Номер провадження 22-ц/821/1231/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1599/25 Категорія: 304090000 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
09 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретарГончар Н. І., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.04.2025 (повний текст складено 29.04.2025, суддя в суді першої інстанції Демчик Р. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,
у лютому 2025 року Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на свою користь суму кредитної заборгованості за договором №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2020 в розмірі 17108,60 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов'язання по кредитному договору,внаслідок чого у неї перед позивачем, який за договором факторингу отримав відповідні права вимоги, утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.04.2025 позов у справі відхилено з посиланням те, що право вимоги до відповідача переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс» та від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда Ф», яке не надало доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №015-220221 від 22.02.2021, укладеним між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «Сіроко Фінанс». У матеріалах справи відсутні докази про надсилання позичальнику в електронній формі даних у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання в електронному виді кредитного договору. Суду не доведено факту використання грошових коштів позичальником в розмірі наданого кредиту. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є зведеним документом та його не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.
Позивач подав на вказане рішення суду 27.05.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував позиції Київського та Чернівецького апеляційних судів у даній категорії справ. Суд не врахував чинності відповідних кредитного та договорів факторингу, а також факту належного укладення кредитного договору в електронній формі. У матеріалах справи наявна довідка про перерахунок кредитних коштів позичальнику, що спростовує аргументи суду стосовно не підтвердження факту видачі кредиту за договором.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 13.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 уклала з TOB «Лінеура Україна» договір №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з використанням електронного підпису позичальника, за яким Товариство надало відповідачу кредитні кошти в сумі 5000 грн на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит в строк, визначений умовами договору, на визначені договором реквізити кредитора зі сплатою відсотків.
Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що за цим договором позикодавець зобов'язується надати Клієнту у власність грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5000,00 гривень.
Пунктом 1.3 Договору встановлено строк кредиту 15 днів.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором від 13.11.2020, який відправлено на номер телефону, зазначений відповідачем.
Даний договір кредиту містить точні персональні дані відповідача, зокрема, її прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти, а також адресу, номер телефону та адресу електронної пошти відповідача.
Із паспорта споживчого кредиту, який підписаний сторонами вбачається, що TOB "Лінеура Україна" надається кредит в розмірі 5 000,00 грн строком на 15 днів, знижена процентна ставка становить 0,01% вдень, стандартна процента ставка 1.90% в день. Орієнтована загальна вартість кредиту за зниженою процентною ставною становить 5007,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою 6425.00 грн.
З повідомлення директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_241009093133 від 09.10.2024 вбачається що ТОВ ««Універсальні платіжні рішення», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкритих рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 0210.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013. Між підприємствами ТОВ Універсальні платіжні рішенні» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.11.2020 17:41:09 на суму 5000,00 грн, картка НОМЕР_2 номер транзакції системі iPay.uа -72329528, призначення платежу: зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_2 .
22.02.2021 ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали Договір факторингу №015-220211, яке в свою чергу відступило право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" на підставі договору факторингу №20240821/1 від 21.08.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №015-220221 від 22.02.2021, сформованого 21.08.2024, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 , в сумі 14975,00 грн (порядковий номер 623)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" станом на 21.02.2025 за Договором №1242316 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 13.11.2020 становить 17108,60 грн, а саме: 5000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 9975,00 грн заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки), 2133,00 грн інфляційне збільшення (нараховані за період з 29.11.2020 по 23.02.2022).
TOB "ФК "Артеміда-Ф" за вих.№366/91-211070091 від 08.10.2024 направило повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за договором про надання коштів у позику №1242316 від 13.11.2020, із зазначенням суми боргу, яка складає 14975,00 грн та досудову вимогу від 14.02.2024 про сплату заборгованості за договором № 1242316 від 13.11.2020 в добровільному порядку.
Позивач надав бланки додатків до договору факторингу 20240821/1 від 21.08.2024, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми акт прийому-передачі, форми надання інформації згідно реєстру прав вимоги, форма акту повернення прав вимоги, форма додаткової угоди до договору факторингу, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
Факт укладення та зміст договорів, а також належне виконання кредитором своїх зобов'язань щодо надання кредиту сторонами при розгляді справи в апеляційному суді під сумнів не ставиться.
Позивач зазначає, що позичальник свої зобов'язання по договору належним чином не виконала внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яку він просить стягнути в цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума кредитної заборгованості позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, а саме наявність чинного кредитного договору, за яким відповідач отримала в користування кредитні кошти, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка підтверджується умовами підписаного сторонами кредитного договору, що має бути стягнута з відповідача на його користь.
При цьому апеляційний суд враховує факт переходу до позивача у справі права вимоги про стягнення кредитної заборгованості з відповідача за договором №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2020 внаслідок укладення 22.02.2021 ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Сіроко Фінанс" договору факторингу №015-220211 та ТОВ "Сіроко Фінанс" з позивачем ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" договору факторингу №20240821/1 від 21.08.2024.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №015-220221 від 22.02.2021, адже стороною вказаного договору позивач ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" не було, відтак відповідних доказів мати не зобов'язано.
Більш того, в п.7.1 вищевказаного договору факторингу зазначено, що вказаний договір факторингу, укладений між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Сіроко Фінанс" набирає чинності з саме моменту його підписання сторонами, відповідно, той факт що сторони не сплатили один одному коштів за договором не свідчить про його неукладеність, а є лише підставою для його розірвання, стягнення заборгованості за договором тощо, а вибір способу захисту належить виключно сторонам даного правочину.
Крім того, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а в даному випадку сторони не доводили суду про недійсність чи неукладеність як договорів факторингу так і кредитного договору.
Також суд першої інстанції безпідставно вказав про те, що у матеріалах справи відсутні докази про надсилання позичальнику в електронній формі даних у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання в електронному виді кредитного договору, адже ніхто з учасників судового розгляду дійсність відповідного кредитного договору під сумнів не ставить.
Саме відповідач особисто здійснювала реєстрацію на сайті кредитора, кредитний договір містить точні персональні дані позичальника - реквізити паспорта, зареєстроване місце проживання, ПІБ, РНОКПП, номер телефону, електронну пошту.
Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника, необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Також позичальник не надав доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій, а саме протиправного заволодіння сторонніми особами від його імені чужими грошовими коштами.
Слід врахувати, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено факту використання грошових коштів позичальником в розмірі наданого кредиту, а також вказівка, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є зведеним документом та його не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, за наявності доказів про перерахунок обумовлених у кредитному договорі коштів на банківський рахунок, вказаний позичальником (а.с.31) - лист від 09.10.2024, не можуть підтверджувати відсутність відповідних кредитних правовідносин.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.04.2025 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 6056,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Доказів наявності у відповідача обумовлених законодавством пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, апеляційний суд враховує таке.
Частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також те, що правова позиція позивача сформована при розгляді справи судом першої інстанції та потреби у додатковому збиранні доказів та правовому аналізі обставин справи на стадії її апеляційного перегляду не має, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 8000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 29.04.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ТОВ Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у даній справі - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» суму кредитної заборгованості за договором №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2020 в розмірі 17108,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» 6056,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесену при розгляді даної спавши судами першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 09.07.2025.
Суддя-доповідач
Судді