Провадження № 2/679/412/2025
Справа № 679/429/25
(заочне)
23 червня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гомілко К.Е.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Огойка А.А.,
представників третіх осіб - Карназей А.І., Кечі М.І. ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Огойко А.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 14.10.2012 позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , який в подальшому був розірваний рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.10.2020. У шлюбі сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 .
Судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08.07.2020 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.07.2020 до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного судового наказу було відкрито виконавче провадження 18.08.2020, а в подальшому у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів відповідача внесено до Єдиного реєстру боржників, накладено арешт на його кошти та застосовано до нього ряд тимчасових обмежень у правах.
З 2017 року відповідач не приймає участі у вихованні малолітньої дочки, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться умовами проживання, не проявляє щодо неї батьківської турботи та уваги, хоча має таку можливість.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дочки ОСОБА_5 , а тому позбавлення його батьківських прав щодо останньої відповідатиме інтересам дитини. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17 (провадження №61-46449св18), від 27.01.2021 у справі №398/4299/17 (провадження №61-2861св20), від 17.07.2024 у справі №755/8647/23 (провадження № 61-6722св24), від 25.09.2024 у справі №522/13565/23 (провадження № 61-10227св24), представник вважає, що є всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Крім того, висновком органу опіки та піклування Нетішинської міської ради №12/25-02-03/24 від 06.09.2024 визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного представник позивачки просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, документальне підтвердження яких буде надано не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.05.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Огойка А.А. про виклик та допит свідків.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Огойко А.А. позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Не заперечували проти проведення заочного розгляду справи.
Крім того позивачка зазначила, що вони з відповідачем проживають окремо з 2017 року, а розірвання шлюбу оформили у 2020 році. З 2017 року ОСОБА_3 не займається вихованням доньки, не цікавиться її життям та здоров'ям. З грудня 2023 року взагалі перестав платити аліменти. Донька має проблеми із зором. Коли дитині потрібно було лікувати очі, вона звернулася до відповідача з проханням дати кошти на лікування, однак він відмовився. Батько бачив доньку востаннє у 2022 році. У 2023 році він зателефонував ОСОБА_5 і запропонував зустрітися біля магазину «Наш Край», але не прийшов, що її дуже засмутило. Відповідач уникає спілкування з донькою, так як втік від неї, коли вони випадково зустрілися в магазині. Відповідач не бажає бачитися та спілкуватися з донькою, хоча має таку можливість, адже вони проживають в одному місті. Він не вітає її з днем народження, не дарує подарунки, не цікавиться нею взагалі. За таких обставин, позивачка вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки відповідає інтересам дитини.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Карназей А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_5 від 06.09.2024. Вважає, що в судовому засіданні доведено наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Кеча М.І. позовні вимоги підтримала. Пояснила, що обставини виконання відповідачем батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_5 були ретельно перевірені і комісія з питань захисту прав дитини прийшла до висновку, що він свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. ОСОБА_3 запрошували на засідання комісії з питань захисту прав дитини неодноразово, але він жодного разу не з'явився. В телефонній розмові чіткої позиції з приводу позбавлення його батьківських прав не висловив, що свідчить про його байдуже ставлення до вирішення цього питання.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток про виклик за місцем його реєстрації. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, а позивачка не заперечує проти ухвалення заочного рішення, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представників третіх осіб, показання свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 28.02.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області.
Як вбачається з рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.10.2020, шлюб між сторонами у справі, що зареєстрований 14.10.2012 виконавчим комітетом Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, актовий запис №6 - розірвано.
Судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08.07.2020 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.07.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного судового наказу 18.08.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_5.
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19.11.2022 вбачається, що позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , у зв'язку з чим її прізвище змінено на « ОСОБА_9 ».
У зв'язку наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 08.07.2020 по 01.07.2024 становить 178784,30 грн., відомості про ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується копією надісланого останньому повідомлення державного виконавця від 17.07.2024. Крім того, ОСОБА_3 тимчасово, до погашення заборгованості зі сплати аліментів, обмежено в праві виїзду за межі України, в праві користування визначеними видами зброї, в праві полювання, а також накладено арешт на його грошові кошти в межах суми стягнення, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця від 17.07.2024 та 06.11.2024.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) №23832 від 02.10.2024, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_10 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 08.07.2020 по 01.10.2024 складає 191555,30 грн. З даного розрахунку вбачається, що відповідач періодично сплачував аліменти на доньку, але в значно меншому розмірі, ніж йому нараховували до сплати. Починаючи з грудня 2023 року відповідач повністю припинив сплачувати аліменти.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01.08.2024, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_8 . Для виховання та розвитку дитини створені належні умови.
Із характеристики наданої Нетішинською гімназією «Гармонія» 15.07.2024 встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , 2013 року народження, з першого класу є ученицею гімназії. Батько учениці, ОСОБА_3 , з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, батьківські збори не відвідує, на телефонний зв'язок із класним керівником не виходить.
Згідно листа комунального некомерційного підприємства Нетішинської міської ради «Центр первинної медико - санітарної допомоги» № 1305 від 25.07.2024, ОСОБА_3 - батько малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прийом до лікаря-педіатра з дочкою не з'являється, щодо стану здоров'я дитини в телефонному режимі з лікарем не спілкується.
З листа відділу поліцейської діяльності № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області №3302/121/124/111-2024 від 22.07.2024 вбачається, що ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався.
Листом №14/02-03-1294/24 від 07.08.2024 служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради звернулася до відділу поліцейської діяльності № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області з проханням притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за неналежне виконання ним батьківських обов'язків відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 .
З листа відділу поліцейської діяльності № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області №3895/121/124/111-2024 від 27.08.2024 вбачається, що притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не представилося за можливе, оскільки в телефонній розмові останній повідомив працівників поліції про те, що перебуває у с. Яруга, Вінницької області де здійснює догляд за дядьком ОСОБА_11 , 1974 року народження.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із зверненням ОСОБА_1 до служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради з метою надання висновку щодо позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_3 запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини, які відбувалися 06.08.2024 та 03.09.2024, однак на жодне з них не з'явився. 01.08.2024 працівник служби у справах дітей провів телефонну розмову з ОСОБА_3 у ході якої він повідомив, що перебуває за межами міста, чіткої позиції щодо позбавлення його батьківських прав не висловив, зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини виникла через відсутність у нього заробітку, має бажання спілкуватися з дочкою, однак вона ігнорує його дзвінки. ОСОБА_3 підтвердив, що не цікавився навчанням та успіхами доньки.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №12/25-02-03/24 від 06.09.2024, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він ухиляється від виховання та утримання малолітньої дочки, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, хоча має реальну можливість їх виконувати, але не вчиняє відповідних дій.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - подруги ОСОБА_1 , з якими вона дружить близько шести років, показали, що за час спілкування з позивачкою вони жодного разу не бачили ОСОБА_5 разом з батьком. Зі слів позивачки та її доньки їм відомо, що відповідач з дитиною не спілкується, участі у її вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Позивачка зверталася до нього з проханням дати гроші на лікування дочки, оскільки у неї проблеми із зором, однак він відмовився. ОСОБА_5 розповідала, що одного разу батько призначив їй зустріч біля магазину « Наш Край », вона прочекала його майже годину, але він не прийшов. Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, дитиною не цікавиться, ініціативи до спілкування не проявляє. Позивачка не перешкоджає відповідачу у спілкуванні з дочкою.
Свідок ОСОБА_15 - матір позивачки та баба малолітньої ОСОБА_4 , в судовому засіданні показала, що відповідач мало спілкувався з ОСОБА_5 навіть в період, коли вони проживали разом. Після того, як сторони у справі стали проживати окремо, ОСОБА_3 не бере участі у вихованні та житті своєї доньки, не забезпечує її матеріально, навіть не вітає з днем народження і не дарує подарунки. Одного разу він домовився з ОСОБА_5 про зустріч, однак на неї не прийшов, що її засмутило.
В судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_16 малолітня ОСОБА_4 пояснила, що востаннє бачилася з батьком приблизно 2 роки тому і спілкувалася з ним телефоном десь рік чи два тому. Минулого року вона телефонувала йому, щоб привітати з днем народження, однак він на дзвінок не відповів і не передзвонив. Останні 2 роки він також не вітав її з днем народження, подарунки не дарував. Приблизно 2 роки тому батько призначив їй зустріч біля магазину «Наш Край», вона чекала його майже годину, але він не прийшов. Також був випадок, коли вона побачила його в магазині і хотіла підійти поспілкуватися, але він зробив вигляд, що не помітив її і втік, щоб уникнути зустрічі. Малолітня ОСОБА_4 пояснила, що в неї хороші відносини з вітчимом. Вона не хоче підтримувати відносини та спілкуватися з батьком, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно ст.9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення положень п.2 ч.1 ст.164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні справи про позбавлення батьківських прав суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункти 54, 58 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/040).
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Відповідно до ст.81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивачку.
Судом встановлено, що відповідач з 2017 року не проживає разом з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , не виконує належним чином свої обов'язки щодо її виховання, не проявляє інтересу до її життя, здоров'я і навчання, а з 2023 року не бачиться та не спілкується з нею.
Про байдуже ставлення відповідача до своєї дочки і не бажання виконувати свої батьківські обов'язки вказала позивачка, допитані у судовому засіданні свідки, а також малолітня ОСОБА_5 , яка надала пояснення суду у присутності психолога. Свідченням цього є також те, що відповідач, маючи об'єктивну можливість, не скористався правом бути заслуханим комісією з питань захисту прав дитини, на якій розглядалося питання щодо доцільності позбавлення його батьківських прав відносно доньки. Крім того, відповідач не виявив бажання прийняти участь у розгляді справи судом особисто, чи через свого представника, відзив із запереченнями щодо позовних вимог не подав, що також оцінюється судом, як небажання відповідача налагодити стосунки з дочкою, брати участь у вихованні дитини та його мовчазну згоду на позбавлення батьківських прав.
Фактів створення перешкод з боку матері у здійсненні батьком своїх прав щодо дитини судом не встановлено. Відомості щодо звернення відповідача до органу опіки та піклування або суду, щодо встановлення порядку та способів його участі у вихованні дитини відсутні.
Отже, під час розгляду справи судом встановлені незаперечні факти винних дій відповідача ОСОБА_3 щодо ухилення від належного виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, так як протягом тривалого часу він не турбується про фізичний та духовний розвиток доньки, стан її здоров'я, її підготовку до самостійного життя, а саме: не цікавиться її життям, здоров'ям, навчанням, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що негативно впливає на її виховання. Дитиною опікуються матір, яка займається її вихованням, утриманням та лікуванням. Вказані обставини в сукупності свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню доньки, свідоме нехтування ним своїми обов'язками.
Будь-яких доказів того, що батьківські обов'язки не виконуються відповідачем ОСОБА_3 з поважних причин, як того вимагають ст.ст.10, 60 ЦПК України, він суду не надав, хоча мав таку можливість.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки переконаний, що позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини, сприятиме її повноцінному фізичному та духовному розвитку.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Окрім того, згідно вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивачки в судовому засіданні зазначив про те, що ним будуть подані додатково докази про розмір судових витрат, які ОСОБА_1 понесла у зв'язку з розглядом справи.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на наведене, суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 133, 141, 150, 155, 157, 164, 166 СК України, ст.ст.11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.2, 5, 10-13, 66, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 14 годину 00 хвилин 11 липня 2025 року в залі судових засідань (30101, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, просп.Незалежності, 12).
ОСОБА_1 протягом п'яти днів після ухвалення рішення надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його складення.
Повне судове рішення складено 03.07.2025.
Сторони у справі:
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Огойко Андрій Анатолійович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Треті особи:
- орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 05399231, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1;
- служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 26381614, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1.
Суддя: Сопронюк О.В.