виконавців при здійсненні ними своїх повноважень.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представники відповідачів позовні вимоги не визнали з мотивів викладених у відзиві на позов (в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали справи, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з державного бюджету 684912,73 грн. відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державних виконавців при здійсненні ними своїх повноважень, мотивуючи свої вимоги тим, що виконавча служба в акт опису і арешту майна від 21.05.2003р. включило майно, що належить позивачу на праві власності на суму 21000 грн.
Рішенням господарського суду від 17.02.2004р. по справі №3/368 було визнане право власності на майно загальною сумою 21000 грн. і зобов"язано державну виконавчу службу виключити з акту опису від 21.05.2003р. та звільнити з під арешту майно на загальну суму 21000 грн.
Позивач вважає, що діями службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, порушене право власності та нанесені йому збитки в розмірі 684912,73 грн., тому він прохає задовольнити його позовні вимоги.
Проаналізувавши матеріали справи і пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Приписи ст.1166 ЦК України передбачають загальні підстави делікатної відповідальності за завдану шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв"язок між діями та наслідками (а саме збитками), винна особа, яка вчинила правопорушення.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про делікатну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил делікатної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов"язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов"язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов"язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Предметом доказування у справах про відшкодування шкоди є факти виникнення шкоди, причинного зв"язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникнення шкоди.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов"язок довести неправомірні дії державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв"язку між ними покладається на позивача.
Преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків мають судові рішення, якими б встановлювалась неправомірність дій або бездіяльності державного виконавця з примусового виконання виконавчого документа, і означає те, що позивачем уже оскаржувалися дії (бездіяльність) державного виконавця до суду.
Суд вважає, що позивач документально не довів наявності у діях відповідача ознак правопорушення, які стали б підставою цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, зокрема, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв"язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Твердження позивача про те, що рішенням суду від 17.02.04р. по справі №3/368 було встановлено неправомірність дій державної виконавчої служби, суд вважає помилковим, оскільки вказаним рішенням було визнане право власності позивача на майно на суму 21000 грн. і зобов"язано державну виконавчу службу виключити з акту опису та звільнити з під арешту майно позивача на загальну суму 21000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Суддя Георгієвський В.Д.