Справа № 490/9195/20
нп 2/490/2215/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
01 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
секретаря судового засідання Горбань М.С.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві справу запозовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, КП ММР «Центр захисту тварин», про стягнення моральної шкоди,-
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, КП ММР «Центр захисту тварин», у якому просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.10.2023 року, ухвалити рішення яким:
стягнути з відповідача на свою користь 50 000,00 грн моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету Миколаївської міської ради територіальної громади;
стягнути з відповідача на свою користь судові витрати шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету Миколаївської міської ради територіальної громади.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначила, що 28.03.2019 року прогулювалася по вул. Миколаївській, де до неї підбігла безпритульна собака та вкусила її за праве стегно. На місце події було викликано поліцію та швидку медичну допомогу, яка госпіталізувала позивача. Позивач пройшла курс вакцинації від сказу знаходячись на стаціонарному лікуванні. У подальшому підтвердилося, що безпритульна собака була заражена сказом. Не зважаючи на те, що позивач пройшла курс вакцинації від сказу, вона пережила сильний стрес та душевні переживання з приводу зараження сказом та укусом безпритульної собаки. Позивач реально побоювалася втратити своє життя, оскільки сказ є смертельною хворобою, і навіть своєчасна вакцинація після укусу зараженої тварини не гарантує уникнення страшних наслідків.
Психологічні та душевні страждання позивача також полягають у тому, що у зв'язку із інцидентом вона повинна була проходити стаціонарне лікування та приймати багаторазові щеплення (ін'єкції) від сказу, які мають погані побічні ефекти. Крім іншого позивач стверджує, що у неї з того часу погіршилося самопочуття, вона почуває фізичний дискомфорт, головні болі, нетипову втомленість, на підставі чого просить стягнути на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
22.01.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник Миколаївської міської ради зазначає, що проти задоволення позову заперечує з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
У відзиві на позовну заяву представник посилається на те, що висновки позивача про бездіяльність Миколаївської міської ради, яка полягає у неприйнятті відповідних місцевих програм щодо вирішення питання безпритульних собак є безпідставними з огляду на те, що відповідачем створено спеціально уповноважене підприємство КП ММР «Центр захисту тварин». Не підтверджено і твердження позивача про відсутність фінансування відповідних місцевих програм. Також відповідач зазначає, що розмір стягнення моральної шкоди є необґрунтованим, завищеним та не підтвердженим доказами.
Крім викладено представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що спеціалістами КП ММО «Центр захисту тварин» 28 березня у районі вул. Театральна ріг вул. Миколаївської було відловлено безпритульну собаку хвору на сказ. За період з першого виявлення сказу до 31.05.2019 року відловлено та поміщено у карантин за підозрою на сказ 58 безпритульних собак. Отже позивачці міг завдати укусу будь-який собака з 58 відловлених собак, а також інший собака, який має власника та який був залишений власником без належного догляду чи самовільно без волі власника залишив приватне домоволодіння, тож недоведеність позивачем належності собаки до безпритульних.
Підсумовуючи це, представник відповідача також резюмує - матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що шкоду позивачу спричинено саме твариною щодо якою проведено дослідження та викладено звіт те, що вона хворіє на сказ завідсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу.
28.01.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник ОСОБА_1 посилаючись на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, зазначає що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва №490/5919/19 від 13.02.2020 року, яке набуло законної сили, встановлені обставини, що є підставою позову у цій справі.
Також зазначено, що напад безпритульної собаки 28.03.2019 року в районі онколікарні завдав шкоди більше ніж 10 особам, серед яких була позивач. Серед постраждалих була і пані ОСОБА_2 , яка була позивачем у наведеній вище справі №490/5919/19.
Так у справі №490/5919/19 встановлено, що шкода завдана цією безпритульною собакою 28.03.2019 року була наслідком протиправної бездіяльності саме відповідача, а не інших осіб. Тому доводи, які представником відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися з невідомих суду причин.
Від ОСОБА_1 та її представника адвоката Гайдаржий А.В. до суду надійшли заяви, у яких вони просять провести розгляд за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представником Миколаївської міської ради також до суду подано заяву, у якій представник відповідача просить провести розгляд справи без його участі та відмовити у задоволені позову.
Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, заяв, клопотань або письмових пояснень щодо позовної заяви суду не надано.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду спраив за відсутності осіб, які не з'явилися.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи № 490/9195/20 та постанову Верховного суду № 490/5919/19 від 10.02.2022 року судом встановлено таке.
В карті епідеміологічного обстеження №141 вогнища інфекційного захворювання зазначено, що ОСОБА_1 28.03.2019 року направлено Міським травматологічним пунктом Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з численними укушеними ранами верхньої третини правого стегна, в результаті нападу собаки за адресою: м. Миколаїв, вул. Театральна, 51. В результаті дослідження від 29.03.2019 року №000946 п.м./19 Миколаївська ВЛМРДЛ Держспоживслужби - виявлено вірус сказу. Дата епідемічного обстеження та спостереження з 28.03.2019 року по 25.04.2019 року.
З виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2380 слідує, що ОСОБА_1 госпіталізована з укушеною раною правого стегна до хірургічного відділення Міської лікарні швидкої медичної допомоги 28.03.2019 року після 3 години з початку захворювання. З 28.03.2019 року хвора пройшла лікування та 11.04.2019 року була виписана з продовженням лікування в поліклініці за місцем проживання.
Згідно карти звернення за антирабічною допомогою № 2380 ОСОБА_1 пройшла курс лікування з 28.03.2019- 25.04.2019 року за діагнозом «укушена рана правого стегна», укус собаки.
Постановою Верховного суду №490/5919/19 від 10.02.2022 року, яку долучено до матеріалів справи, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.02.2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09.06.2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про стягнення 60 000грн компенсації моральної шкоди залишено без змін.
У цій постанові Верховним судом зазначено, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди з огляду на те що 28.03.2019 року в м. Миколаєві в районі вул. Миколаївській, неподалік від Миколаївського обласного онкологічного диспансеру, на позивача накинувся безпритульний собака та покусав її за ліве стегно. На місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога». Після цього її разом з іншими постраждалими від цієї ж собаки направлено до лікарні, де вона проходила стаціонарне лікування, їй був проведений курс вакцинації від сказу. Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивача, заражений сказом. Саме внаслідок бездіяльності міської ради, яка не вживала належних заходів щодо протидії поширення сказу в м. Миколаєві, вилову та щеплення безпритульних собак, і сталася така подія. Внаслідок таких подій вона пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв'язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення.
Також у постанові Верховного суду вказано, що рішення мотивовано тим, що 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку №51 по вул. Театральній в м. Миколаєві позивача покусав бродячий собака, внаслідок чого їй були завдані тілесні ушкодження, вона проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, в тому числі пройшла курс антирабічної вакцинації. Суди вважали доведеним, що ОСОБА_2 покусав саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП «Центр захисту тварин» та помер наступного дня з діагнозом «вірус сказу». Суд не погодився із запереченнями представника відповідача, що недоведеним є факт спричинення позивачу тілесних ушкоджень саме безпритульним собакою, який уражений сказом, внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, виходячи з того що об'єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов'язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивач об'єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, його фотографування, зняття відбитків його щелепи тощо.
Відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Тому відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади.
ОСОБА_2 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки, чим завдані глибокі та поверхневі кусані рани лівого стегна, в зв'язку з чим застосовувалось лікування протягом 28 днів; також зазнала значного переляку при неспровокованому нападі агресивної собаки. Розмір компенсації завданої шкоди суди визначили залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), з урахуванням установлених обставин справи, виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, тому заявлені вимоги задовольнили частково в розмірі 60 000 грн.
Крім цього в цій постанові колегією суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, у разі не виявлення власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтями 77, 78, 79 та 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, 28.03.2019 року по вул. Миколаївській в м. Миколаєві позивачку покусав безпритульний собака, внаслідок чого їй було встановлено діагноз: «множинні укушені рани лівого стегна». ОСОБА_1 надано медичну допомогу та проведено стаціонарне лікування з 28.03.2019 року по 11.04.2019 року. З зазначеним діагнозом, укушена рана правого стегна з продовженням лікування в поліклініці за місцем проживання. Позивачу було призначено медикаментозне лікування: вакцина «Вінраб» .
Згідно карти звернення за антирабічною допомогою № 2380 ОСОБА_1 пройшла курс лікування з 28.03.2019- 25.04.2019 року за діагнозом «укушена рана правого стегна», укус собаки.
Лікарем хірургічного відділення МЛШМД 28.03.2019 було надане екстрене повідомлення про інфекційне захворювання щодо хворої ОСОБА_1 з діагнозом «множинні укушені рани в/з правого стегна».
Згідно карти епідеміологічного обстеження №141 ОСОБА_1 - 28.03.2019 о 13-45 год вона поступила до міського травматологічного пункту МЛШМД м. Миколаєва з діагнозом «численні укушені рани верхньої третини правого стегна», симптоми - інфікування вірусом сказу; 29.03.2019 Миколаївська ВЛМРДЛ Держпродспоживслужби - виявлено вірус сказу.
Згідно Звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №000946 від 29.03.2019 року до випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної Державної лабораторії Держпродспоживслужби надійшла голова собаки (безхазяйна бродяча собака, виловлена біля онколікарні в АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 зі слів постраждалих у собаки була слюнотеча, неспровокована агресія, покусала 5 осіб. Висновок - в надісланому матеріалі виявлено вірус сказу.
У відповіді виконкому ММР на адвокатський запит адвоката Гайдаржию А.В. від 18.06.2019 року зазначено, що окремо програми і плану профілактики та боротьби зі сказом та іншими зооантропонозними інфекціями у м. Миколаєві немає. Весь комплекс робіт поводження з безпритульними та домашніми тваринами покладено на КП ММР «Центрт захисту тварин». Регулювання чисельності безпритульних тварин та тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах повністю або частково створюваних людиною, гуманними методами відбувається відповідно до Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради № 45/3 від 23.01.2015. Комплекс заходів передбачає виїзд бригади для відлову тварин, відлов та перетримку тварин, проведення стерилізації або кастрації, профілактичних обробок та повернення тварин на попереднє місце існування.
Спеціалістами КП ММР «Центр захисту тварин» 28.03.2019 року у районі вул. Театральної ріг вул. Миколаївської було відловлено безпритульного собаку, хвору на сказ. У зоні карантину, що визначена Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією за період першого виявлення сказу до 31.05.2019 було відловлено та поміщено на карантин за підозрою на сказ 58 безпритульних собак. Крім того за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 державною службою ветеринарної медицини щеплюються проти сказу безпритульні тварини, які перебувають на КП ММР «Центр захисту тварин». Так, за період з 01.01.2019 року по 31.05.2019 року щеплено 221 тварину.
Згідно листа від 31.05.22019 року ГУНП в Миколаївській області, 28.03.2019 до спецлінії «102» протягом дня надійшло три повідомлення від громадян про напади безпритульних собак поблизу місця розташування Миколаївського обласного онкологічного диспансеру, а саме по вул. Театральній та пр. Миру. Повідомлення оператором одразу було передано до КП ММР «Центр захисту тварин».
За такого, суд вважає доведеним, що 28.03.2019 року в м. Миколаєві в районі вул. Миколаївської позивача ОСОБА_1 покусала саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП ММР «Центр захисту тварин» з діагнозом «вірус сказу» - адже поза розумним сумнівом обставини справи свідчать про те, що таке не може бути простим співпадінням.
Не погоджується суд з запереченнями представника відповідача, що недоведеним є цей факт внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, отже твердження, що її покусала саме скажена собака є лише припущенням. Так, об'єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов'язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивачка об'єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, фотографування його, зняття відбитків його щелепи тощо.
Згідно з приписами статті 180 ЦК України, тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об'єктом права власності.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.
Частинами 1 та 2 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону.
Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Приписами ст. 15 цього Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.
Статтею 24 цього Закону визначено, що тимчасовій ізоляції підлягають собаки, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.
Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.
Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов'язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.
Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Відповідно до п.13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української PCP, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров'я від 17.06.80 року (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), та п. 51.1 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з особистими номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються безпритульними і підлягають відлову.
Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, підлягає відшкодуванню.
Безпідставними є доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем належності собаки до безпритульних, адже вищенаведеними нормами ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» та підзаконними нормативно-правовими актами та Правилами утримання домашніх котів та собак, затверджених самою Миколаївською міською радою, чітко визначено, що такими вважаються собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях.
Таким чином, у суду не виникає жодного сумніву, що саме безпритульним собакою було спричинено тілесні ушкодження позивачці, оскільки під час нападу господаря поряд із собакою не було, на тварині не було нашийника та будь-яких ознак, які б вказували на те, що собака має господаря.
Натомість, відповідачем, не надано суду жодних доказів того, що вказаний собака мав господаря - адже у разі виявлення осередку сказу на території міста встановити господаря такої тварини - це був прямий обов'язок відповідних органів (третіх осіб), натомість в актах яких чітко зазначено, що собака є бродячим та не має господаря.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Пунктом 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради належить створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а пункт 44 - встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Дані правовідносини також стосуються правовідносин що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно з пп. 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).
Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності.
У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 цього Закону України, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.
Враховуючи положення статті 24 даного Закону, безпритульна тварина (собака), яка завдала тілесних ушкоджень позивачці, підлягала обов'язковому вилову та тимчасові ізоляції, даний процес частиною 3 покладено на органи місцевого самоврядування, та частина 5 вказує безпритульна тварина перебуває у власності територіальної громади.
Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Відтак відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади.
Рішенням Миколаївської міської ради від 16 травня 2013 року №28/10 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено «Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві», проте попри аналізу даного документу, в ньому взагалі відсутні положення, які б врегульовували питання щодо безпритульних тварин. В п. 2.28 лише зазначено, що утримання домашніх собак і котів в м. Миколаєві здійснюється відповідно до Правил утримання домашніх собак і котів у м. Миколаєві, які затверджені рішенням міської ради від 03.09.09 № 36/8 зі змінами та доповненнями.
Відповідно до п.п.5.1, 5.6-5.8, 5.14 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві, собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з особистими номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються безпритульними і підлягають відлову. Виловлені безпритульні домашні тварини протягом 7-ми днів з дня їх вилову обов'язково утримуються у притулку підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред'явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Вилов тварин службою відлову обов'язково здійснюється за планом, попередньо погодженим з ветлікарем Притулку. Позапланово можуть бути відловлені лише агресивні, травмовані та хворі тварини, які потребують ветеринарної допомоги або ізоляції. Проте жодного такого плану до матеріалів справи ні відповідачем, ні третіми особами не надано.
Відповідно з інформації офіційного інтернет сайту Миколаївської міської ради, на яку посилався у своєму відзиві відповідач, рішенням Миколаївської міської ради від 23 січня 2015 № 45/3 з метою підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення міста, керуючись п. 22 ч. 1 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада затвердила «Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки» .
Так, з аналізу Розділу І «Передумови створення Програми та сучасний стан житлово-комунального господарства міста», вбачається, що «однією із нагальних проблем м. Миколаєва є постійне збільшення кількості безпритульних тварин, що призводить до підвищення соціальної напруженості та збільшення скарг від мешканців міста»
Так, комплекс послуг поводження з тваринами, включаючи регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, покладено на КП ММР «Центр захисту тварин», яке планує розпочати дану діяльність з 2015 року на базі пункту стерилізації та утримання тварин по вул. Комінтерна, буд. 36.
Для ефективного та дієвого вирішення проблеми постійного збільшення чисельності безпритульних тварин розроблена схема регулювання їх чисельності, що включає: - надходження заявки від мешканців міста до адміністрацій районів Миколаївської міської ради або на телефон служби оперативного реагування «15-88» - обробка заявки та передача її в роботу спеціалістам КП ММР «Центр захисту тварин»; - виїзд бригади (водій, ловець, фельдшер) для відлову тварини - визначення їх місцезнаходження та відлов тварин; - перетримку в карантині до операції (1-2 дні) - підготовка до операції; - стерилізацію (кастрацію) або евтаназію та кремацію (за необхідності умертвіння тварин, що становлять небезпеку для мешканців міста, та тварин хворих на сказ чи інше особливо небезпечне захворювання); - післяопераційну перетримку тварин (1-4 дні) - обробка рани, щеплення проти сказу; - повернення на місце відлову; - підготовку та відправку актів наданих послуг до адміністрацій районів Миколаївської міської ради, погодження актів з адміністраціями; - звіти адміністрацій районів Миколаївської міської ради перед департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради по відпрацьованих заявках; - відправку департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради виставлених рахунків до управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві з подальшою оплатою за надані послуги КП ММР «Центр захисту тварин».
Використовуючи дану схему в роботі, КП ММР «Центр захисту тварин» зможе щорічно стерилізувати близько 2250 безпритульних тварин.
Згідно пункту 19 Розділу 3 «Основні завдання програми та засоби, необхідні для їх виконання» - обов'язок забезпечити впровадження гуманних методів регулювання чисельності безпритульних тварин на території міста 2015-2019 роки покладено на Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, адміністрації районів Миколаївської міської ради.
Згідно Розділу 6 «Контроль за виконанням програми» - контроль за виконанням цієї Програми покладено на постійні комісії міської ради: з питань економічної політики, планування, бюджету та фінансів, з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста, з питань управління комунальною власністю міста.
Виконкому міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, адміністраціям районів Миколаївської міської ради, управлінням та відділам, керівникам житлово-комунальних підприємств, що перебувають у комунальній власності міста, забезпечити безумовне виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки та щорічно, до 1 лютого, інформувати міську раду про хід її виконання.
Так, територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради створено Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», яке відповідно до п. 1.2 Статуту, затвердженого рішенням ММР від 20.10.2011 №10/12, підпорядковане безпосередньо Миколаївській міській раді, Депатртаменту ЖКГ ММР, а також управлінню з використання та розвитку комунальної власності ММР.
Відповідно до п.2.2.3 Статуту, завданнями діяльності підприємства у сфері функціонування притулку для безпритульних тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами є: виявлення фактів наявності на території м. Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, що потрапили до притулку; розміщення безпритульних тварин на карантинному майданчику; стерилізація та вакцинація безпритульних тварин; тощо.
Згідно п. 5.1.12-5.1.14 Статуту, підприємство повинно проводити ідентифікацію безпритульних тварин, здійснювати контроль за їх чисельністю, а також має право на вирішення конфліктних ситуацій, пов'язаних з тваринами у м. Миколаєв; розробляти та подавати на затведження відповідному органу місцевого самоврядування відповідний порядок обліку безпритульних тварин.
За такого, бездіяльність відповідача полягає в тому, що міська рада не здійснює жодних дієвих заходів щодо спрямування належної організації та вилову безпритульних собак та їх тимчасової ізоляції, а також розподілення тварин в відповідний притулок, така бездіяльність знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками спричинення тілесних ушкоджень мешканці міста Миколаєва. Неспроможними є і посилання відповідача на створення спеціалізованого КП «Центр захисту тварин», яке підпорядковане безпосередньо Миколаївській міській раді, адже його наявність не нівелює обов'язків органу місцевого самоуправління в сфері благоустрою міста.
Тим більше, що жодних звітів діяльності цього підприємства та доказів контролю за належним виконанням своїх обов'язків по виконанню Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки - відповідач суду не надав і на такі навіть не посилався.
Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя навколишнє природне середовище, а тому відповідно до положення частини 3 статті 22 цього Закону, органи місцевого самоврядування зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
За змістом статті 1166 ЦК України, у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв'язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров'ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки, чим завдані глибокі кусані рани правого стегна, в зв'язку з чим застосовувалось лікування протягом 28 днів; також зазнала значного переляку при неспровокованому нападі агресивної собаки.
Тож суду доведено той факт, що потерпіла ОСОБА_1 злякалася нападу собаки, яка завдала їй глибоких укушених ран правого стегна, від отриманих укусів відчула біль від ушкодження м'яких тканин лівої ноги; перенесла в зв'язку з цим багаторазові медичні процедури (багаторазові щеплення, ін'єкції від сказу, які мають побічні ефекти), перенесла стрес, страх, побоювання за своє здоров'я. Також продовжує зазнавати страх перед собаками на вулиці - що беззаперечно впливає на її звичайні життєві зв'язки та звички, призводить до порушення звичного способу життя, а відтак суд вважає, що позивачем доведено всі підстави для відшкодування шкоди.
Крім того, судом враховано і ту обставину, що внаслідок нападу безпритульної собаки, позивачці застосовували схему лікування антирабічними засобами, дане лікування є болісним та може спричинити негативні наслідки для здоров'я особи. Стресовий стан позивачки був посилений повідомленням, що собака був хворий на сказ, і загальновідомим є факт, що сказ є надзвичайно небезпечним інфекційним захворюванням, яке супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю, і в разі несвоєчасного введення відповідної вакцини від сказу обов'язково наступає летальний випадок.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно п. 5 цієї Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, судом при вирішенні спору враховано всі обставини, зокрема: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вищевказані обставини наявності завдання моральної шкоди, стверджуються належними доказами та не викликають сумнів у їх об'єктивності, протиправність та вина відповідача в її заподіянні полягає у бездіяльності відповідача - саме органом місцевого самоврядування Миколаївською міською радою була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади.
При розгляді справи встановлено, що роботу по забезпеченню безпеки громадян - членів територіальної громади м. Миколаєва від несприятливого впливу на їхню життєдіяльність безпритульних тварин КП ММР «Центр захисту тварин» та Департамент ЖКГ ММР належним чином не проводять. В свою чергу Миколаївська міська рада, якій це спеціально створено нею Комунальне підприємство та структурний орган підзвітні і підпорядковані, належним чином їх роботу не контролює і не організовує, внаслідок неконтрольованого розмноження безпритульних тварин, зокрема собак, у місті утворилась значна їх популяція, собаки становлять загрозу населенню. А отже, відповідальність за неналежне виконання цим підприємством покладених на нього завдань, як-то стверджує представник відповідача, повинна бути покладена на орган місцевого самоврядування - Миколаївську міську раду. Оскільки на інші органи - зокрема Держпродспоживслужбу та установи ветеринарної медицини покладено обов'язки здійснення державного контролю за здоров'ям та благополуччям тварин, проте саме на відповідача, як орган місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо забезпечення нагляду та контролю за безпекою та благополуччям - людей, членів територіальної громади м. Миколаєва.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з статтею 270 ЦК України, фізична особа, зокрема, має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, на свободу пересування.
Таким чином, протиправною бездіяльністю відповідача, порушено також конституційні права позивача.
Враховуючи положення статті 273 ЦК України, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійсненню фізичною особою особистих немайнових прав.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
Право на відшкодування з урахуванням практики ЄСПЛ повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.
Визначаючи розмір завданої шкоди, виходячи із роз'яснень п.9 вказаної вище Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин та виходячи з глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення і належною є компенсація у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 8 500,00 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати послуг по наданню правової допомоги. Матеріали справи не містять документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
За такого суд приходить до висновку, що у стягненні правових витрат з відповідача на користь ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 5. 12, 79-81, 141, 259-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, КП ММР «Центр захисту тварин», про стягнення моральної шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з Миколаївської міської Ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 ( п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Миколаївської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про сторони:
Позивач/стягувач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач/боржник - Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, м. Миколаїв, вул. Адміральська,20.
Суддя Л.М. Шолох