Справа № 750/18259/23
Провадження № 2/750/53/25
10 липня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарЩибря Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 750/18259/23 за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівська міська рада, ОСОБА_2 ,
13.12.2023 заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0024, площею 0,0813 га, 7410100000:02:009:0026, площею 0,0813 га, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути вказані земельні ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок.
15.12.2023 автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), дану справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В. від 27.12.2023 дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В. від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 01.03.2024.
02.02.2024 представником відповідача - адвокатом Петрушанко В.П. засобами поштового зв'язку подано відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнає у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 № 75 під державну охорону взято пам'ятники, а Закон УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», який діяв на той час, не мав такого виду пам'ятки як «пам'ятник» (існувала лише «пам'ятка»). Отже, дане рішення суперечить закону і на нього не розповсюджується вищевказаний закон. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що набрав чинності 12.07.2000, пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Для взяття на державний облік та під охорону держави пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина», включення її до Переліку місцевого значення, встановлення її охоронної зони мали бути прийняті відповідні рішення виконкомом Чернігівської обласної ради народних депутатів. Пам'ятка археології відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» не може бути визнана пам'яткою у зв'язку з тим, що відповідно до статті 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» відсутнє рішення виконкому Чернігівської обласної ради про затвердження переліку пам'яток. Крім того, проектна документація на пам'ятку археології відсутня, її межі станом на сьогоднішній день не визначено відповідно до вимог законодавства, відсутнє рішення Чернігівської міської ради про надання дозволу на її розроблення. Зазначає, що на пам'ятку № 7727/5007-Чр Державним підприємством «Водземпроект» у 2009 році була розроблена технічна документація, однак законодавством передбачена необхідність розробки проектної документації, а не технічної. Охоронний номер пам'ятки також не відповідає вимогам Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Вказує, що даний позов є віндикаційним, а тому просить застосувати до даного позову наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у його задоволенні.
19.02.2024 прокурором Чернігівської окружної прокуратури Тишкевич Л.В. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.
20.02.2024 Чернігівська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив.
У своїх відповідях на відзиви прокурор та представник Чернігівської обласної державної адміністрації зазначили, що розташування спірних земельних ділянок у межах пам'ятки археології місцевого значення «Ялівщина» II-I тис. до н.е., І тис., XI-XIII ст. згідно з чинним законодавством, свідчить про їх віднесення до земель історико-культурного призначення, що унеможливлює перебування у приватній власності. Відтак зайняття земельної ділянки, що віднесена до земель історико-культурного призначення, слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовні вимоги про зобов'язання повернути земельні ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
01.03.2024 відкладено підготовче засідання на 04.04.2024 у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
21.03.2024 суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2024.
На підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 указану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.04.2024 справу прийнято до провадження судді Супруна О.П. та призначено підготовче засідання на 04.06.2024.
Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
08.07.2025 прокурор Тишкевич Л.В. подала через систему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24.
У судове засідання 10.07.2025 учасники справи не з'явилися.
За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 10.07.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Положення статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз. 1 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р (І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії»).
Судом установлено, що ухвалою Верховного Суду від 29.04.2025 справу № 922/264/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Колегія суддів уважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20 про те, що ефективним способом захисту права держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, є негаторний позов.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 прийнято до розгляду справу № 922/264/24 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 17.09.2025.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 констатувала відсутність у цій справі підстав для формулювання свого висновку щодо розмежування негаторного та віндикаційного позовів, як способів захисту у сфері земельних правовідносин та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20 про те, що ефективним способом захисту права держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, є негаторний позов, який можна пред'явити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки, адже Прокурор не заявив ані вимоги про повернення земельної ділянки у власність держави (негаторного позову), ані вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційного позову).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Таким чином, для правильного вирішення даного спору суд передусім має визначитися з ефективністю обраного Чернігівською окружною прокуратурою способу захисту порушеного, на думку позивача, права власності держави на спірні земельні ділянки.
За приписом пункту «в» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (у редакції від 16.10.2020) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
За приписом частини п'ятої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Так, відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації № 15-2163/8 від 11.09.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:009:0024, площею 0,0813 га, 7410100000:02:009:0026, площею 0,0813 га, які знаходиться на території м. Чернігів (Чернігівської міської ради), входять в межі пам'ятки археології місцевого значення поселення «Ялівщина» II-І тис. до н.е., І тис., XI-XII ст., яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та повністю потрапляють у межі охоронної археологічної зони № 2 м. Чернігова (а.с. 138, т. І).
Отже, як і в справі, що розглядається, так і в справі № 922/1206/24, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, йдеться про ефективний спосіб (віндикаційний чи негаторний) захисту майнових прав на землі історико-культурного призначення.
Із огляду на подібність правовідносин у зазначених справах, із метою ухвалення рішення відповідно до норм матеріального права в частині ефективності способу захисту прав позивача, забезпечення єдності судової практики, на підставі пункту 10 частини першої статті 252, пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України суд вважає необхідним зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/264/24.
Керуючись статтями 257-261, 252, 253, 353, 354 ЦПК України, суд
Зупинити провадження у справі за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24 за позовом Харківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський кінний завод", Харківської районної військової адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Люботинської міської ради Харківської області, Люботинської міської ради про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями історико-культурного призначення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Суддя