Номер провадження 22-ц/821/990/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1519/24 Категорія: 304090200 Літвінова Г.М
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
09 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ТОВ «Укр Кредит Фінанс»;
представник позивача - Мосійчук Альона Ігорівна
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1201-7732.
Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 7000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період - 21 день, знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.
Однак, відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення тіла кредиту та відсотків, а тому утворилась заборгованість в розмірі 69265,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 7000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 62265,00 грн.
Разом з цим, вказує, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 34265,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 35000,00 грн.
У зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 7000,00 грн., та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 28000,00 грн., що разом становить 35000,00 грн., а також понесені судові витрати по справі.
Рішенням Корсунь -Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 07.05.2023 року № 1201-7732 у загальному розмірі 28000,00, з яких 7000,00 грн. тіло кредиту; 21000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивоване тим, що в цьому спорі наявні підстави для обмеження розміру денної процентної ставки одним відсотком за період з 07.05.2023 року до 01.03.2024 року, так як кредитний договір укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та продовжив дію після набрання чинності вказаним Законом.Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 21000,00 грн, а не у розмірі 28000,00 грн, визначеному позивачем.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1201-7732 від 07.05.2023 року в розмірі 35000,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 7000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 28000,00 грн. Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача, та стягнути їх в повному обсязі на користь позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач, а також неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.
Зазначає, що 07.05.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1201-7732. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Також було узгоджено базовий період - строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку - 21 день), який вона сама обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів, якими вона може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 01.03.2024 року.)
Як вбачається з розрахунку, позивач здійснював нарахування лише по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6 та 10.1 кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.8 договору), що погоджено між сторонами.
Позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інші платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.
Крім того, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладення договору. ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів не скористалася та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.Вказане право також передбачено п. 6.9 кредитного договору від 07.05.2023 року.
Відповідач не заперечувала сам факт укладення договору та отримання грошових коштів, а підписуючи кредитний договір та додатки до нього, що є його невід'ємною частиною, електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), погодилася та підтвердила ознайомлення з усіма його умовами.
Вказані умови договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст.ст. 1048, 1056-2 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування сумою кредиту, що була надана відповідачу і позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6 та 10.2 кредитного договору) протягом строку дії договору, що визначені в п. 4.8 кредитного договору.
Оскільки кредитний договір № 1201-7732 укладений 07.05.2023 року, тобто до прийняття чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» то відсоткова ставка у розмірі 3,00% та 2,50% встановлена на момент укладення договору та нарахована у період з 07.05.2023 року до 01.03.2024 року відповідно до умов чинного законодавства. Кредитний договір сторонами не пролонговувався.
В результаті неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив хибний висновок, що нараховані позивачем відсотки за користування кредитом не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідач ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1201-7732, який разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови, та з яким позичальник була попередньо ознайомлена.
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А9317 для підписання договору про відкриття кредитної лінії № 1201-7732 від 07.05.2023 року, підтвердження та ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 7000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період - 21 день, знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № 1201-7732 від 07.05.2023 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 7000,00 грн.
За умовами цього договору відповідач зобов'язалася повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн.
Задовольняючи частково вимоги про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для обмеження розміру денної процентної ставки одним відсотком за період з 07.05.2023 року до 01.03.2024 року, так як кредитний договір укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та продовжив дію після набрання чинності вказаним Законом
Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині нарахування відсотків за кредитним договором, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У п. 4.3. вищевказаного кредитного договору сторони погодили, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договору (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Відповідно до п. 4.4. договору базовий період складає 21 календарних днів.
Відповідно до п. 4.6. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою ставкою).
За п. 4.8 договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника.
Базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), а строк кредитування - строк на яких видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів) (п. 4.9, 4.8 договору).
П. 4.10. договору передбачена орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 70 000,00 грн. та включає в себе: тіло кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 63000,00 грн.
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 07.05.2023 року по 01.03.2024 року за користування кредитними коштами.
Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором про відкриття кредитної лінії № 1201-7732 від 07.05.2023 року становить 69265,00 грн, дана сума складається з основного боргу - 7000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - 62265,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 34265,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 35000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 4, 4.8, 10.1 кредитного договору позивач обґрунтовано нарахував проценти в розмірі 28000,00 грн. в межах строку, визначеного 4.8 кредитного договору, що, зокрема, відображено у розрахунку заборгованості.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 28000,00 грн. підлягає задоволенню.
Посилання суду першої інстанції на Прикінцеві та Перехідні положень Закону України «Про споживче кредитування» є помилковим, оскільки відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору сторонами відповідно до п. 4.8 договору не продовжувався після набрання чинності указаним Законом, тому процентна ставка нараховувалась позивачем у відповідності до чинного законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідач ОСОБА_1 не заявляла у даній справі позовних вимог про визнання недійсними відповідних положень кредитного договору стосовно розміру процентів, не надала судового рішення про визнання таких положень договору недійсними, не спростувала презумпцію правомірності правочину.
Судом першої інстанції при ухвалені рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом не враховано вищевикладене, внаслідок чого суд безпідставно дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованість за відсотками в розмір 21000,00 грн.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування в частині стягнення відсотків за кредитним договором із прийняттям нового рішення в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають задоволенню у повному обсязі, слід стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір, сплачений позивачем за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 2422,40 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн., разом 6056,00 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2025 року змінити, скасувавши в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 21000,00 грн. та стягненні судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» прострочену заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором № 1201-7732 від 07.05.2023 року в розмірі 28 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 6 056, 00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді