Справа № 673/168/25
Провадження № 2/673/237/25
10 липня 2025 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Ягодіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ставнічук Р.М.,
представника відповідача - Довгаля П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про надання кредиту № 319802-КС-001 від 27.05.2021 року у розмірі 40610,39 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.05.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено вказаний договір про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 20000,00 грн. строком на 16 тижнів тобто до 16.09.2021 року, процентна ставка- 0,99516289 фіксована, комісія за надання кредиту - 3000,00 грн., а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та у відповідності до графіка платежів. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 40610,39 грн, що складається з 20000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 19504,94 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 1105,45 грн.- сума прострочених платежів за комісією. Відтак, просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40грн.
Згідно з ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
12.03.2025 року представник відповідача Довгаль П.С. подав відзив на позов, згідно якого вказував про часткове визнання відповідачем позову, а саме в межах заборгованості за тілом кредиту, яка із врахуванням погашень становить 15120,00грн. Щодо стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 19504,94грн та заборгованості за комісією в розмірі 1105,45грн. заперечував, оскільки являється учасником бойових дій та відповідно в силу Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати таких.
Тоді ж стороною позивача направлено до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої, підтримуючи в повному обсязі позовні вимоги, вказувала, що відповідачем не надано доказів перебування його на військові службі на час укладення кредитного договору, в зв'язку з чим у останнього наявний обов'язок по сплаті процентів за користування кредитними коштами. У випадку надання відповідачем таких доказів, вимоги позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією підлягають до задоволення в межах заявлених у позові.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. В подальшому подав заяву про застосування до позовних вимог строків позовної давності
Заслухавши сторону відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Так, судом встановлено, що 27.05.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 319802-КС-001 про надання кредиту (далі Договір) шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 27.05.2021 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 319802-КС-001 про надання кредиту.
Тоді ж ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 319802-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Відповідно до п. 1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Сторони Договору визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,99516289 процентів за кожен день користування кредитом.
Комісія за надання кредиту -3000грн.
Термін дії Договору до 16.09.2021 року.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №28413 від 27.05.2021р.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував лише частково здійснив погашення заборгованості, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за Договором ОСОБА_1 на виконання умов договору 21.06.2021 року здійснив часткову оплату на загальну суму 4880,00 грн, з яких 2985,45грн зараховано на погашення відсотків за користування кредитом, решту 1894,55грн -комісія.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Матеріали справи свідчать про те, що Договір кредиту укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 , своїх зобов'язань за договором кредиту, станом на 31 серпня 2024 утворилась заборгованість в розмірі 40610,39 грн, що складається з тіла кредиту-20000 грн, відсотків за користування коштами-19504,94грн та комісії-1105,45грн.
Відповідачем не заперечуються факти укладення даного Договору, отримання ним кредитних коштів у розмірі, передбаченому Договором, а також розмір внесених ним грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Разом з тим, подані позивачем докази щодо нарахування та сплати процентів за користування вищезазначеним договором кредиту не можуть судом братися до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
У даній справі судом встановлено, що на підтвердження наявності у відповідача пільг згідно ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачем до відзиву на позовну заяву долучені наступні документи:
- копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , видане ОСОБА_1 командуванням високомобільних десантних військ Збройних Сил України 25 квітня 2015 року;
- копію військового квитка серія НОМЕР_3 від 12 листопада 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в АТО на території Донецької області в період з 23 квітня по 03.06.2014 року в складі військової частини польова пошта НОМЕР_4 ; 03.06.2014 року отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення.
Указом Президента України від 08.07.2014 року нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня»;
- довідку військової частини НОМЕР_5 від 22 лютого 2024 року про те, що молодший сержант ОСОБА_1 з 04.04.2023 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у вказаній військовій частині;
Таким чином, судом достеменно встановлено, що станом на час укладення Договору кредиту відповідач ОСОБА_1 являвся військовослужбовцем, під час дії особливого періоду брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 позбавлений статусу військовослужбовця , учасника бойових дій на час отримання кредиту в травні 2021 року та на сьогоднішній день. Навпаки, згідно означеної довідки від 22.02.2024 року останній проходить військову службу за мобілізацією з 04 квітня 2023 року по теперішній час.
Отже, на час укладення договору кредиту, в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судом рішення - відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
З огляду на викладене, суд вважає, що існують правові підстави для застосування до укладеного відповідачем договору кредиту вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків за користування кредитом за весь час служби.
Враховуючи викладене, а також часткове погашення відповідачем заборгованості за договором кредиту в розмірі 4880грн, яка мала б зараховуватися позивачем як погашення в повній мірі заборгованості по комісії та частково тіла кредиту, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту № 319802-КС-001 від 27.05.2021 року в розмірі 18120,00 грн, як тіло кредиту. В задоволенні решти вимог позову слід відмовити.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, а відтак наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог вцілому, суд зважає на наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 системно не виконує зобов'язання за кредитним договором з липня 2021 року. Договір кредиту діяв до 16.09.2021 року. Саме тоді у позивача виникло право на позов. Натомість позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у лютому 2025 року.
Однак, з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу на всій території України запроваджено воєнний стан, а згідно пункту 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, доводи представника відповідача про необхідність відмови у позові через сплив позовної давності є безпідставними.
В силу вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог позивача на 44,62%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1341,52 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_6 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», (код ЄДРПОУ 41084239; юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26 офіс 411) суму заборгованості за Договором про надання кредиту № 319802-КС-001 від 27.05.2021 року у загальному розмірі 18120,00 грн., що становить тіло кредиту та 1341,52 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т. В. Ягодіна