Провадження № 22-ц/803/6298/25 Справа № 212/5999/23 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
08 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна, відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, ухвалене суддею Ведяшкіною Ю.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 31 березня 2025 року,
11.08.2023 року адвокат Олешицька В.Е., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що двокімнатна квартира, розташована на восьмому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м., на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 - 3/4 частини, та ОСОБА_2 - 1/4 частки.
Відносини між співвласниками не склалися, спільне володіння і користування майном є неможливим, тому позивач змушена звернутися до суду із зазначеним позовом, вважаючи при цьому, що припинення права власності відповідачки на належну їй частку в спірній квартирі, яка є меншою за частку належну позивачці, і не призведе до істотної шкоди для відповідачки, якій також на праві спільної часткової власності належить 1/6 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона зареєстрована.
Натомість зазначає, що внаслідок відносин, що склалися між нею та відповідачкою, вона не може користуватися належною їй більшою часткою спірної квартири, що в свою чергу призводить до істотного порушення її інтересів, як співвласника з більшою часткою.
Крім того, зазначила, що на відшкодування вартості належної відповідачці частки спірної квартири, покладе на депозит суду грошові кошти протягом 10 днів після проведення судової експертизи з метою визначення ринкової вартості належної відповідачці частки.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Олешицька В.Е., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги ОСОБА_1 .
При цьому, представник позивача зазначає, що після повернення справи з судової оціночно-будівельної експертизи, суд першої інстанції при відновленні провадження не зобов'язав позивача внести на депозитний рахунок суду вартість частини спірної квартири в сумі 143 355 грн, не надав реквізитів для перерахування коштів, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке суперечить правам позивача та нормам чинного законодавства. Вказує, що суд не забезпечив процесуального механізму виконання вимог ч.2 ст.365 ЦК України, оскільки не постановив ухвалу про зобов'язання позивача внести на депозит суду ч. вартості спірної квартири, чим не визначив суму компенсації, не надав реквізитів депозитного рахунку суду, не встановив строк для внесення позивачем компенсації, тому відмова у позові є формальною та передчасною.
У відзиві на апеляційну скаргу сторони позивача, відповідач ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення права власності Відповідача на частку квартири не завдасть істотної шкоди інтересам та членам сім'ї, вважає рішення суду у цій частині незаконним та необґрунтованим та просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, зазначивши інший висновок про те, що припинення права власності на її частку квартири призведе до істотного порушення прав Відповідача та членів її сім'ї, враховуючи обставини справи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
При цьому ОСОБА_3 зазначає, що судом встановлено, що у спірній квартирі проживає Відповідач разом зі своїми доньками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що дана справа стосується прав та інтересів її неповнолітніх дітей, оскільки їх право користування є похідним від права власності Відповідача та вони фактично користуються спірним житловим приміщенням, тому участь органу опіки та піклування у розгляді справи є обов'язковою. Вказує, що у своїх запереченях Відповідач наголошувала на тому, що спірна квартира є єдиним місцем проживання дітей, де наявні санітарно-гігієнічні та побутові умови, оскільки в іншій квартирі, в якій їй належить 1/6 ч права власності такі умови відсутні. За площею належних часток відповідача в квартирі АДРЕСА_3 частка є більшою (11,05 кв.м) за частку в квартирі АДРЕСА_4 (10,18 кв.м., а отже зміна місця проживання дітей призвела б до зменшення їх прав та інтересів, що заборонено законом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Олешицька В.Е., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Звертає увагу на те, що неповнолітні діти Відповідача не є співвласниками спірної квартири.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , які кожна окрема підтримали доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав та з урахуванням внесених під час апеляційного перегляду справи коштів да депозит суду у розмірі вартості спірного майна та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з викладених у відзиві підстав, відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Кузьменка М.В., які, кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача з викладених у відзиві підстав, просили задовольнити апеляційну скаргу відповідача, з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, відзивами на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.7), та є власником 1/4 частини зазначеної двокімнатної квартири, загальною площею 61,2 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м. (а.с.52); яка після смерті матері успадкувала 3/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).
Відповідачка ОСОБА_2 , станом на 22.08.2023 року, з 13.10.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.41), та є власником 1/6 частини зазначеної трикімнатної квартири, загальною площею 61,10 кв.м., житловою площею 41,30 кв.м. (а.с.30 зворот-31), в якій, відповідно до Акту складеного 17.10.2023 року з січня 2023 року фактично проживає тільки ОСОБА_8 (батько відповідачки) (а.с.18); яка після смерті бабусі - ОСОБА_9 , у відповідності до ст.ст.1261, 1266 ЦК України успадкувала 1/4 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 31.07.2023 року, двокімнатна квартира загальною площею 44,2 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м., розташована на восьмому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 - 3/4 частини (на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 21.06.2019 року, зареєстрованого в реєстрі № 598, та свідоцтва про право на спадщину від 21.06.2019 року, зареєстрованого в реєстрі № 599), ОСОБА_2 - 1/4 частина (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.06.2019 року, зареєстрованого в реєстрі № 600) (а.с.28).
Згідно довідки, виданої ОСББ “Цереус»14, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 03.08.2017 року, крім власника - ОСОБА_9 , інші особи не зареєстровані (а.с.18).
Згідно Акту про фактичне проживання від 28.09.2023 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2017 року проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її неповнолітні діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.50) (а.с.53,54).
Відповідно до висновку експертів №4189-23 від 01.07.2024 року, оскільки квартира АДРЕСА_6 знаходиться на 8-му поверсі дев'ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку та має конструктивні і планувальні обмеження, які унеможливлюють облаштування двох окремих входів/виходів, а також має обмежену загальну площу, виділення 1/4 частки, що відповідає 11,05 кв.м. загальної площі, в квартирі з дотриманням будівельних норм є технічно не можливим.
Ринкова вартість 1/4 частки двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 26,9 кв.м., отримана порівняльним підходом, складає 143 355 грн.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 28.08.2024 року, відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітні діти: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 28.08.2024 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.127-129).
31.10.2024 року та 06.11.2024 року представник позивача направляла відповідачці письмову пропозицію про укладення мирової угоди, в першому варіанту - з пропозицією сплатити позивачці вартість її частки в спірній квартирі, а в другому варіанту - з пропозицією сплатити відповідачці вартість її частки в спірній квартирі, але відповідач згоди на укладання мирової угоди не надала (а.с.141-153).
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні її позовних вимог виходив з встановлених обставин справи, дійшовши висновку, що позивачем доведено належними доказами, що частка належна відповідачці в спірній квартирі є незначною, оскільки становить 1/4 частку, що відповідає 11,05 кв.м., та згідно наведеного висновку судового експерта не може бути виділена в натурі, оскільки спірна двокімнатна квартира є неподільною річчю; спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки сторони не є членами однієї сім'ї та разом не проживали; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та членам її сім'ї, оскільки у власності відповідача перебуває 1/6 частка, що відповідає 10,18 кв.м., іншої трикімнатної квартири, співвласниками якої є члени її сім'ї, з яких, станом на січень 2023 року фактично проживає в квартирі тільки батько відповідача, та зареєструвалась разом з дітьми в спірної квартирі вже під час розгляду зазначеної справи в суді. При цьому відповідач не погоджується на виплату компенсації вартості належної їй частки спірної квартири, обґрунтовано заявляє, що не в змозі виплатити компенсацію належної позивачці частки спірної квартири, разом з цим обґрунтовує свої заперечення безпідставними твердженнями про належність їй більшої частки спірної квартири, а саме 1/2 частки в порядку спадкування. При цьому, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не були виконані вимоги ч.2 ст.365 ЦК України, а саме, не було попередньо внесено вартість 1/4 частини спірної квартири в сумі, згідно висновку експерта, - 143 355 грн., на депозитний рахунок суду, що позбавляє суд можливості ухвалити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні, тому позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, проте не погоджується з висновком суду, що частка відповідача є незначною, проте, такий висновок суду не впливає на законне по суті рішення і не може бути підставою для його скасування, з огляду на таке.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно положень ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Нормами ст.358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до положень ч.1 - 3 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Нормами ч.2 ст.365 ЦК України встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження №12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц (провадження №61-4860св18) зазначено, що «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі №750/11178/17 (провадження №61-42000св18) зроблено висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Слід зауважити, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі №6-68цс12, від 24 лютого 2016 року у справі №6-2784цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі №6-1943цс16.
Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування статті 365 ЦК України. Виходячи із встановлених у справі обставин, з врахуванням при вирішенні спору інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності або відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
Сторона позивача після відкриття апеляційного провадження у справі 09 червня 2025 року долучила до справи докази зарахування коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 143 355,00 грн - вартості частки спірної квартири (а.с.217, т.1).
Колегія суддів звертає увагу на те, що після проведення судової оціночно-будівельної експертизи, суд першої інстанції, отримавши висновок експерта 05.08.2024 року поновив провадження у справі та призначив підготовчий розгляд справи на 18 вересня 2024 року, при цьому оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції 31 березня 2025 року, тобто після спливу шести місяців після проведення експертизи, що надавало сторони позивача тривалий проміжок часу для виконання вимог рішення суду норм ч.2 ст.365 ЦК України - попереднього внесення позивачем вартості 1/4 частки спірної квартири на депозитний рахунок суду, що небуло зроблено ОСОБА_1 .
Твердження представника позивача про те, що суд не надав позивачу реквізитів депозитного рахунку суду для внесення коштів у розмірі частки вартості спірного нерухомого майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вичерпна інформація про реквізити депозитних рахунків судів міститься на офіційному сайті Судова влада.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем не були виконані вимоги ч.2 ст.365 ЦК України, при цьому відповідач не погоджується на виплату компенсації вартості належної їй частки спірної квартири, через відсутність у неї коштів на виплатиту компенсації належної позивачці частки спірної квартири,позов задоволенню не підлягає.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що належна відповідачу частка у спірній квартирі є незначною та припинення права на її частку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та членам її сім'ї, оскільки як встановлено судом належна відповідачу частка квартири відповідає 11,05 кв.м., інша 1/6 частка права власності яка належить відповідачу в іншій квартирі відповідає 10,18 кв.м., тобто є меншою ніж у спірному житлі та як встановлено судом відповідач у спірній квартирі мешкає з двома дітьми, тому припинення права на частку, що категорично заперечує відповідач, порушує інтереси відповідача як співвласника та членів її сім'ї - доньок, що є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни правильного по суті судового рішення про відмову у позові з підстав викладених скаржниками в апеляційних скаргах, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сплачені позивачем кошти на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Олешицька Вікторія Едуардівна, відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Грошові кошти у розмірі 143 355 грн покладені на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду 06.06.2025 відповідно квитанції №2.165646153.1 повернути позивачу ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: