Провадження № 1-кп/734/318/25 Справа № 734/2443/25
про продовження строку запобіжного заходу
10 липня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ,-
Козелецьким районним судом здійснюється розгляд кримінального провадження № 42024272300000436 від 22.08.2024 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
В ході судового засідання прокурор подав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_5 з метою запобігання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17,65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без дозволу командування, 09 серпня 2024 року був виписаний з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за порушення госпітального режиму, та за відсутності законних підстав і поважних до розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 не повернувся.
Ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 16.05.2025 щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.07.2025 включно.
Сторона обвинувачення, приходить до висновку, що відносно обвинуваченого слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним ризикам, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого йому загрожує максимальне покарання у виді позбавленням волі на строк до 10 років, тому, думка про невідворотність покарання може спонукати його вчинити спроби переховуватися від правосуддя, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, він може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників провадження, а саме примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання, так як судовий розгляд не розпочато, свідки судом не допитані, докази не досліджені, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, у разі перебування на волі, згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України він може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки звільнений умовно-достроково і був раніше судимий.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги щодо продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з підстав, викладених у клопотанні.
Обвинувачений, посилаючись на слабкий стан здоров'я та необхідність догляду за матір'ю похилого віку, просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник вважає, що такий запобіжний захід, як домашній арешт буде достатньо для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Також вважає, що прокурором не у повній мірі доведено наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Метою і підставою продовження строку тримання обвинуваченому під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який, у відповідності до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого йому загрожує максимальне покарання у виді позбавленням волі на строк до 10 років, за місцем несення служби характеризується негативно, судовий розгляд даного кримінального провадження не розпочато, свідки судом не допитані, докази не досліджені. Відтак, суд вважає доведеним прокурором існування ризиків на даний час, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оскільки строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 14 липня 2025 року, судовий розгляд кримінального провадження триває, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого зберігаються і на даний час, ураховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для зміни йому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який.
Крім того, суд враховує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан, строк дії якого в подальшому було продовжено, а тому в умовах, які існують в Україні, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого. Однак суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли, є й надалі актуальними, тому суд приходить до висновку про необхідність продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченому в межах строку, визначеного законом.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинуваченому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, суд до уваги не бере, оскільки озвучені доводи не є визначальними при вирішенні питання щодо виду запобіжного заходу. Дані про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора у наданих суду матеріалах кримінального провадження відсутні. Стороною захисту не надані докази, документи, які б свідчили про істотні зміни, що відбулися із часу обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На виконання протокольної ухвали суду від 01 липня 2025 року змінити місце утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на Державну установу «Чернігівській слідчий ізолятор», етапувавши останнього з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Чернігівській слідчий ізолятор».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 372 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_2 , громадянину України, в силу ст.89 КК України не судимому, військовослужбовцю військової служби за мобілізацією на посаді курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 вересня 2025 року, включно, із збереженням можливості внесення раніше визначеної застави та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення відповідно до ухвали Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 травня 2025 року.
Змінити місце утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на Державну установу «Чернігівській слідчий ізолятор», етапувавши останнього з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Чернігівській слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя