Провадження № 11-сс/821/341/25 Справа № 711/5535/25 Категорія: ст.181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 липня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава,
українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за
адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.08.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України,
ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025 задоволено частково клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.08.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя вказав про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та даних про особу підозрюваного.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, захисник подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби та в частині покладення додаткового обов'язку щодо неможливості полишати межі Черкаського/Смілянського району та відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано на невідповідність клопотання слідчого п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 184 КПК України, оскільки таке не містить відомостей, зокрема, щодо викладу обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Стосовно ризиків, наведених стороною обвинувачення, адвокат зазначає, що ОСОБА_11 після проведення обшуку житла останнього у період з 23.04.2025 по 17.06.2025 вже мав усвідомлення про існування можливості бути притягнутим до кримінальної відповідальності за ст. 332 КК України, однак аж до отримання в подальшому повідомлення про підозру не вживав жодних із дій, які б могли давати підстави побоюватися про можливість його переховування від суду та слідства, і незаконного впливу на свідка (невідомого за змістом клопотання). Натомість, маючи законні підстави для перетину державного кордону України, він таких дій не вчинив і не мав наміру їх вчиняти, про що до справи долучено відповідні докази. На думку захисника, ОСОБА_7 своєю процесуальною поведінкою спростував твердження сторони обвинувачення про необхідність застосування заходу забезпечення для виконання ним обов'язків підозрюваного. Отже, потреби досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 не виправдовують застосування такого запобіжного заходу як цілодобове обмеження у свободі пересування, оскільки такі сторона обвинувачення не довела.
Зазначені обставини судом не враховані, також при розгляді клопотання слідчий суддя, на переконання сторони захисту, мав дослідити й відомості про особу підозрюваного, які стороною обвинувачення не встановлені належним чином, не зважаючи на тривале розслідування кримінального провадження та існування такого обов'язку.
Зокрема, ОСОБА_7 є раніше не судимим, має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягався, що свідчить про відсутність кримінальних зв'язків, кримінальне правопорушення яке інкримінуються не є продовжуваними і на даний час закінчене, позитивно характеризується, за благодійну діяльність підозрюваний неодноразово відзначений подяками різноманітних установ та організацій.
Також ОСОБА_7 входить до складу засновників Смілянської міськрайонної благодійної організації осіб з інвалідністю «Коло друзів», є віруючою людиною та членом релігійної громади (церкви) християн віри євангельської (м. Сміла). У зв'язку із здійсненням діяльності благодійної організації має відвідувати різноманітні заходи, а також благодійний притулок, у якому проживають люди з інвалідністю похилого віку, які часто потребують втручання з боку ОСОБА_7 .
Крім того, підозрюваний здійснює догляд за особою з інвалідністю - батьком ОСОБА_12 та потребує у зв'язку із цим відвідування громадських місць, лікувальних закладів, а тому потребує можливості пересуватися територією області, та у разі необхідності супроводити батька - до кордону країни. У вечірній час через наявність значного за обсягом підсобного господарства має виконувати сільгоспроботи поза межами будинку та домоволодіння, проведення яких обумовлює необхідність повернення в пізній час.
Викладене, на думку захисника, свідчить про сталі соціальні зв'язки підозрюваного, крім того, у судовому засіданні ОСОБА_7 відзначив про намір співпраці із слідством і не вдавався в оспорювання обґрунтованості підозри, що також вказує на відношення останнього до розслідування справи та до виконання своїх обов'язків у процесуальному становищі підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177, 178, 181 КПК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження №12025250000000321 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
17.06.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджується наявними доказами, а саме: заявою про вчинення злочину ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 разом з матеріалами, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, приведених у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Отже вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, як підстави для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею виконано належним чином.
На думку апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінального провадження, застосування домашнього арешту в певний час доби до підозрюваного є достатнім запобіжним заходом, оскільки такий запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у даному кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також здійснювати необхідний догляд за батьком, при цьому, перелік обов'язків, покладених на підозрюваного, з метою запобігання ризикам, відповідає необхідному обсягу обмежень з метою забезпечення потреб кримінального провадження.
Крім того, апеляційний суд враховує особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має позитивну характеристику за місцем проживання, здійснює догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи безстроково, має численні подяки у зв'язку із здійсненням благодійної діяльності, належну процесуальну поведінку після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у цьому провадженні.
При цьому, на противагу доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, апеляційний суд зважає на тяжкість, кримінального правопорушення, покарання за яке, у разі доведення вини, передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до семи років, наслідками для суспільства в умовах введеного воєнного стану.
Стосовно відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України про що вказує адвокат, апеляційний суд зауважує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і встановленим в судовому засіданні. Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний до цього і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги не нівелюють та не покривають існуючі ризики у цьому кримінальному провадженні, зважаючи на тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
Отже, доводи апеляції на недоведеність ризиків у цьому кримінальному провадженні, та існування яких спростовуються належною процесуально поведінкою ОСОБА_7 , а також невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 184 КПК України не знайшли свого підтвердження, як і твердження сторони захисту, що слідчим суддею не враховано даних про особу підозрюваного, та свідчать про незгоду захисника з ухваленим слідчим суддею рішенням.
Слідчим суддею були заслухані пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника підозрюваного для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, які були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття відповідного судового рішення, а доводи апеляційної скарги адвоката правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Отже, враховуючи конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, характер інкримінованих дій та тяжкість покарання, яке загрожує в разі визнання його винним, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, і про які вказує слідчий у клопотанні, здатен саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись вимогами ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає до відхилення, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 181, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, суд , -
апеляційну скаргу - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.06.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.08.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді