Справа№592/9778/25
Провадження №2-а/592/179/25
10 липня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев'язки К.А., представника позивача Попович Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
16.06.2025 року позивач через свого представника - адвоката Попович Ю.О. звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №Х 05/25-1118 від 10.06.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в сумі 25500 грн за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити. Позивач вважає зазначену постанову незаконною, оскільки постанова не відповідає закону, оскільки 25.11.2022 виключений з військового обліку у зв'язку з чим не є військовозобов'язаним.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
У судовому засіданні представник позивача Попович Ю.О. позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду справи, відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову не надано.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, дійшов таких висновків.
Так, встановлено, що 25.11.2022 року ОСОБА_1 виключений з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що є відмітка у його військовому квитку серії НОМЕР_1 .
10.06.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №Х 05/25-1118, якою накладено стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у виді штраф у розмірі 25 500 грн.
У постанові зазначено підстави для накладення стягнення наступного змісту ««31.10.2025 о 09-14 год під час дії особливого періоду ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 31.10.2025 №3695268. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-Х «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.».
Спірні правовідносини є публічними та врегульовані ст. 7, 9, 210-1, 222, 245, 246, 251 КпАП України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведений зміст положень кодексу слід констатувати, що особа може бути піддана адміністративному стягненню за вчинення певних дій за яке передбачена відповідальність відповідною статтею. При розгляді справи посадова особа має встановити обставини вчинення правопорушення, тобто час, місце, спосіб та суть порушення.
З військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що 25.11.2022 року він виключений з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Положеннями п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції станом на виключення позивача з обліку, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У пункті 69 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі N600/2520/22-а, при розгляді справи щодо можливості перетину кордону особою, яку було виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено позицію, що «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазнав змін і на час винесення оскаржуваної постанови має наступну редакцію.
Так відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов?язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов?язаних:
1) які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
2) призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
3) які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов?язаних;
4) військовозобов?язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно- територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
5) які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов?язаних;
6) зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
8) які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
9) які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
10) які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
11) які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Тобто, у переліку громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов?язаних відсутні особи, яких виключено з військового обліку.
У зв'язку з виключенням позивача з військового обліку, останній втратив статус військовозобов?язаного, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначена у нормативно-правових актах конструкція є зрозумілою. В той же час зміни до законодавства прийняті не системно та не справедливо. Фактично залишилося неврегульованим питання військового обліку осіб які були виключені з військового обліку з тих підстав, яких немає у новій редакції закону. Законом не врегульовано питання військового обліку осіб які виключені з підстав до внесення змін. Законодавець мав би усунути таку прогалину відповідним законом на виконання вимог ст. 57 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З встановлених фатів та наведених положень вбачається, що усі недоліки постанови необхідно тлумачити на користь особи, тобто позивача. У справі саме відповідач має надати докази на підтвердження правомірності свого рішення.
Ураховуючи наведене суд вважає, що позивача піддано стягненню без підстав визначених законом, що виключає відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, згідно пункту третього частини третьої зазначеної статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Інші доводи учасників розгляду не спростовують встановлених обставин та наведених висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача належить стягнути компенсацію понесених витрат по сплаті судового збору, тобто 605,60 грн.
Керуючись ст.2, 6, 9, 12, 72-77, 139, 242-245, 250, 257- 258, 262-263, 286 КАС України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №Х 05/25-1118 від 10.06.2025 року, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу 25 500 грн, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Г.Ю. Корольова