Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 686/10028/25
Провадження № 2/689/421/25
Іменем України
10 липня 2025 року с-ще Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -
головуючий - суддя Соловйов А.В
за участю секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3 ,
треті особи - орган опіки та піклування Чортківської міської ради Тернопільської області, як орган опіки та піклування; Служба у справах дітей,
про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач звернулась із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покликається на те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не займається вихованням сина, не навідується, не сплачує аліментів, не цікавиться його життям та поведінкою, не піклується про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали з аналогічних мотивів. Показала, що відповідач пішов з сім'ї у лютому 2022 р., один раз приїжджав у 2023 р., однак, байдуже віднісся до дитини. Позивач спілкувалась із ним з приводу написання відповідачем заяви про відмову від батьківських прав, яку він вважав підставою для припинення сплати аліментів. Метою звернення із позовом зазначила намагання уникнути негативного впливу зі сторони відповідача на дитину у майбутньому.
Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, подав висновок про доцільність позбавлення відповідача його батьківських прав, а також заяву, в якій позов підтримав та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про час та день судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься його заява про відмову від своїх батьківських прав від 17.07.2024 р. та згоду на усиновлення його дитини.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 12.10.2021 р. сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому у Чортківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, актовий запис №389. В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 23.11.2021 р.. Шлюб було розірвано рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12.04.2023 р. у справі №608/526/23, яке набрало законної сили 13.05.2023 р.. Зазначеним рішенням дитину залишено проживати разом із матір'ю.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач проживає окремо з 2022 р., що, зокрема, встановлено рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12.04.2023 р. у справі №608/526/23, витягами з реєстру територіальної громади, записами у паспортах сторін.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов, в будинку за адресою АДРЕСА_1 , власником є мати позивача ОСОБА_5 , а у вказаному будинку крім батька позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також проживає позивач із чоловіком ОСОБА_7 та двома дітьми, у т.ч. ОСОБА_4 .. Актом зафіксовано, що відповідач не з'являвся по даній адресі, його місце перебування не відомо, утриманням ОСОБА_4 опікується лише його мати.
Судовим наказом Чортківського районного суду Тернопільської області №608/538/22 від 25.05.2022 р. з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01.04.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття. 03.06.2022 р. другим відділом державної виконавчої служби м. Хмельницького відкрито виконавче провадження №69137023 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання вина ОСОБА_4 ..
Відповідно до довідки-розрахунку від 08.04.2025 р., за період з 01.04.2022 р. по 01.03.2025 р. заборгованість по сплаті аліментів становить 98594 грн.. Водночас, з довідки-розрахунку від 08.04.2025 р. вбачається, що частково заборгованість по аліментам погашалась з липня по листопад 2022 р., з липня по листопад 2023 р., в лютому 2024 р..
03.12.2024 р. позивач ОСОБА_8 , уклала новий шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 03.12.2024 р., а 12.02.2025 р. у цьому новому шлюбі народився ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 20.02.2025 р..
Згідно довідки від 07.04.2025 р. №01-13/9 закладу дошкільної освіти №1 Чортківської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад дошкільної освіти №1 Чортківської міської ради з 15.05.2023 р. по теперішній час. За час відвідування закладу сином, батько - ОСОБА_13 не цікавився вихованням дитини та не приймав участі у групових та загально садкових заходах. Згідно довідки №332 виданої сімейним лікарем, ОСОБА_14 на візити до сімейного лікаря дитину приводить тільки його мати - ОСОБА_1 ..
Відповідно до листа від 17.07.2024 р., відповідач відмовляється від батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_4 , стверджує про обізнаність з правовими наслідками такої відмови та не заперечує проти його усиновлення.
З висновку органу опіки та піклування Чортківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконкому №195 від 18.06.2025 р., вбачається, що відповідач залишив сім'ю, коли дитині виповнилось 3 місяці і з того часу до сина не навідувався, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, син взагалі батька не знає. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_4 ..
Зазначеними доказами позивач обґрунтовує наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ч.ч. 1, 2, 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. ст. 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення наведених положень ст. 164 СК свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 р. у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 р. у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 р. у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 р. у справі №180/1954/19, від 13.11.2020 р. у справі №760/6835/18, від 09.11.2020 р. у справі №753/9433/17, від 02.11.2020 р. у справі №552/2947/19 та у постанові від 24.04.2019 р. у справі №300/908/17.
У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 р. у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться дитиною, тобто взагалі не виконує батьківські обов'язки, що вважає достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав. Позивач наполягає на тому, що відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов'язків щодо виховання дитини, і така поведінка є винною.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача. Всупереч наведеним положенням ЦПК України позивач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ..
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач судовий наказ, яким з нього стягнуто аліменти на утримання дитини не оскаржував, у процесі виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів частково погашалась. Зазначене спростовує посилання на ухилення від матеріального утримання дитини та не доводить того, що допущення заборгованості по аліментах не пов'язана з об'єктивними обставинами.
Суд не ставить під сумнів факт надіслання відповідачем позивачу листа від 17.07.2024 р. (а.с. 29), у якому відповідач відмовляється від батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_4 , стверджуючи про обізнаність з правовими наслідками такої відмови; а також не заперечує щодо майбутнього усиновлення дитини. Проте, суд не враховує зазначений лист, оскільки відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного суду від 10.11.2023 р. у справі № 401/1944/22.
Дослідивши зміст висновку органу опіки та піклування Чортківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконкому №195 від 18.06.2025 р., у якому йдеться про те, що відповідач залишив сім'ю, коли дитині виповнилось 3 місяці і з того часу до сина не навідувався, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, син взагалі батька не знає, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_4 , суд виходить з того, що висновок органу опіки та піклування не є обов'язковим для суду та оцінюється нарівні з іншими доказами по справі.
У ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України заначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 10.11.2023 р. у справі №401/1944/22, від 15.11.2023 р. у справі №932/2483/21).
Зазначений висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'ю та психічному розвитку. Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не містить оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.
Неактивність або певна бездіяльність відповідача, як батька, є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Той факт, що на даний час відповідач проживає окремо від дитини, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні та вихованні, що його поведінка є винною, загрожує реалізації прав та інтересів дитини.
Позивачем також не обґрунтувано, в чому полягає захист інтересів дитини при позбавленні відповідача батьківських прав, і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів. Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо нього. Судом не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 р. у справі №722/225/23.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови від 29.04.2020 р. у справі №522/10703/18, від 13.04.2020 р. у справі №760/468/18, від 11.03.2020 р. у справі №638/16622/17, від 23.12.2020 р. у справі №522/21914/14). Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків (постанова Верховного Суду від 03.07.2024 р. у справі №553/3035/22).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 р. у справі №344/1107/23.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 р. у справі «Савіни проти України», пункт 49).
Матеріали справи свідчать, що сторони проживають окремо в різних областях, позивач створила нову сім'ю, народила в новому шлюбі дитину і проживає разом із своєю сім'єю, періодично за потреби спілкується із відповідачем.
Оскільки позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В силу ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові, судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.Керуючись ст.12,76-81,141,259,263-265,280 ЦПК, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10.07.2025 р..
Суддя Соловйов А.В.