Справа № 591/12613/24
Провадження № 2-а/591/180/24
10 липня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коржа В'ячеслава Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коржа В.В. звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та обґрунтовує його тим, що постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення №5061 від 18 листопада 2024 рокупозивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , згідно повістки, виписаної 06.09.2024 року, яка відправлена рекомендованим листом та повернута, що адресат відсутній, повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 о 09 год. 00 хв. 21.09.2024 року.
Згідно повернення від 07.10.2024 року, в зазначену дату не з'явився, чим порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно звернення ІНФОРМАЦІЯ_7 , 13.11.2024 року ОСОБА_1 прибув у супроводі представника поліції. У скоєному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розкаявся.
Зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була отримана представником позивача, за його запитом, згідно супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.12.2024 року.
Особисто він не був присутній при розгляді справи, постанову не отримував, тому обставини, що він щиро розкаявся у вчиненому які зазначені в постанові, не відповідають дійсності.
При складені протоколу уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , на ОСОБА_1 , 13.11.2024 року, йому було повідомлено що він не з'явився за надісланою йому листом поштою повісткою, де зазначено мету - уточнення облікових даних, а тому порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідальність за ч.1 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за вчинення дій , передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Вказаних вимог закону ІНФОРМАЦІЯ_5 не було виконано, зокрема, докази про надсилання позивачу поштою постанови або вручення під розписку відсутні.
Таким вимогам закону постанова не відповідає, зокрема докази вини про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в ній не наведені. Обставини викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні посилання на належні та допустимі докази правопорушення ОСОБА_1 .
Отже, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стало те, що він не з'явився за повісткою 21.09.2024 року, для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вказує, що норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
На виконання вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 , 04.06.2024 було проведено уточнення своїх облікових даних через електронний кабінет військовозобов'язаного у додатку Резерв+. За результатом уточнення даних було сформовано військово-обліковий документ, в якому вказано, що дані уточнено вчасно. Таким чином ним у спосіб визначений чинним законодавством було оновлено свої облікові дані. Дані обставини підтверджуються витягом з додатку Резерв+.
Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливості оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.
Оскільки метою виклику за повісткою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 було саме уточнення облікових даних, які він 04.06.2024 року оновив через додаток Резерв+, за таких обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.201-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При винесенні постанови, керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 , не провів аналіз доказів по справі, зокрема не надав їм належну юридичну оцінку, не спростував аргументи ОСОБА_1 , що ним вже були оновлені облікові дані, тобто досягнуто мету зазначену у повістці, що призвело до винесення необґрунтованого рішення по справі.
В оскаржуваній постанові не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про порушення позивачем ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із якими на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, відповідачем не доведено в установленому порядку наявність в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №5061 від 18.11.2024 року, винесену ОСОБА_4 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 .
Крім цього відповідач не дотримався вимог ст. 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення про обов'язок вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не пізніше як через три доби до дня розгляду справи.
Відповідач в порушення вищевказаних вимог, завчасно та належним чином не повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, чим обмежив його у правах передбачених ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема правом на захист, яке гарантована ст.59 Конституції України.
Обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час і місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, постанова №5061 від 18.11.2024, винесена Т.В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_2 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач про наявність постанови по справі про адміністративне правопорушення, якою ІНФОРМАЦІЯ_5 його притягнуто до відповідальності за зач.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дізнався лише 03.12.2024 року коли отримав її супровідним листом від 03.12.2024 року за запитом адвоката від ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Посилаючись на вищезазначене, просить поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_8 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_5 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №5061 від 18 листопада 2024 року, винесену Т.В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 зач.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з вказаним позовом, відкрите провадження у справі за вказаним адміністративним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
13 січня 2025 року до Зарічного районного суду м. Суми від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив на позовну заяву.
13 січня 2025 рокудо Зарічного районного суду м. Суми від представника ОСОБА_1 - адвоката Коржа В.В. надійшла відповідь на відзив, згідно якої, у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України. Зазначає, що відзив на адміністративний позов мав бути поданий відповідачем не пізніше 03.01.2025 року, згідно ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 18.11.2024 року.Таким чином, відповідачем подано відзив на адміністративний позов з пропуском строку, клопотання про поновлення строку не надав, поважні причини пропуску строку не навів. Виходячи з вищезазначеного, просить, відзив ІНФОРМАЦІЯ_8 залишити без розгляду.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2025 року відзив ІНФОРМАЦІЯ_8 повернуто відповідачу без розгляду.
08 квітня 2025 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_8 на позовну заяву, в якій заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 .
Посилається на те, що за вимогами нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних прибувати за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені в повістці, яка може бути надіслана, в тому числі, засобами поштового зв'язку за адресою місця проживання військовозобов'язаного.
Не заслуговують на увагу твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, бо він оновив свої персональні дані за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», так як йому інкримінується порушення, пов'язане з неявкою за викликом до територіального центру комплектування.
06 вересня 2024 року, згідно вимог п.34 Порядку №560, на адресу за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) було надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку (відправлення №0600959196084) повістку №204084 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 , о 09 год. 00 хв. 21.09.2024 року.
26 вересня 2024 року поштове відправлення повернулося відправнику (без вручення) з відміткою дільниці кур'єрської доставки «за закінченням терміну зберігання».
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_5 вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на оповіщення позивача про прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У визначений час ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причини неявки не сповістив.
В діях ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На виконання положень ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 , за зверненням від 07 жовтня 2024 року вих. № 1/7307, у зв'язку з порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, було доставлено представниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
13 листопада 2024 року уповноваженою особою - офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 капітаном ОСОБА_3 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення №5061 за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити.
При складені протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було: - роз'яснено суть вчиненого порушення, зміст ст.63 Конституції України, права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - зафіксовано факт відсутності будь яких заяв, клопотань і зауважень (що підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 ); - у відповідності до вимог ст.277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення повідомлено про наступний розгляд справи, призначений на 10 год. 00 хв. 18 листопада 2024 року (тобто не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи) у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відтак, твердження позивача щодо не повідомлення його про час та місце розгляду справи повністю спростовується копією протоколу від 13 листопада 2024 року, де у відповідній графі міститься особистий підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , яким останній підтвердив факт ознайомлення із суттю адміністративного правопорушення, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з часом та місцем розгляду справи, підтвердив відсутність зауважень і пояснень щодо змісту протоколу.
Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки позивача, який був повідомлений під особистий підпис про дату, час та місце розгляду справи, ні в усному, ні в письмовому вигляді до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходило.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не входить до виключного переліку справ, коли присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Варто звернути увагу, що представник ОСОБА_1 - адвокат Корж В.В. був обізнаний про наявність адміністративного провадження, час та місце розгляду справи, оскільки подав заперечення від 14 листопада 2024 року №11/45 по справі про адміністративне правопорушення проти накладення стягнення. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с.50-53).
Одночасно з відзивом на позовну заяву 08 квітня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку, згідно якої посилається на те, що повний текст ухвали суду від 18 грудня 2024 року було отримано за допомогою засобів зв'язку ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» і зареєстровано в групі документального забезпечення 27 грудня 2024 року. Останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву є 06 січня 2025 року та 13 січня 2025 року відповідачем був сформований відзив на вказаний адміністративний позов. Як на підставу поважності попуску звернення до суду в строки визначені ухвалою суду, вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_9 знаходиться на території Сумської міської територіальної громади, яка з 06 березня 2024 року віднесена до районів ведення можливих бойових дій. З боку держави-агресора постійно здійснюються ворожі обстріли та наносяться ракетні (повітряні) атаки по всій території України, в тому числі Сумської області як прикордонної, що становить реальну загрозу для життя і здоров'я особового складу відповідача, який вимушений, не нехтуючи сигналами повітряної тривоги, додержуватися вимог безпеки та вживати визначені заходи щодо запобігання настанню негативних наслідків. Також посилається на часті технічні перебої в роботі підсистеми «Електронний суд». Посилаючись на вказане, просить оновити ІНФОРМАЦІЯ_10 процесуальний строк для подання до суду відзиву на адміністративний позов як такий, що був попущений з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Що стосується клопотання представника відповідача про поновлення строку подачі відзиву на адміністративний позову.
Відповідно до ч.5 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з ч. 3 ст. 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
Відповідно до довідки про доставку електронного документу документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження (до ЄДРСР) від 18 грудня 2024 року по справі № 591/12613/24 було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_11 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 20.12.2024 року 19:40:39.
Строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 06 січня 2025 року, проте відзив на позовну заяву представником відповідача подано 11 січня 2025 року.
Суд приходить до висновку, що наведені представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 причини звернення до суду з відзивом на позов є поважними, та наявні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про їх поновлення.
Що стосується суті позовних вимог.
Під час судового розгляду встановлено, що постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_2 від 18 листопада 2024 року № 5061 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що 13 листопада 2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 капітаном ОСОБА_3 , був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який зобов'язаний був прибути згідно отриманої повістки від 06.09. року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не зробив цього.
Суть адміністративного правопорушення: військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1985 року народження, був належним чином оповіщений, було надіслано рекомендований лист з повідомленням про вручення з повісткою від 06.09.2024 р. з датою явки на 21.09.2024 р. о 09.00 год., який повернувся відправнику з приміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Згідно звернення вх.. № 1/7307 від 07.10.2024 року в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився, про причини неявки не повідомляв, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 до Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області № 1/7307 від 07.10.2024, щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складення протоколів про адміністративні правопорушення 13.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянин ОСОБА_1 прибув у супроводі представника поліції. У скоєному правопорушенні передбаченому ч.3 ст. 210-1 КУпАП розкаюється.
На ОСОБА_1 згідно відповідної постанови накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17000, 00 грн. (а.с. 75).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
За приписами вимог абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6 частини третьої вказаної норми, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Приведені вище положення, зокрема, абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, набрали свою силу 15 травня 2024 року.
Поряд з цим, за положеннями пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX (надалі - Закон № 3633-IX), зокрема, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
- громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Позивачем надано докази того, що він оновив дані через застосунок Резерв + 04 червня 2024 року (а.с. 74 зворот).
При цьому відповідачем не надано доказів неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;
При цьому, як передбачено пунктами 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У контексті зазначеного, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
При цьому, приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.
Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_11 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Поновити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коржа В'ячеслава Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коржа В'ячеслава Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 підполковника ОСОБА_2 №5061 від 18 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А.П.Сидоренко