Справа №: 671/572/25
09 липня 2025 року Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Волочиську матеріали кримінального провадження № 12025243000000483 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лонки Волочиського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною вищою освітою, студента 4 курсу Івано-Франківського аграрного коледжу, працюючого на посаді лінійного агронома в ТОВ «Волочиськ-Агро», неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
19 лютого 2025 року близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_4 , в порушення п.п. 2.9. а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 (далі Правил дорожнього руху), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння - 1,36 ‰ (проміле), керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі місцевого значення зі сторони с. Яхнівці в напрямку до с. Курилівка, Хмельницького району, Хмельницької області, перебуваючи на відстані 373 метри від перехрестя між с. Лонки та с. Яхнівці, в порушення вимог п.п 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, діючи недбало та необережно, тобто не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, а саме: не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини, праворуч по ходу свого руху, де допустив зіткнення з деревом та подальший з'їзд у поле.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху пасажиру автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: деформації лівого передпліччя, закритого перелому лівої променевої кістки в її середній третині з розходженням кісткових відломків по ширині, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що зазвичай призводять до тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).
Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, зміст яких полягає у наступному:
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
2.9. Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Вище вказані порушення вимог правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку із подією дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно небезпечних наслідків, а саме: спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
02 липня 2025 року між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Сторони зазначили в укладеній угоді, що:
- підписанням даної угоди потерпіла ОСОБА_6 підтверджує, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно та в повному обсязі відшкодував їй моральну шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням, приніс щирі вибачення перед потерпілою за вчинене ним діяння, надавав іншу допомогу потерпілій після вчинення кримінального правопорушення. Також, потерпіла ОСОБА_6 підтверджує, що весь перелік дій, які обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний вчинити на користь потерпілого, обвинуваченим вже був вчинений. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Потерпіла ОСОБА_6 не має та не матиме жодних претензій в подальшому до обвинуваченого ОСОБА_4 щодо відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок повного її відшкодування та усунення обвинуваченим ОСОБА_4 заподіяної шкоди;
- зі змісту обвинувального акту вбачається, що обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 визначено щире каяття (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України);
- крім того, сторони просять врахувати інші, документально підтверджені обставини, які пом'якшують покарання та підтверджуються змістом даної угоди, але не були зазначені в обвинувальному акті, а саме: добровільне відшкодування обвинуваченим для потерпілого завданого збитку та усунення заподіяної шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України); надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення (п. 2-1, ч. 1 ст. 66 КК України); також, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України сторони просять суд в порядку ч. 2 ст. 66 КК України, як обставини, які пом'якшують покарання, врахувати також позитивну характеристику обвинуваченого, вчинення ним злочину вперше, повне та беззаперечне визнання вини у вчиненому діянні;
- обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено;
- кримінальне провадження, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років;
- обвинувачений ОСОБА_4 позитивно характеризується, має постійне місце роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду, а тому сторони вважають, що укладення даної угоди в повній мірі відповідає інтересам суспільства, оскільки сприяє забезпеченню швидкого судового провадження без заподіяння шкоди будь-чиїм інтересам, несе суттєвий виховний вплив на обвинуваченого задля недопущення вчинення ним у майбутньому кримінальних правопорушень.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 4000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
В судовому засіданні обвинувачений, його захисник, потерпіла та прокурор підтримали укладену угоду про примирення та просили її затвердити.
Обвинувачений зазначив про повне визнання вини у вчиненому та щире каяття.
Потерпіла вказала про повне відшкодування їй заподіяної шкоди ОСОБА_4 та відсутність претензій до нього.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 , суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає повністю.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілою, визначена за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у відповідності до положень кримінального закону про призначення покарання (з урахуванням особи обвинуваченого та наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення). Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення у кримінальному провадженні № 12025243000000483, укладену 02 липня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 4000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень із позбавленням ОСОБА_4 права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 3581 грн. 55 коп. вартості проведених у кримінальному провадженні судових інженерно-транспортних експертиз технічного стану транспортного засобу.
Речовий доказ - автомобіль "Volkswagen Jetta", д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який згідно з постановою слідчого від 19 лютого 2025 року зберігається за адресою: АДРЕСА_2 , передати власнику - ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається через Волочиський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1