Справа № 673/178/24
Провадження № 2/673/45/25
10 липня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Ягодіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ставнічук Р.М.,
позивача- ОСОБА_1 ,
відповідача- ОСОБА_2 ,
представників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди-
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що являється власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 09.11.2022 року відповідач ОСОБА_2 , який є власником сусідньої земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 протиправно зрізав близько 30 дерев, які росли на належній їй земельній ділянці, чим заподіяв майнової шкоди в розмірі 20000грн. Вказаний розмір майнової шкоди разом із судовими витратами у виді судового збору просила стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою судді від 14.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.12.2024 року представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення строку для його подання.
Згідно вказаного відзиву відповідач просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 з огляду на необґрунтованість позовних вимог - відсутність доказів про точну кількість дерев, їх породу, вік, належний розрахунок вартості завданої шкоди.
В судовому засіданні сторона позивача вимоги позову підтримала в повному обсязі. При цьому, позивачка вказала, що протягом усього життя користується земельною ділянкою, що поруч із належним їй житловим будинком. На вказаній земельній ділянці її батьками були посаджені різні плодові дерева. 09.11.2022 року вона виявила як сусід ОСОБА_2 за допомогою інших односельчан ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зрізали дерева на належній їй частині земельної ділянки. З приводу цього в неї виник конфлікт із ОСОБА_2 , однак останній продовжував зрізати насадження та при цьому переносив межові знаки в сторону належної їй земельної ділянки. Вказані дії ОСОБА_2 тривали протягом декількох днів та з цього приводу вона зверталася до представників місцевої влади та правоохоронних органів. Також, вказувала, що шкода в розмірі 20000грн визначена нею як упущена вигода, саме таку суму вона могла б отримати від майбутнього урожаю.
Стороною відповідача позовні вимоги в суді заперечувалися в повному обсязі в силу їх недоведеності. Так, ОСОБА_2 стверджував, що зрізав дерева на власній земельній ділянці, при цьому із позивачем у них наявний конфлікт з приводу меж належних їм суміжних земельних ділянок.
Заслухавши сторони, показання свідків, дослідивши в повному обсязі письмові докази надані в підтвердження та спростування позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 згідно земельної кадастрової книги числяться присадибні земельні ділянки, загальною площею 0,75га, що підтверджується довідкою Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №76 від 05.12.2022р.
Згідно рішення Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 04.06.2021 року №125-07/2021 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовними площами 1,000 га та 0,4000га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Вовковинецької селищної ради, в межах населеного пункту села Чернелівці Хмельницького району Хмельницької області.
ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки кадастровий номер 6821584400:03:005:0010 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2486га, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
10.11.2022 року ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , який порушуючи правила добросусідства, 09.11.2022 року за допомогою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на належній їй земельній ділянці зрізав біля 20 дерев.
24.11.2022 року ОСОБА_1 направляла звернення до Вовковинецької селищної ради Хмельницької області на підставі якого складено акт обстеження на місцевості земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Так, згідно даного акту від 01.12.2022 року було проведено обстеження (в натурі) на місцевості земельної ділянки орієнтовною площею 0,4000га, на яку ОСОБА_1 згідно рішення сесії селищної ради №127-07/2021 від 04.06.2021 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою та встановлено, що межа між суміжною земельною ділянкою, кадастровий номер 6821584400:03:005:0010, яка належить ОСОБА_2 не встановлена.
Дерева, що розташовані на земельних ділянках землекористувачів, зі слів ОСОБА_1 були зрізані ОСОБА_2 .
Згідно висновку комісії прийнято рішення щодо необхідності встановлення межових знаків на земельній ділянці з кадастровим номером 6821584400:03:005:0010, яка належить ОСОБА_2 із залученням сертифікованого інженера-розпорядника та в присутності засвідчуючих осіб-представників органу місцевого самоврядування. Після встановлення межових знаків Вовковинецькій селищній раді звернутися до Хмельницької обласної екологічної інспекції із зверненням про порушення правил видалення зелених насаджень ОСОБА_2 та відшкодування ним усіх збитків.
Про наявність між сторонами спору з приводу меж земельних ділянок свідчить також звернення ОСОБА_2 до Вовковинецької селищної ради Хмельницької області від 03.01.2024 року щодо можливого порушення межових знаків сусідкою ОСОБА_1 .
Згідно акту обстеження на місцевості земельної ділянки від 05.02.2024 року комісією Вовковинецької селищної ради підтверджено неможливість визначити фактичні межі земельних ділянок, оскільки у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та рекомендовано їй звернутися для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
П.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.
Диспозиція наведених норм покладає на позивача обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК України).
При цьому позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.
Так, за клопотанням сторони позивача судом допитувалися ряд свідків.
При цьому, свідок ОСОБА_8 показала, що також являється суміжним землекористувачем із відповідачем ОСОБА_2 , який самовільно зрізав три належних їй дерева. Про те, що відповідач зрізав дерева ОСОБА_1 дізналася зі слів останньої.
Свідок ОСОБА_9 підтвердив суду як у складі комісії Вовковинецької селищної ради приймав участь у огляді земельних ділянок, де мало місце зрізування дерев ОСОБА_2 . Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 стверджували про належність кожному із них зрізаних дерев. На земельній ділянці були наявні межові знаки, учасники конфлікту сперечалися з приводу їхнього місця розташування, при цьому комісія позбавлена технічної можливості встановити правильність їх розміщення згідно технічної документації.
Також, допитана судом свідок ОСОБА_10 не змогла пояснити, які саме дії вчинялися комісією у складі якої вона приймала участь у огляді земельних ділянок, проте зробила припущення, що ОСОБА_2 зрізав дерева на належній позивачці земельній ділянці, в зв'язку з чим має понести покарання.
Свідок ОСОБА_6 показав як 09.11.2022 року разом із ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_2 надавали допомогу у зрізанні дерев, для чого останній надав їм пилу та вказував на дерева, які слід було зрізати. Тоді ж приходила ОСОБА_1 та сварилась з ОСОБА_2 , стверджуючи, що дерева які були зрізані належать їй. Зауважив, що близько семи дерев, які були ними зрізані перебували за межами ділянки ОСОБА_2 , на відстані близько 1,5м від встановлених межових знаків, при цьому останній запевняв їх про приналежність йому вказаних дерев.
Надаючи оцінку показанням вказаних свідків, суд зауважує, що в своїй сукупності такі є недостатніми для підтвердження заявлених вимог.
Щодо фото та відеодоказів, наданих позивачем суд вказує про їх неналежність з огляду на те, що такі, окрім підтвердження самого факту зрізання дерев, не містять інформації, яка має визначальне значення для вирішення вказаного спору, а саме щодо місця зростання дерев по відношенню до межових знаків, які були встановлені на земельній ділянці, їх кількості та документального підтвердження розміру завданих збитків.
Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст..89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.
Наданими позивачем доказами не доведено, що дії відповідача знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із зрізанням близько тридцяти дерев, які, як стверджує позивач у позовній заяві, належали їй.
Крім того, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 1192 ЦК України з приводу розміру заподіяної позивачу шкоди, яка визначена як 20 000грн.
Також, не знайшов свого підтвердження належними доказами, визначений позивачем заподіяний їй розмір збитків у вигляді упущеної вигоди.
Підсумовуючи вище викладене, повно всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Так як, у задоволенні позову, відмовлено, то, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін у справі:
-позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
- відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: Т. В. Ягодіна