Справа № 740/3351/25
Провадження № 2/740/1603/25
09 липня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між АТ «Банк Форвард» та відповідачем було укладено кредитний договір №300005292, відповідно до якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 47920,00 грн на строк 1097 днів у період з 30.09.2021 по 30.09.2024, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою за кредитним договором по рахунку, тоді як, ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань, в результаті чого утворилась заборгованість. 25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором, укладеним між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що відповідач не виконує умови взятих на себе зобов'язань, тобто не здійснює платежі для погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за договором, а також судові витрати за надання правничої допомоги та сплату судового збору.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначене на 11 год. 40 хв. 09 липня 2025 року.
У справі міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит капітал».
Відповідач подав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги визнав, просив зменшити витрати на правову допомогу.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності учасників, які не з'явились.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30005292 назва продукту «КОКО КЕШ» (а. с. 9 - 24).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , сума кредиту - 47920,00 грн, строк кредитування - 36 місяців, мета отримання кредиту - на споживчі потреби, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом протягом 10 робочих днів з дати укладення договору, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, без ПДВ 4,50%, нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі. Процентна ставка 0,01% річних. Загальна витрати за кредитом 79437,75 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 127357,75 грн. Реальна річна процентна ставка 114,73% річних.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.625ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як убачається з розрахунку заборгованості борг відповідача станом на 25 липня 2024 року становить 70720,49 грн, що складається із: 42034,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2,30 грн - заборгованість за відсотками; 28683,10 грн - комісія.
25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1, згідно умов якого АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ«ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №300005292 від 30 вересня 2021 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 (а. с. 41 - 45).
Відповідно до витягу з витягу із Реєстру прав вимоги від 25.07.2024 року до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1 ТОВ«ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі заборгованості 70720,49 грн, з яких: 42034,99 грн - залишок по тілу кредиту; 2,30 грн - залишок по відсотках; 28683,10 грн - залишок по комісіям (а. с. 46).
Згідно з п. 2 договору про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1 від 25.07.2024, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів, набуває всі права кредитора за основними договорами.
Зарахування грошових коштів за договором про відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 4170 від 23 липня 2024 року (а. с. 47).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшли всі права АТ «Банк Форвард» щодо вимог до відповідача за вказаним договором.
Надаючи оцінку договору факторингу, суд також звертає увагу на положення ст. 1078 ЦК України, згідно якої предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу вих. №23723224 від 09.06.2025 про погашення заборгованості за договором кредиту №300005292 від 30.09.2021 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 у розмірі 70720,49 грн та повідомлено відповідача, що у разі невиконання їхньої вимоги справу буде передано для проведення процедури примусового стягнення заборгованості. Разом з тим, досудова вимога залишена останнім без реагування.
Так, за умовами договору було передбачено надання кредитних коштів в розмірі 42034,99 грн строком на 36 місяців. При цьому факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування на його рахунок підтверджений належними доказами, а саме виписками по особових рахунках угоди № 30005292 від 30.09.2021 року.
У зв'язку з цим, позивачем доведено отримання відповідачем кредитних коштів, які в добровільному порядку не повернуті відповідачем, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
За договором кредиту №30005292 від 30 вересня 2021 року позивач також просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентами в розмірі 2,30 грн, які ним розраховувались відповідно до умов, погоджених позикодавцем та боржником у пунктах зазначеного договору.
З огляду на викладене, нарахуванню та стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами за період з 30.09.2021 року по 21.01.2024 року, як передбачено умовами укладеного Договору та графіком платежів, що в сумі становить 2,30 грн.
При вирішенні питання щодо нарахування та стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 28683,20 грн, суд виходить з наступного.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.
Відповідно до ст.12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо повернення коштів та сплати відсотків, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за ними.
В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки при подачі позову позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подачу позову майнового характеру, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню із відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3 - 6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. В позовній заяві позивач просив стягнути судові витрати, зокрема, 7000 грн витрат на правничу допомогу.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0206.
Згідно з договором про надання правової допомоги від 02 червня 2025 року Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правничої допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта.
У договорі сторони встановили, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком №1 до договору.
Отже, правову допомогу ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надавало АО «Апологет». Позивач подав до суду договір про надання правової допомоги від 02 червня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг № 16 від 09.06.2025, детальний опис наданих послуг до акту № 16 від 09.06.2025.
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа «Немайстер проти Австрії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторони позивача, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, аналізуючи надані суду докази, з огляду на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог (59,44%), а саме в сумі 1439,87 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 4439,87 грн (на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн, витрати на сплату судового збору - 1439,87 грн).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 300005292 від 30 вересня 2021 року у розмірі 42037 (сорок дві тисячі тридцять сім) гривень 87 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 1439 (одна тисяча чотириста тридцять сім) гривень 87 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В.Роздайбіда