Справа № 604/128/25
Провадження № 2/604/153/25
09 липня 2025 року с-ще Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючого судді Сташківа Н.Б.
за участю
секретаря судового засідання Крупа А.А.
представника позивача - адвоката Покотила Ю.В.
представника відповідача - адвоката Хацкевича Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ФГ «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі,-
Фермерське господарства «Золотий жайвір» - звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, щодо земельної ділянки площею 2,9700 га, кадастровий номер 6124610500:01:003:0537 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), розташованої на території Скалатської міської ради Тернопільської області, та про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, посилаючись на те, що 01 грудня 2017 року було укладено договори оренди землі №097 строком на 7 років. 05 грудня 2017 року проведена державна реєстрація речового права - права оренди ФГ «Золотий жайвір» щодо земельної ділянки, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №23848105. З інформації що міститься в Державному земельному кадастрі позивачу стало відомо, що 28 квітня 2023 року право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 , яка з того часу стала орендодавцем за договором оренди №097 від 01 грудня 2017 року. 23 жовтня 2024 року відповідачці ОСОБА_1 орендар направив листи про необхідність приведення договору оренди землі №097 від 01 грудня 2017 року, до яких було додано відповідну Додаткову угоду до Договору оренди землі. Позивач вказує, що орендодавець отримав вказане повідомлення, однак жодної відповіді не надав. Вважає, що ФГ «Золотий жайвір» як орендар, який належним чином виконував і виконує умови договору земельної ділянки, має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, про намір скористатись яким повідомив орендодавця, тому в даному випадку позивач вбачає зволікання орендодавця у вчиненні дій щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач і змушений звернутися до суду із зазначеним позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 25 лютого 2025 по суті на 12:00 год.
Представник позивача адвокат Покотило Ю.В. заявив клопотання про вирішення питання підсудності даної справи та у випадку встановлення підстав надіслати матеріали справи для розгляду в рамках справи про банкрутство, оскільки ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі № 24/700/24 було відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ «Золотий Жайвір», яке є позивачем у даній справі.
Представник відповідача, адвокат Хацкевич Р.М. проти задоволення клопотання заперечив, та пояснив, що даний спір не носить вимог майнового характеру, вирішення спору не може жодним чином вплинути на склад майна сторін спору та не змінить їх власників, а тому у задоволенні клопотання просив відмовити.
Суд заслухавши клопотання представника позивача, думку представника відповідача, оглянувши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних міркувань :
Відповідно п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Частиною 1ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено: «Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Позовна вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна».
Крім того, до наступного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 905/105/20 в постанові від 02 грудня 2020 року: «Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з наведеними доводами щодо немайнового характеру, оскільки йдеться про правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився.
Згідно п. 1 ч. п. статті 20 господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Разом із тим, за приписами п. 8 ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, крім іншого, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі № 24/700/24 було відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ «Золотий Жайвір», яке є позивачем у даній справі.
У відповідності до ч. 3ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
З винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов'язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом, арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Отже, визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.
Позивач ФГ «Золотий Жайвір» звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі, яка не є вимогою майнового характеру, що підлягає вартісній оцінці, в матеріалах справи відсутні відомості, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно відповідача, яке можна було б вважати активом боржника, і що в подальшому може бути направлено на погашення грошових вимог кредиторів.
Суд вважає, що спір за такими вимогами не входить до числа тих, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 20 ГПК України належить до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство, а позовні вимоги ФГ «Золотий Жайвір» є немайновими, та спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому він не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання ФГ «Золотий Жайвір» до ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд господарського суду Хмельницької області для його розгляду в рамках справи про банкрутство слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 253, 260 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання представника ФГ «Золотий Жайвір» до ОСОБА_2 про передачу справи за позовом Фермерського господарства «Золотий Жайвір» до ОСОБА_2 про визнання поновленим договору оренди землі на розгляд господарському суду Хмельницької області для його розгляду в рамках справи про банкрутство Фермерського господарства «Золотий Жайвір» слід відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н. Сташків