Справа № 748/1514/25
Провадження № 2-а/750/192/25
10 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення,
09 травня ОСОБА_1 з використанням системи «Електронний суд» звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови № 393 та № 394 від 15 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а справи закрити.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що ввечері 12 квітня 2025 року внаслідок конфлікту з працівниками патрульної поліції позивача безпідставно затримали та доставили до відділу поліції, а також - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Без вручення повістки та без дотримання законного порядку виклику останнього утримували в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки протягом ночі, після чого було складено адміністративні матеріали, які стали підставою для винесення постанов № 393 та № 394. Так, 15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 393 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала нібито його відмова від отримання 12 квітня 2025 року направлення на проходження військово-лікарської комісії. Водночас, відповідно до пояснень, внесених позивачем до протоколу про адміністративне правопорушення, останній не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, а лише зазначив, що вважає недоцільним її проходження без попереднього подання медичних документів, оскільки був затриманий поліцією без можливості їх отримання. Така позиція узгоджується із вимогами пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, яким передбачено, що особа при проходженні військово-лікарської комісії зобов'язана надати медичну карту та інші медичні документи. Прохання надати час для збирання медичних документів не є відмовою від військово-лікарської комісії в розумінні частини третьої статті 210-1 КУпАП. Крім того, відповідачем не було надано належних доказів фактичної категоричної відмови від отримання направлення. У матеріалах справи відсутні докази доведення до відома акту відмови, відеозапис вручення направлення або інші допустимі докази в розумінні статті 251 КУпАП, як того вимагає Інструкція із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затверджена наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532. Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, направлення на військово-лікарську має вручатися під особистий підпис особи з реєстрацією в журналі обліку та роз'ясненням правових наслідків відмови. Вказані процедурні дії не були дотримані, що є підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною. Також, 15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 394 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за те, що позивач нібито не пред?явив військово-обліковий документ в особливий період. Однак, така кваліфікація є безпідставною. Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період мобілізації зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб. Водночас, вказана норма не встановлює обов?язку мати виключно паперовий варіант документа, а пунктами 9-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 559 року, передбачено рівнозначну юридичну силу електронного військово-облікового документа, сформованого в додатку «Резерв+» або в застосунку «Дія». Позивач мав електронний військово-обліковий документ, однак посадові особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки проігнорували таку можливість його пред'явлення, чим порушили принцип правової визначеності та рівності форм документів. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази (фото-, відеофіксація), які б підтверджували факт відсутності в позивача будь-якого військово-облікового документа під час перевірки, що є обов'язковим відповідно до пункту 4 Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532. Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, що встановлюються, зокрема, засобами відеозапису. Проте, ні в постанові, ні в протоколі не зазначено посилань на такі докази. Також, в діях начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 наявне грубе порушення вимог статті 36 КУпАП, яка регламентує порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Адміністративні правопорушення були вчинені в один день - 12 квітня 2025 року в місті Чернігові та стосуються однієї особи. Обидва правопорушення були зафіксовані в межах одного інциденту, що розпочався із затримання позивача працівниками патрульної поліції та подальшого доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому, обидві постанови винесені одним і тим самим органом - ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ОСОБА_2 з однаковою правовою кваліфікацією - частина третя статті 210-1 КУпАП, у зв?язку з відсутністю військово-облікового документа та відмовою від проходження військово-лікарської комісії. За таких обставин, відповідно до частини другої статті 36 КУпАП уповноважена посадова особа була зобов'язана накласти лише одне адміністративне стягнення в межах санкції за більш серйозне правопорушення. Винесення ж двох окремих постанов за події, що фактично є продовженням однієї процесуальної ситуації свідчить про порушення принципів правової визначеності, індивідуалізації відповідальності та заборони подвійного притягнення до відповідальності за одне діяння. Також, позивачу не були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, порушено право позивача на правову допомогу, не були досліджені докази та не були вирішені клопотання. Оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 КУпАП, постанови є необґрунтованими та такими, що винесені без своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, з порушенням вимог статей 278, 279 КУпАП, а справи про адміністративні правопорушення підлягають закриттю.
Згідно ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що 12 квітня 2025 року відносно позивача були складені протоколи № 393 та № 394 про вчинення ним правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв?язку з відмовою від отримання направлення на військово-лікарську комісію та відмовою від проходження військово-лікарської комісії, а також у зв'язку з відсутністю в позивача військово-облікового документу. На розгляд справи ні позивач, ні його захисник не прибули, жодних пояснень не надали. Дослідивши всі наявні докази, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наклав адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Оскільки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів були відсутні відомості про проходження позивачем медичного огляду за останні декілька років (останній огляд було проведено 14 листопада 2022 року, що підтверджується копією електронного військово-облікового документа, наданого позивачем), то 12 квітня 2025 року в умовах особливого періоду уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було видано направлення № 202504122114 для проходження військо-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації. Однак, від отримання вказаного направлення та від проходження військово-лікарської комісії позивач відмовився, чим порушив абзац третій частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Доказами фактичної відмови є оригінал виписаного на ім'я позивача направлення, яке він відмовився отримати, та, яке було долучено до справи, а також відповідний акт, яким зафіксовано факт відмови від отримання направлення та проходження медичного огляду. Проходження медичного огляду без направлення є неможливим. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов?язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Окрім того, критично необхідно ставитися до твердження позивача про те, що позивач не відмовлявся від проходження медичного огляду, адже позивачу було роз'яснено можливість отримати направлення та пройти медичний огляд у строки, передбачені Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року. Позивач, враховуючи строки, встановлені законодавством України для проходження військово-лікарської комісії, після отримання б направлення на військово-лікарську комісію мав можливість зібрати необхідні йому медичні документи та пройти її у визначені законодавством строки, однак від отримання такого направлення категорично відмовився, що фактично унеможливлювало подальше проходження такого огляду, адже медичний огляд здійснюється виключно на підставі відповідного направлення. Позивач, маючи можливість зібрати всі необхідні йому медичні документи та обрати зручну для себе дату проходження медичного огляду, на момент розгляду справи в суді так і не пройшов медичний огляд, що вказує на невідповідність тверджень позивача тим діям, які позивач вчиняє. Інструкція із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затверджена наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532, на яку посилається позивач, не регулює відносини щодо направлення осіб на медичний огляд. Хибним є твердження позивача про те, що направлення не було зареєстроване у відповідному журналі обліку, адже такому направленню було присвоєно відповідний порядковий номер 202504122114. Також, під час перевірки документів у позивача не було при собі жодного військово-облікового документа, а тому відносно нього було складено відповідний протокол. Не відповідають дійсності твердження позивача про те, що він пред'являв уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 військово-обліковий документ в електронній формі (застосунок «Резерв+»), адже як слідує з копії військово-облікового документа, наданого до позовної заяви, такий військово-обліковий документ був сформований 06 травня 2025 року о 14 год. 29 хв., тобто майже через один місяць від моменту перевірки наявності в позивача військово-облікового документа та оформлення відповідного протоколу. Доводи позивача щодо необхідності об?єднання обох протоколів в одне провадження, як це передбачено статтею 36 КУпАП, не заслуговують на увагу. Відповідно до протоколів № 393 та № 394 позивачем у різний час вчинено два різні правопорушення, а тому в даному випадку положення частини другої статті 36 КУпАП не підлягають застосуванню. Необґрунтованими є твердження позивача, що уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 не було роз?яснено позивачу його права, адже вказане спростовується відповідними підписами в протоколі. Крім того, не було порушено право позивача на захист, адже відповідно до положень частини першої статті 268 КУпАП, частини першої статті 271 КУпАП участь захисника гарантується виключно при розгляді справи, а не під час складання протоколів. Будучи обізнаним про час та місце розгляду обох справ, позивач не прибув на їх розгляд та не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання правової допомоги від адвоката або іншого фахівця в галузі права. Також, не заслуговують на увагу доводи позивача, що при розгляді обох справ не були вирішені клопотання та не досліджувалися докази, адже жодних клопотань позивачем не заявлялося. У той же час, саме в результаті дослідження всіх доказів, які підтверджують вину позивача, відносно нього були винесені обґрунтовані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Оцінюючи співвідношення забезпечення дотримання прав позивача з принципами забезпечення національної безпеки та захисту суспільного інтересу в контексті спірних правовідносин, пріоритетним є забезпечення дотримання засад національної безпеки та суспільного інтересу, які переважають над інтересами особи, яка правомірно була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.
12 квітня 2025 року стрільцем другого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол № 393 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 12 квітня 2025 року о 21 год. 51 хв. було виписано направлення на проходження громадянином ОСОБА_1 військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Однак, у порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаного вище направлення та проходження військово-лікарської комісії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Громадянинові ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 15 квітня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 404.
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності», зазначено: «Я, ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, у зв'язку з тим, що не мав при собі медичних документів, так як був затриманий поліцією і доставлений в ТЦК без їх наявності. Вважаю проходження ВЛК недоцільним».
До протоколу додано направлення ОСОБА_1 від 12 квітня 2025 року № 202504122114 для встановлення придатності до проходження військової служби в Збройних силах України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Крім того, до протоколу додано акт відмови від проходження військово-лікарської комісії, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження військово лікарської комісії з метою визначення ступеня його придатності до військової служби (направлення № 202504122114 від 12 квітня 2025 року). ОСОБА_1 було роз'яснено про настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії у відповідності до частини третьої статті 210-1 КУпАП.
15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 393 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 14 на звороті - 15).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 12 квітня 2025 року о 21 год. 51 хв. в умовах особливого періоду уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянину ОСОБА_1 було виписано направлення № 202504122114 для проходження військо-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби під час мобілізації. Однак, від отримання вказаного направлення та від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 відмовився, чим порушив абзац третій частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскільки, громадянин ОСОБА_1 категорично відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії, то своїми діями в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова не містить підпису позивача.
Також, 12 квітня 2025 року стрільцем другого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол № 394 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 12 квітня 2025 року о 22 год. 00 хв. в умовах особливого періоду та під час проведення мобілізації при перевірці наявних у громадянина ОСОБА_1 документів уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в порушення вимог частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не мав при собі військово-облікового документа, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Громадянинові ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 15 хв. 15 квітня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 404.
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
15 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 394 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 16 на звороті - 17).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 12 квітня 2025 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол № 394 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з тим, що 12 квітня 2025 року в умовах особливого періоду та під час проведення мобілізації, при перевірці наявних у громадянина ОСОБА_1 документів уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа. Таким чином, своїми діями в умовах особливого періоду ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова не містить підпису позивача.
Відповідно до інформації, сформованої 06 травня 2025 року з додатку «Резерв+», позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) та має звання солдат. Також, позивач є непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Крім того, міститься дата проходження військово-лікарської комісії - 14 листопада 2022 року (а.с. 11).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також, частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач не визнає вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому вказані обставини відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов'язують відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.
При цьому, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення.
Обставини викладені в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути перевірені за допомогою доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Також, згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено і він діє і на даний час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з положеннями пункту 74 Порядку № 560 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - від 04.03.2025) військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Відповідно до пункту 74-1 Порядку № 560 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - від 04.03.2025) для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Таким чином, з наведеного слідує, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Так, в матеріалах справи наявне направлення позивача для встановлення придатності до проходження військової служби від 12 квітня 2025 року № 202504122114, однак воно не сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як того вимагає Порядок № 560.
Також, згідно із пунктами 1-2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Пунктом 7 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа). Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках: взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов'язаного або резервіста; якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного; зміни категорії щодо військового обов'язку; відсутності місця для внесення змін; невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку; втрати (зіпсування); виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Призовникам військово-обліковий документ на бланку оформляється та видається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом.
Згідно із пунктом 9 № 559 Порядку військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також, згідно з пунктами 49-51 Порядку № 560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
Пунктом 52 Порядку № 560 визначено, що під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред'явлення такими особами документів не здійснюється.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема, що позивач не мав при собі військово-облікового документа (як-то фото-, відео фіксація, пояснення свідків).
А тому, в силу дії конституційного принципу невинуватості всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, зокрема порушення позивачем вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Також, відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов по справах про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 393 по справі про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Скасувати постанову № 394 по справі про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Суддя