Справа № 750/7419/25
Провадження № 2-а/750/187/25
10 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
30 травня 2025 року ОСОБА_1 з використанням системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 638/1 від 21 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ? КУпАП), а справу закрити.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 21 квітня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову у зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги повістки та не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана постанова є незаконною, а дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду справи та винесення постанови ? протиправними. Оскаржувана постанова не містить даних, які б підтверджували факт отримання позивачем повістки та ознайомлення з її змістом і вимогами. У постанові відсутні відомості про час та спосіб направлення позивачу повістки, а також ? відомості, які підтверджують факт її отримання позивачем. Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, в який спосіб зафіксовано факт отримання позивачем повістки та ознайомлення з її вимогами, що давало б підстави для висновку про свідоме ігнорування позивачем вимог про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідно і вчинення протиправних, винних дій. Також, з оскаржуваної постанови неможливо встановити, на підставі чого начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та чи досліджувались матеріали справи. В оскаржуваній постанові відсутні дані щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, який у сукупності з іншими матеріали справи мав би бути підставою для висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначена мета виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржуваної постанови не отримував, що підтверджується змістом постанови та відсутністю в ній підпису позивача. Нормами мобілізаційного законодавства передбачено виклик військовозобов'язаних до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уточнення персональних даних та три способи, за допомогою яких громадяни України, які перебувають на території України, та, які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Позивач виконав покладений на нього обов'язок щодо уточнення персональних даних та у визначені законодавством строки, а саме: 13 липня 2024 року через електронний кабінет військовозобов?язаного «Резерв+» уточнив свої персональні дані, що підтверджується сформованим 08 травня 2025 року у застосунку «Резерв+» військово-обліковим документом. Отже, як станом на 13 липня 2024 року, так і станом на 21 квітня 2025 року персональні дані позивача не змінювались, що виключало необхідність його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних. Повісток за адресою місця проживання, повідомленою позивачем територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, позивач не отримував. Таким чином, відсутні належні докази того, що позивачу за відповідною адресою місця проживання в установленому законом порядку направлялася повістка. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відсутня. Також, відсутні належні та допустимі докази того, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та докази необхідності його виклику для уточнення військово-облікових даних, які позивач своєчасно уточнив, та, які залишаються незмінними до теперішнього часу. Після уточнення своїх даних позивач сформував у застосунку «Резерв+» військово-обліковий документ, який не містив жодних застережень щодо необхідності явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для додаткового уточнення військово-облікових даних, а тому ці обставини свідчать, що позивач не ухилявся від виконання свого конституційного обов?язку та не порушував мобілізаційного законодавства.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що вчинення позивачем правопорушення підтверджується повісткою № 2089304 від 17 січня 2025 року, конвертом Укрпошти та довідкою про причини повернення від 26 січня 2025 року, а також протоколом № 71 від 17 квітня 2025 року. Факт відправки позивачу повістки підтверджується копією конверта Укрпошти та довідкою про причини його повернення. Зокрема, на конверті Укрпошти вказано, що повістка ТЦК направляється позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання та реєстрації позивача. З довідки про причини повернення слідує, що адресат відсутній за вказаною адресою. Враховуючи норми пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, повістка вважається вручена належним чином, оскільки на конверті «Укрпошта» є довідка про відсутність позивача за вказаною адресою. Також, у позовній заяві позивач посилається на те, що ним у встановлені строки оновлено облікові дані, тому підстав для прибуття за викликом по повістці не вбачається. Відповідно до позиції Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 754/14862/24 оновлення даних у застосунку «Резерв+» не є підставою для неприбуття по повістці.
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.
Згідно з копією військового квитка позивача він прийнятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 12 січня 2017 року (а.с. 14-16).
Зі скріншоту військово-облікового документа позивача слідує, що позивач перебуває на обліку, дані уточнено вчасно, дата уточнення даних - 13 липня 2024 рік. (а.с. 17).
17 січня 2025 року (дата накладення кваліфікованого електронного підпису) керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 видано повістку № 2089304 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з якою йому необхідно з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 30 січня 2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказана повістка має QR-код для перевірки чинності повістки.
Відповідно до копії конверта «Укрпошта» повістка надсилалася позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, згідно з довідкою про причини повернення/досилання повернулася, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно з довідкою про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 5п/56 від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , 17 квітня 2025 року о 09 год. 00 хв. доставлений працівником поліції до ІНФОРМАЦІЯ_7 , складено адміністративний протокол.
17 квітня 2025 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 складено протокол № 71 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 17 квітня 2025 року о 09 год. 08 хв. за адресою: м. Чернігів, у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 (де тимчасово дислокується частина військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_7 ) органами Національної поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 № Е1399423 від 09 лютого 2025 року щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, як такого, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 30 січня 2025 року по повістці, чим порушив абзаци 1, 3, 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частини першу, другу статті 17 Закону України «Про оборону України», абзаци 1, 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаци 1, 8, 15 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Громадянинові ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 21 квітня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача.
Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено «Протокол прочитано, з викладеним не згоден».
21 квітня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 638/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 25500 грн. (а.с. 36 на звороті).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав повістку від 17 січня 2025 року № 2089304 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 30 січня 2025 року, але в порушення мобілізаційного законодавства не виконав вимоги повістки та не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив абзац 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив в особливий період адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова не містить підпису позивача.
У постанові зазначено, що копію постанови від 21 квітня 2025 року № 638/1 про притягнення до адміністративної відповідальності направлено позивачу засобами поштового зв'язку 21 квітня 2025 року.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також, частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач не визнає вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому вказані обставини відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов'язують відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.
Так, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Також, згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено і він діє і на даний час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Також, частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок), визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Пунктом 21 Порядку передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктом 23 Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до пункту 24 Порядку у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно із підпунктом 1 пункту 27 Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку).
Відповідно до пункту 29 Порядку у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Абзацами 1 та 2 пункту 30 Порядку визначено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно із пунктом 30-1 Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Відповідно до пункту 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (пункт 30-3 Порядку).
Згідно із пунктом 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Пунктом 41 Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пунктів 41-1, 41-2 Перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Згідно з інформацією, яка міститься в матеріалах справи, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії конверта «Укрпошта» слідує, що повістка надсилалася позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою його місця проживання - АДРЕСА_1 .
Також, з матеріалів справи слідує, що позивач відповідно до повістки № 2089304 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. на 30 січня 2025 року, і саме за фактом неявки в указаний час та день відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та в подальшому винесено оскаржувану постанову.
Відповідно до копії конверта та довідки про причини повернення/досилання дана повістка повернулася відповідачу як відправнику, з відміткою про відсутність адресата за адресою, вказаною на поштовому відправленні.
Таким чином, у даній справі повістка позивачу вручена не була, а працівниками поштового відділення було проставлено відмітку про відсутність адресата за вказаною адресою.
Проаналізувавши вимоги пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, суд зазначає, що належним підтвердженням оповіщення особи про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є, зокрема, день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Разом з тим, пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Так, з інформації про відстеження поштового відправлення № 0610224812313 слідує, що невдала спроба вручення поштового відправлення відбулася 24 січня 2025 року, а вже 26 січня 2025 року вказане поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Тобто, поштовим відділенням менше ніж через три робочі дні проставлено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та повернуто лист до відправника. Відтак, після інформування адресата про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» (якщо таке мало місце) не було дотримано процедури, встановленої Правилами надання послуг поштового зв'язку, оскільки повістка не зберігалась 3 робочі дні у відділені поштового зв'язку і позивачу таким чином не було надано можливості отримати її в цей строк.
За вказаних обставин, суд констатує, що в даному випадку мало місце не дотримання порядку вручення повістки позивачу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що зі спірної постанови слідує, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено на позивача штраф у максимальному розмірі - 25500 грн. (17х1500), й при цьому не враховано та не обґрунтовано його відповідність характеру вчиненого правопорушення, не враховано особу порушника, ступінь його вини та інші обставини.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За вказаних обставин, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідачем не було доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим суд знаходить підстави для скасування постанови № 638/1 по справі про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Також, відповідно до статті 139 КАС України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Березовський Олексій Дмитрович на підставі договору № 4-2025/а про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року (а.с. 20-22).
Пунктом 4.3 договору № 4-2025/а про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року визначено, що позивач авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 7000 грн.
Копією акту прийому передачі грошових коштів згідно договору № 4-2025/а про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року підтверджується сплата адвокату Березовському Олексію Дмитровичу 7000 грн. за надання правничої допомоги (а.с. 24).
Згідно із частиною другою, третьою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 1500 грн.
Також, відповідно до статті 139 КАС на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 638/1 по справі про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення -закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 484 грн. 48 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1500 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Суддя