Номер провадження 11-сс/821/344/25 Справа № 712/8769/25Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 липня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не має дітей на утриманні, не має пільг, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 23 серпня 2025 року включно, з визначенням розміру застави в 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн,
встановив:
26.06.2025 року до Соснівського районного суду м. Черкас звернувся старший слідчий СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням розміру застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обгрунтування клопотання зазначав, що слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310002253 від 25.06.2025, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
25.06.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.06.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як на підставу необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий наголошував на наявності обгрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді клопотання задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Строк тримання під вартою вирішено рахувати з 25 червня 2025 року по 23 серпня 2025 року включно. Визначено розмір застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти зобов'язання, передбачені ст. 194 КПК України. Роз'яснено підозрюваному, що наслідком невиконання процесуальних обов'язків є звернення застави в дохід держави та обрання більш обтяжливого запобіжного заходу.
Постановляючи таке рішення, слідчий суддя мотивував тим, що за матеріалами кримінального провадження наявна обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, врахував тяжкість вчиненого злочину, ризики, заявлені органом досудового розслідування та встановлені під час розгляду клопотання, а також особу підозрюваного, який раніше судимий.
Визначаючи розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя виходив з вартості викраденого майна та майнового стану підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до підозрюваного можливо було застосувати домашній арешт, який був би достатнім запобіжним заходом.
Вважає, що до клопотання слідчого не було додано жодного суттєвого доказу, який би вказував на необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, і більше того виключно у вигляді тримання під вартою.
Захисник звертає увагу, що в ухвалі жодним чином не обгрунтовано неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працює, хоча офіційно не оформлений, що, на думку захисника, свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
Наголошує на тому, що ризики, вказані в клопотанні та встановлені слідчим суддею, є формальними та не підтверджені доказами.
Заслухавши доповідь судді, міркування захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні за наведених у ній підстав, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що ухвала є законна та обґрунтована, перевіривши матеріали справи, ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за таких підстав.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Водночас під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
За матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
25.06.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку, визначеному ст. 208 КПК України, та 26.06.2025 йому повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування містять достатньо даних, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину.
Обираючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя дотримався вимог ст. 194 КПК України, вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину в умовах воєнного стану, який відноситься до категорії тяжких злочинів, і за який, у випадку визнання особи винуватою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, особу підозрюваного, який раніше судимий, зокрема за вчинення корисливих злочинів, і знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_7 не усвідомив протиправність своїх дій та на шлях виправлення не став, офіційного джерела доходів не має, врахував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведено органом досудового розслідування під час розгляду клопотання слідчим суддею, з чим погоджується і колегія суддів, що в сукупності дає підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про формальність та недоведеність ризиків, з огляду на таке.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується насамперед тим, що підозрюваний раніше судимий, судимість в передбаченому законом порядку не знята та не погашена, востаннє судимий 19.03.2024 за ч.4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробувальним строком на 2 роки, отже у випадку визнання його винуватим у вчиненні даного злочину, буде відбувати покарання реально, що вказує на високий ступінь наявності ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконного впливу, з огляду на встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України порядок отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, зберігається аж до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, позаяк наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень існує в силу того, що підозрюваний офіційного джерела доходів не має, раніше судимий за вчинення корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та в період іспитового строку знову вчинив новий умисний корисливий злочин за аналогічною статтею, що свідчить про неусвідомлення особою протиправності поведінки та небажання ставати на шлях виправлення.
За наявності викладених ризиків, які обгрунтовано встановлені слідчим суддею, колегія суддів не вбачає за можливе застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, особу підозрюваного та його майновий стан, дійшов висновку про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, на переконання колегї суддів, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у випадку внесення застави.
Доказів щодо неможливості тримання підозрюваного під вартою, стороною захисту суду не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді слідчим суддею клопотання щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 та порушення прав останнього, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою з визначенням застави в мінімальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, є необхідним та таким, що буде запобігати наявним у кримінальному провадженні ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому на даний час не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді